Постанова № 55164020, 11.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2016 р. Справа№ 910/24950/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Зубець Л.П.

Синиці О.Ф.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Глівінський А.І. - довіреність б/н від 18.05.2015;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015

у справі № 910/24950/15 (головуючий суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Відокремлений підрозділ Вокзал станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2015 у справі № 910/2495/15 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди нерухомого майна (частини площ в Західному тунелі вздовж ліфтів за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1), що належить до державної власності від 20.08.2010 р. № 5590, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву державне нерухоме майно - частину площі в Західному тунелі вздовж ліфтів, інвентарний номер 024041 площею 380,10 м2, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач без згоди позивача передав орендовані площі в суборенду, чим істотно порушив умови договору, що є підставою для його розірвання та зобов'язання повернути предмет оренди.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2015 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також обставини, які мають значення для справи і які суд визнав встановленими, не були у визначений спосіб встановлені та доведені, оскільки відповідач не порушував умови договору оренди, не передавав отримані в оренду площі в Західному тунелі в суборенду, а тому відсутні правові підстави для розірвання договору та повернення орендованих площ у Західному тунелі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 11.01.2016.

11.01.2016 позивач та третя особа повноважних представників в судове засідання не направили, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників позивача і третьої особи.

11.01.2016 в судовому засіданні представник відповідача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач не порушував умови договору, договори суборенди не укладались, заборгованість зі сплати орендної плати відсутня, а тому відсутні підстави для розірвання договору та повернення нерухомого майна.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

За договором №5590 від 20.08.2010 (далі - договір), з метою підвищення рівня обслуговування пасажирів і громадян, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву на визначеній частині тунелю для монтажу торгівельних об'єктів з продажу продовольчих товарів (крім підакцизних групи) передало відповідачу по акту від 20.08.2010 на платній основі 380,10 кв.м. площі, вартість якої за незалежною оцінкою станом на 28.02.2010 р. визначена в сумі 4 973 808,00 грн.

У період з вересня 2010 року по лютий 2011 року ТОВ "Пріоритетінвест", відповідно до п.1.2. Договору, згідно замовленої та розробленої проектної документації, за власні кошти змонтував, встановив та ввів в експлуатацію торгівельні кіоски на частині площі в Західному тунелі вздовж ліфтів вокзалу станції Київ-Пасажирський. Вказані торгівельні кіоски належать відповідачу на праві власності та зараховані на баланс товариства.

16.09.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір № 5590/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 20.08.2010 р. № 5590, відповідно до якого пункт 1.2. розділу 1 "Предмет договору" договору оренди від 20.08.2010 р. № 5590 викладено у наступній редакції: "Майно площею 266,10 м.кв. передається в оренду з метою розміщення торгівельних об'єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; майно площею 108,00 м.кв. передається в оренду з метою розміщення торгівельних об'єктів з продажу непродовольчих товарів; майно площею 6,00 м.кв. передається в оренду з метою розміщення торгівельних об'єктів з продажу алкогольних та тютюнових виробів.".

Пункт 5.14. договору оренди від 20.08.2010 р. № 5590 викладено у наступній редакції: "Не надавати третім особам право користування об'єктом оренди та інші права (повністю чи в певній частині), що випливають з цього договору, крім передачі у суборенду".

Розділ 5 договору оренди від 20.08.2010 р. № 5590 доповнено наступним пунктом: "6.4. За письмовою згодою орендодавця здавати майно в суборенду. Суборендну плату в розмірі, що не перевищує орендної плати за об'єкт суборенди, отримує орендар, а решта суборендної плати спрямовується до державного бюджету.".

Пункт 10.7.5. договору оренди від 20.08.2010 р. № 5590 викладено у наступній редакції: "Без письмового дозволу орендодавця передає орендоване нерухоме майно/його частину/ у суборенду, укладає договори про сумісну діяльність, де внеском сторони є право на оренду орендованого за цим договором майна;".

Договір оренди від 20.08.2010 р. № 5590 продовжено на 1 (один) рік, що діє до 20.08.2012 р. включно.

21.09.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір № 5590/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 20.08.2010 р. № 5590, відповідно до якого договір оренди від 20.08.2010 р. № 5590 продовжено на 1 (один) рік, що діє до 20.08.2013 р. включно.

В пункті 3.11. договору оренди від 20.08.2010 р. № 5590 замінено "У разі припинення (розірвання) договору" на "У разі розірвання за згодою сторін договору".

30.09.2013 між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір № 5590/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 20.08.2010 р. № 5590, відповідно до якого договір оренди від 20.08.2010 р. № 5590 продовжено на 1 рік, що діє з 20.08.2013 р. до 20.08.2014 р. включно.

