Постанова № 55162435, 19.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2016 р. Справа№ 910/25270/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання ,,Південно - Західна залізниця"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2015р.

у справі № 910/25270/15 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Виробничо - комерційної фірми ,,Комета" ЛТД Товариство з обмеженою відповідальністю

до Державного територіально-галузевого об'єднання ,,Південно - Західна залізниця"

про стягнення 269 384,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Виробничо - комерційна фірма ,,Комета" ЛТД Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) звернулась в господарський суд міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання ,,Південно - західна залізниця" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 269 384,24 грн., з яких: 167 842,80 грн. основний борг, 38 714,94 грн. пеня, 3 909,95 грн. 3% річних, 58 916,55 грн. інфляційні втрати за договором від 04.10.2013р. № ПЗ/МЦРЗ-132408/НЮ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. у справі № 910/25270/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 167 842,80 грн. основного боргу, 38 714,94 грн. пені, 3 909,95 грн. 3% річних, 58 916,55 грн. інфляційних втрат та 4 040,76 грн. судових витрат.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. у справі № 910/25270/15 скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги докази відсутності вини відповідача. Також, на думку скаржника, позивачем порушено строки виконання робіт.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 19.01.2016р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про її необґрунтованість та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

19.01.2016р. на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких він зазначає, що після відкриття апеляційного провадження у даній справі, відповідачем сплачено суму основного боргу за договором в розмірі 167 842,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2825 від 29.12.2015р.

В судовому засіданні 19.01.2016р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти наведених доводів з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2013р. між Виробничо-комерційною фірмою ,,Комета" ЛТД Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - виконавець, позивач) та Державним територіально-галузевим об'єднанням ,,Південно-Західна залізниця" (далі - замовник, відповідач) укладено договір підряду на проведення проектних робіт № ПЗ/МЦРЗ-132408/НЮ.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач взяв на себе зобов'язання у порядку та на умовах визначених цим договором, виконати коригування проектно-кошторисної документації по реконструкції будівлі спального корпусу №1 МЦРЗ ,,Хмільник" (стадія проектування - Робочий проект), а відповідач - прийняти результат таких проектних робіт та сплатити результат робіт.

Пунктами 2.1 та 2.2 договору погоджено строки виконання робіт. Початок робіт - протягом трьох днів з моменту підписання договору, але не раніше отримання виконавцем технічних умов та інших вихідних даних, необхідних для виконання договору. Завершення робіт - протягом 150 календарних днів після початку робіт, з правом дострокового виконання.

Згідно з п.3.1 договору підряду загальна вартість робіт за договором складає 186 492,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 31 082,00 грн.

Розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі (п.3.2).

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунки за виконані роботи проводяться протягом 10 банківських днів з дати підписання акту здачі приймання документації.

За змістом п.4.2.2 договору замовник взяв на себе зобов'язання приймати та оплачувати виконані роботи відповідно до умов договору.

Відповідно до пунктів 5.2 та 5.3 договору по завершенню робіт по договору виконавець надає замовнику акт здачі-приймання робіт та передає документацію (за винятком, коли документація використовується для подальшого проектування).

Замовник протягом 10 банківських днів від дня отримання акту здачі-приймання, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт і оплатити виконані роботи, або направити мотивовану відмову від приймання робіт.

Відповідно до п. 5.4 договору сторони погодили, що у випадку мотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком недоліків та термінів їх усунення за рахунок виконавця. Акт здачі-приймання документації набирає чинності на день усунення недоліків.

При порушенні строків приймання робіт за п. 5.3 цього договору документація вважається прийнятою без зауважень (п.5.5).

На виконання договору підряду № ПЗ/МЦРЗ-132408/НЮ, починаючи з жовтня 2013р. позивач виконував коригування проектно-кошторисної документації по реконструкції будівлі спального корпусу №1 МЦРЗ ,,Хмільник" (стадія проектування - Робочий проект).

Як вбачається з Актів здавання - приймання робіт за договором № 1 від 31.10.2014р., № 2 від 30.12.2014р., № 3 від 30.12.2014р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, позивачем виконано роботи на загальну суму 167 842,80 грн., зокрема, в жовтні 2014р. - на суму 115 625,04 грн., в грудні 2014р. - на суму 52 217,76 грн.

Так, між сторонами договору проведено звірку взаємних розрахунків за договором станом на 31.12.2014р., за яким відповідач погодив, що за ним рахується заборгованість в загальному розмірі 167 842,80 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем неналежним чином виконано умови договору від 04.10.2013р. № ПЗ/МЦРЗ-132408/НЮ в частині своєчасної оплати за виконані роботи, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 167 842,80 грн. - основний борг. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за виконані роботи, позивач просить стягнути з відповідача 38 714,94 грн. пені, 3 909,95 грн. 3% річних, 58 916,55 грн. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем порушено істотну умову договору та чинне законодавство України, тому вина відповідача відсутня.

Колегія суддів, враховуючи викладені обставини, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Зазначені положення кореспондуються і з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договору для їх виконання сторонами.

Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 167 842,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт за договором ПЗ/МЦРЗ-132408/НЮ від 04.10.2013р. № 1 від 31.10.2014р, №2 та № 3 від 30.12.2014р., які підписані сторонами договору та скріплені їх печатками без зауважень.

Крім того, сторонами підписаний Акт звірки взаємних розрахунків за договором ПЗ/МЦРЗ-132408/НЮ, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 167 842,80 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що розрахунки між підрядником і замовником проводяться протягом 10 банківських днів з дати підписання акту здачі приймання документації.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що строк оплати за виконані позивачем роботи є таким, що настав.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що умовами договору оплата коштів за виконані роботи не ставиться в залежність від порядку фінансування відповідача, тому його посилання на положення Наказу Укрзалізниці № 069-Ц від 28.02.2012р., яким визначено порядок здійснення перерахування коштів залізницями контрагентам згідно зобов'язань, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 cт. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як зазначалось вище, відповідачем прийнято роботи, виконані позивачем без будь - яких зауважень, що свідчить про належне виконання останнім умов договору. В свою чергу, відповідачем порушено зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, визначених договором, внаслідок чого за ним рахується заборгованість в розмірі 167 842,80 грн.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів апеляційного суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог позивача про стягнення основного боргу за договором в розмірі 167 842,80 грн.

Суд першої інстанції правомірно визнав доведеним факт невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого обов'язку, а тому відповідачем порушено договірне зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 38 714,94 грн. колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів перевіривши правильність розрахунку пені, нарахованої позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 38 714,94 грн. є такими, що підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

У зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 58 916,55 грн. та 3 909,95 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання дійшов висновку, що господарським судом міста Києва правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 58 916,55 грн. та 3 909,95 грн. 3% річних за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. у справі № 910/25270/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання ,,Південно-Західна залізниця" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. у справі № 910/25270/15 - без змін.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко