Постанова № 55162585, 18.01.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2016 р. Справа № 924/1521/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

від третіх осіб - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 державного аграрно-технічного університету на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.15 р. у справі № 924/1521/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології енергозбереження"

до ОСОБА_1 державний аграрно-технічничний університет м. Кам'янець-Подільський

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Кам'янець-Поділське управління Державного казначейства України;

- Міністерство освіти і науки України

про стягнення 35444,96 грн., з них 14117,04 грн. - пеня, 1247,43 грн. 3% річних та 20080,49 грн. інфляційні втрати

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.10.2015 року у справі № 924/1521/15 (суддя Заверуха С.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 державного аграрно-технічного університету м. Кам'янець-Подільський на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології енергозбереження" м. Київ 14086,41 грн. (чотирнадцять тисяч вісімдесят шість гривень 41 коп.) пені, 1247,43 грн. (одну тисячу двісті сорок сім гривень 43 коп.) 3% річних, 19997,13грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень 13 коп.) інфляційних втрат, 1217,51 грн. (одну тисячу двісті сімнадцять гривень 51 коп.) судового збору. В частині позову про стягнення 30,63 грн. пені та 83,36 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_1 державний аграрно-технічничний університет м. Кам'янець-Подільський подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав неповного дослідження усіх матеріалів справи. Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги специфіку проведення фінансових операцій ПДАТУ - здійснення оплати послуг через Державну казначейську службу та копію листа Кам'янець-Подільського управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області від 28 вересня 2015 року № 03-06/2024, в якому, з посиланням на норми бюджетного законодавства вказується, що при проведенні видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів органи Казначейства в першу чергу та в стислі терміни забезпечують виконання захищених статей видатків, перелік яких визначений частиною 2 статті 55 Бюджетного кодексу України, враховуючи наповнення єдиного казначейського рахунка органами, що контролюють справлення надходжень бюджету. Зазначає, що в даний період часу був відсутній достатній ліміт на єдиному казначейському рахунку, а перелік захищених статей видатків визначених Бюджетним кодексом України є вичерпним, тому дані бюджетні фінансові зобов'язання не були вчасно оплаченими. Зазначає, що суд першої інстанції не надав Міністерству освіти і науки України, як третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, висловити свою позицію щодо заявленого спору, надати відповідні докази чи висловити інші заяви щодо можливості вчинення необхідних процесуальних дій. Просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.2015 року у справі № 924/1521/15 скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України, у додаткових поясненнях на апеляційну скаргу, підтримало вимоги апеляційної скарги та додатково зазначає, що Університет своєчасно зареєстрував фінансові зобов'язання в Кам'янець-Подільському управлінні Державної казначейської служби України, що підтверджується реєстрами фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів, а саме:

- фінансове зобов'язання №262 від 24.12.14р. на суму 79499,66 грн. за договором №13;

- фінансове зобов'язання №213 від 21.10.14р. на суму 54999,73 грн. за договором №27;

- фінансове зобов'язання №245 від 27.10.14р. на суму 44997,92 грн. за договором №14 та на суму 52498,92 за договором №12;

- фінансове зобов'язання №252 від 08.12.14р. на суму 56497,68 грн. за договором №15.

Також зазначає, що Університетом, як боржником у вказаних зобов'язаннях вжито всіх відповідних заходів для забезпечення належного їх виконання. Однак кошти за вищевказаними фінансовими зобов'язаннями були перераховані казначейською службою тільки в березні 2015р. Зазначає, що виплати за фінансовими зобов'язаннями Університету були проведені з запізненням не з вини останнього. Просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.2015 року у справі № 924/1521/15 скасувати та прийняти нове, про відмову в задоволенні позову.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, додаткові докази не витребовувались та зважаючи на сплив двохмісячного строку розгляду скарги, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін відповідно до наявних у справі документів.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.2015 року у справі № 924/1521/15 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні Технології енергозбереження" (далі - Підрядник) та ОСОБА_1 державним аграрно-технічним університетом (далі - Замовник) були укладені аналогічні за змістом договори №12, №13, №14, №15 та №27.

Згідно вищезазначених договорів підрядник зобов'язується виконати за завданням Замовника наступні види робіт:

- гідрохімічне очищення системи опалення головного корпусу університету по вул. Шевченка, 12 у м. Кам'янець-Подільський (договір №12);

- гідрохімічне очищення системи опалення гуртожитку №1 по вул. Шевченка, 12а у м. Кам'янець-Подільський (договір №13);

- гідрохімічне очищення системи опалення гуртожитку №2 по вул. Шевченка, 12б у м. Кам'янець-Подільський (договір №14);

- гідрохімічне очищення системи опалення гуртожитку №3 по вул. Тимирязєва, 114 у м. Кам'янець-Подільський (договір №15);

- гідрохімічне очищення системи опалення корпусу №1 університету по вул. Шевченка, 13 у м. Кам'янець-Подільський (договір №12).

Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вище перелічені роботи згідно актів виконаних робіт (п.1.2. Договорів).

Розділом 2 Договорів визначено, що ціна договору №12 складає 52500,00 грн., договору №13 - 79500,00 грн., договору №14 - 45000,00 грн., договору №15 - 56500,00 грн., договору №27 - 54500,00 грн. Кінцева ціна Договору визначається по фактично виконаним об'ємах і актах виконаних робіт, в цінах на момент їх оплати.

Відповідно до п. 3.3. Договорів оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.

Кінцевий розрахунок по даним Договорам проводиться Замовником не пізніше 31 грудня 2014р. після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків (п. 3.4. Договору).

Згідно з п. 4.3. Договорів здача-приймання виконаних робіт здійснюється у відповідності до діючих норм і правил та оформлюється Актом здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 6.4. Договорів передбачено, що при несвоєчасній оплаті Замовником вартості виконаних Підрядником робіт, він виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів.

Договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по даному Договору (п. 4.2. Договорів).

Договори підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

На виконання умов вищезазначених договорів, позивач виконав роботи по гідрохімічному очищенню системи опалення та здав їх відповідачу, що підтверджується Актами приймання виконаних робіт за вересень 2014р. на суму 52498,92 грн. (договір №12), за вересень 2014р. на суму 79499,66 грн. (договір №13), за вересень 2014р. на суму 44997,82 грн. (договір №14), за вересень 2014р. на суму 56497,68 грн. (договір №15), за вересень 2014р. на суму 54499,73 грн. (договір №27), загалом на суму 287993,81 грн.

Також в матеріалах справи наявні довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2014р. на суму 52498,92 грн. (договір №12), за вересень 2014р. на суму 79499,66 грн. (договір №13), за вересень 2014р. на суму 44997,82 грн. (договір №14), за вересень 2014р. на суму 56497,68 грн. (договір №15), за вересень 2014р. на суму 54499,73 грн. (договір №27).

Однак відповідач, не виконав зобов'язання належним чином, зокрема не вчасно здійснив оплату виконаних робіт, лише 06.03.2015р. погасив заборгованість у повному обсязі, що підтверджується довідками про розрахунки по кожному договору окремо.

23.10.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією №123/10-14 про погашення заборгованості в сумі 287993,81 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії.

У відповідь відповідач повідомив (зміст листа №75-01-848 від 06.11.2014р.) про ненадання згоди управлінням казначейської служби на проведення оплати.

За твердженнями відповідача причиною несвоєчасної оплати слугувало неправильне оформлення сторонами договірних документів та акту приймання виконаних робіт форми КБ-3, в яких позивач вказав, що роботи виконуються за договором підряду, а не послуг, через що Кам'янець-Подільське управління Державної казначейської служби України Хмельницької області не провело платіж. Лише після внесення змін до договорів та актів надання послуг, погоджених сторонами відповідач зареєстрував фінансові зобов'язання в управлінні Державної казначейської служби.

Зокрема, між сторонами були укладені договір №15 від 08.12.2014р. на суму 56500,00 грн. та акт №5 від 08.12.2014р. надання послуг по очищенню системи опалення на суму 56497,68 грн.; договір №14 від 27.11.2014р. на суму 45000,00 грн. та акт №4 від 27.11.2014р. надання послуг по очищенню системи опалення на суму 44997,82 грн.; договір №13 від 23.12.2014р. на суму 79500,00 грн. та акт №3 від 23.12.2014р. на суму 79499,66 грн.; договір №12 від 27.11.2014р. на суму 52500,00 грн. та акт №2 від 27.11.2014р. на суму 52498,92 грн.; договір №27 від 21.10.2014р. на суму 54500,00 грн. та акт №1 за жовтень 2014р. на суму 54499,73 грн.

За змістом вищенаведених договорів кінцевий розрахунок проводиться не пізніше 31.12.2014р., а за договором №27 - не пізніше 31.10.2014р.