У пункті 2 додаткового договору №5590/03 від 30.09.2013 сторони погодили, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", сторони домовились про те, що орендар зобов'язується:

- провести незалежну оцінку орендованого згідно договору оренди від 20.08.2010 р. № 5590 нерухомого майна, що є державною власністю, на нову дату 31.08.2013 р., відповідно до вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440;

- укласти договір про внесення змін до договору оренди від 20.08.2010 р. № 5590 зі зміною вартості об'єкту оренди, визначеною згідно з висновком про вартість, та як наслідок зміною орендної плати за базовий (перший) місяць оренди;

- сплатити різницю в орендній платі, якщо така виникне внаслідок переоцінки орендованого державного нерухомого майна, з дати, на яку зроблено звіт про незалежну оцінку.

21.10.2014 між сторонами укладено договір № 5590/04 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 20.08.2010 р. № 5590, відповідно до якого:

1. В пункті 2 додаткового договору № 5590/03 від 30.09.2013 р. слова "на нову дату 31.08.2013" читати як "на нову дату 30.06.2014".

2. Пункт 1.1 розділу 1 "Предмет договору" договору оренди № 5590 від 20.08.2010 р. викладено у наступній редакції: " 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину площі в Західному тунелі вздовж ліфтів, інвентарний номер 024041 (далі - майно) площею 380,10 м.кв., розміщене за адресою: площа Вокзальна, 1, м. Київ, що перебуває на балансі Вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", код ЄДРПОУ 26087910 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2014 р. і становить 5 741 000,00 грн. без ПДВ".

3. Пункт 3.1 розділу 3 "Орендна плата" договору оренди № 5590 від 20.08.2010 р. викладено в наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - червень 2014 року: 52 622,06 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди липень 2014 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень 2014 року.

4. В пункт 5.8 розділу 5 "Обов'язки орендаря" договору оренди № 5590 від 20.08.2010 р. слова "за звітом про оцінку" читати як "за висновком про вартість".

5. Пункт 8.1 розділу 8 "Права орендодавця" договору оренди № 5590 від 20.08.2010 р. викладено в наступній редакції: "Контролювати з можливим залученням балансоутримувача виконання умов договору та використання майна, переданого в оренду за договором, і у разі необхідності спільно з балансоутримувачем вжити відповідних заходів реагування".

6. Пункт 10.1. розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору" договору оренди № 5590 від 20.08.2010 р. викладено в наступній редакції: "Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 20 серпня 2014 року до 20 липня 2017 року включно".

7. Сторони дійшли згоди, що пункт 3 цього договору вступає в силу з 01.07.2014. р.

03.08.2015 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву надійшов лист Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області від 30.07.2015 р. № 51/2/3- 49457 (вх. № 6654 від 03.08.2015 р.), зі змісту якого вбачається, що посадові особи ТОВ "Пріоритетінвест" (код ЄДРПОУ 36285281) протягом 2014-2015 років в порушення вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" запровадили протиправний механізм передачі в суборенду приватним суб'єктам господарювання торгівельних павільйонів, розташованих на території Центрального залізничного вокзалу в місті Києві по штучно завищеним цінам.

В зв'язку з цим, на підставі наказу від 05.08.2015 р. № 1073 посадовими особами позивача проведено перевірку на місці та складено акт від 05.08.2015 р., у якому зазначено, що державне нерухоме майно яке обліковується на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський ДТГО "Південно-Західна залізниця" за адресою м. Київ, пл. Вокзальна 1 та передане в оренду ТОВ "Пріоритетінвест" на підставі договору оренди від 20.08.2010 р. № 5590 зі змінами та доповненнями, здається у користування як торгівельні місця за договорами про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі наступним фізичним особам, а саме: ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ін.

За роздумами позивача вказані договори є удаваними правочинами, оскільки за своєю суттю є договорами суборенди належного йому майна, виходячи з того, що основною ознакою вказаних договорів є користування майном за плату, а не отримання послуг.

Так, ФОП ОСОБА_6 в ході вищевказаного обстеження надав договір про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі від 01.06.2012 р. № 01/06/2012-1, відповідно до умов якого ТОВ "Пріоритетінвест" надає ФОП ОСОБА_6, за плату послугу, протягом визначеного в договорі строку у вигляді надання можливості користуватися торгівельним місцем (№ 1, загальною площею 19,3 м2, яке знаходиться в тимчасовій споруді за адресою: АДРЕСА_1) з метою продажу продовольчих та непродовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи. По акту приймання-передавання від 01.06.2012 ТОВ "Пріоритетінвест" надало, а ФОП ОСОБА_6 прийняв торгівельне місце № 1, загальною площею 19,3 м2 , яке знаходиться в тимчасовій споруді за адресою: АДРЕСА_1.

Також ТОВ "Пріоритетінвест" уклало аналогічні договори від 01.05.2012 р. № 01/05/2012-12 та від 01.05.2015 р. № 01/05/2015-18 з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 відповідно.

У зв'язку із вказаними висновками Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву направило на адресу відповідача пропозицію від 13.08.2015 р. № 30-06/8283 про дострокове розірвання договору оренди від 20.08.2010 р. № 5590. Зазначений лист було отримано уповноваженим представником ТОВ "Пріоритетінвест" 10.08.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом від 20.08.2015 р. № 20/08/15 Товариство "Пріоритетінвест" повідомило Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву про відсутність підстав для дострокового розірвання договору від 20.08.2010 р. № 5590 та витребування (повернення) майна з орендного користування у орендаря, оскільки ним не укладались договори щодо передачі в суборенду частини площ в Західному тунелі вздовж ліфтів, а тому вимоги про розірвання договору є безпідставними.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд прийшов до висновку про правомірність вимог позивача щодо дострокового розірвання договору в односторонньому порядку та повернення орендованого майна, оскільки відповідачем було порушено п. 5.1., 6.4. договору оренди. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов договору орендар без письмового погодженням з орендодавцем уклав договори із фізичними особами - підприємцями, які є удаваними правочинами, оскільки за своєю суттю є договорами оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою вказаних договорів є користування майном за плату, а не отримання послуг.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавця, про розірвання договору оренди нерухомого майна - частини площ в Західному тунелі вздовж ліфтів за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1, що належить до державної власності від 20.08.2010 р. № 5590, укладеного між позивачем та відповідачем, та зобов'язання ТОВ "Пріоритетінвест" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву державне нерухоме майно.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, вищенаведеними матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем 20.08.2010 було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5590.

Відповідно до ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 статті 287 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Аналогічні положення містяться у статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 765 ЦК України встановлено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

На виконання умов спірного Договору позивач по акту приймання-передачі від 20.08.2010 передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування частину площ в Західному тунелі вздовж ліфтів за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1, та побудував на вказаних площах торгівельні кіоски, які належать йому на праві власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 43 ГК України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно зі ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст.ст. 134, 135 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом. Власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом.

При цьому, відповідно до ч.2 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно.

Отже, враховуючи зазначені положення чинного законодавства, відповідач вправі використовувати побудовані ним торгівельні кіоски на власний розсуд з метою отримання прибутку і забезпечення покращення рівня обслуговування пасажирів і громадян, що і є метою спірного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суборендою є передача орендарем орендованого ним об'єкта в оренду іншій особі. Відповідач отримав в оренду частину площ в Західному тунелі вздовж ліфтів, вказані площі не передавались ним іншим особам, оскільки предметом укладених ним і фізичними особами-підприємцями договорів є не частина площ тунелю, а виключно правомірно побудовані ним торгівельні кіоски, отже між відповідачем та іншим суб'єктами господарювання договори не є договорами суборенди. Окрім цього, вказані договори не суперечать змісту ст. 203 ЦК України та не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як на правову підставу для розірвання спірного договору, позивач посилається на частини 1, 2 ст. 651 ЦК України, відповідно до яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Проте, у вказаній статті йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Верховний Суд України у своїх висновках щодо застосування ст. 651 ЦК України, які мають враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаної статті, зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13).

Зі змісту спірного договору вбачається, що при його укладенні позивач, як орендодавець, розраховував на отримання орендної плати від здачі в оренду частини площ в Західному тунелі вздовж ліфтів. Орендна плата відповідачем сплачувалась в повному обсязі і заборгованість відсутня. Відповідач, як орендар, розраховував використовувати вказану частину площ тунелю для розміщення торгівельних кіосків та отримання прибутку від їх використання у підприємницькій діяльності. Отже, кожна сторін договору отримала те, на що очікувала при його укладенні.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що з боку відповідача відсутні істотні порушення умов договору, які були б підставою для розірвання договору в судовому порядку, а тому вказані позовні вимоги є недоведеними і не підлягають до задоволення. Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу державне нерухоме майно є похідними від вимог про розірвання договору і також не підлягають до задоволення.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2015 у справі № 910/24950/15 прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2679 грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2015 у справі № 910/24950/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.08.2010 р. № 5590, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ "Пріоритетінвест" та зобов'язання ТОВ "Пріоритетінвест" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву державне нерухоме майно - відмовити повністю.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, будинок 38/58, літера "А", ідентифікаційний код 36285281) - 2679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/24950/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.П. Зубець

О.Ф. Синиця