Втім, відповідач стверджує, що вчасно зареєстрував фінансові зобов'язання в Кам'янець-Подільському управлінні Державної казначейської служби України, що підтверджується реєстрами фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, а саме:

- фінансове зобов'язання №262 від 24.12.2014р. на суму 79499,66 грн. за договором №13,

- фінансове зобов'язання №213 від 21.10.2014р. на суму 54 499,73 грн. за договором №27,

- фінансове зобов'язання №245 від 27.11.2014р. на суму 44997,82 грн. за договором №14 та на суму 52498,92 грн. за договором №12,

- фінансове зобов'язання №252 від 08.12.2014р. на суму 56497,68 грн. за договором №15.

Однак кошти за вищевказаними фінансовими зобов'язання були перераховані казначейською службою в березні 2015р. Вказаний факт не заперечується ані позивачем та відповідачем, ані третьою особою.

Листом №75-01-440 від 14.09.2015р. відповідач звернувся до Кам'янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області з проханням вказати причину затримки перерахування коштів, однак відповіді не отримав.

У відповідності до ст. 11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що правовідносинам, які виникли між сторонами, притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів про надання послуг. Так, позивач надав відповідачу послуги з гідрохімічного очищення системи опалення, останній прийняв їх та зобов'язався сплатити вартість наданих послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч.1 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний платити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Визначальною ознакою послуг за загальним правилом є те, що вони споживаються замовником у процесі надання, тобто на момент завершення виконання відсутній результат як певний відокремлений матеріалізований результат.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума виконаних позивачем робіт складає 287993,81 грн. Відповідачем не спростовано факту надання позивачем послуг, при цьому послуги надано вчасно та якісно (відсутність будь-яких зауважень по акту).

Відповідач свої зобов'язання по договору належним чином не виконав, здійснив оплату з простроченням платежу, а саме 06.03.2015р. Проте за умовами договорів кінцевий розрахунок проводиться не пізніше 31 грудня 2014р. (п. 3.4 Договорів).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно позивачем нараховано пеню в сумі 14117,04 грн., за період з 01.01.2015р. по 06.03.2015р.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 6.4 договорів передбачено, що при несвоєчасній оплаті Замовником вартості виконаних Підрядником робіт, він виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що пеня, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, складає 14086,41 грн., а в частині суми 30,63 грн. слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1247,43 грн. та інфляційних втрат в сумі 20080,49 грн., розрахованих за період з 01.01.2015р. по 06.03.2015р.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Колегія суддів погоджується з нараховано 3% в сумі 1247,43 грн. за період з 01.01.2015р. по 06.03.2015р. з врахуванням основного боргу в сумі 233494,08 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про нарахування інфляційних втрат за визначений позивачем період в сумі 19997,13 грн., а в решті суми в розмірі 83,36 грн. судом правомірно відмовлено.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 35330,97 грн., з яких 14086,41 грн. пеня, 1247,43 грн. - 3% річних, 19997,13 грн. інфляційні втрати. В решті позову про стягнення 30,63 грн. пені та 83,36 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Стосовно тверджень апелянта про відсутність його вини в простроченні платежів, судом відзначається, що за умовами договорів відповідач брав на себе особисте зобов'язання з оплати наданих послуг. При цьому жодним чином сторони не обумовлювали в договорах порядок розрахунків виходячи із специфіки здійснення бюджетних платежів та особливостей бюджетного фінансування.

Також судом першої інстанції правомірно відмічено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України) (п.1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, відповідач не звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання щодо оплати вартості послуг, однак не позбавлений можливості звернутися з вимогою до Кам'янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області щодо сплати пені (тощо) за порушення останнім строку перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Відносно твердження апелянта про те, що суд першої інстанції порушив принцип рівності учасників судового процесу не надавши Міністерству освіти і науки України, як третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, висловити свою позицію щодо заявленого спору, надати відповідні докази чи висловити інші заяви щодо можливості вчинення необхідних процесуальних дій, колегією суддів враховується наступне.

Ухвалою суду першої інстанції від 06.10.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство освіти і науки України. Зобов'язано останнього подати в судове засідання письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог. При цьому обов'язковість явки представника в засідання судом не визнавалось.

В судове засідання 19.10.2015р. представник третьої особи не з'явився, вимоги ухвали господарського суду Хмельницької області від 06.10.15р, не виконав. Ухвала від 06.10.2015 р. отримана третьою особою - Міністерством науки і освіти України завчасно - 12.10.2015 р., що стверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що будь-які клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, до винесення місцевим судом рішення в матеріалах справи відсутні.

Неподання третьою особою на вимогу суду пояснень з приводу заявленого спору не свідчить про неможливість його вирішення за наявними матеріалами та не може розцінюватись як неподання витребуваних доказів.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.2015 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 державного аграрно-технічного університету від 11.11.2015р. №75-01-717 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.2015 року у справі № 924/1521/15 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.