Постанова № 55162378, 19.01.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

61022, м. Харків, пр. Леніна, 5, тел. (057) 702-00-72 E- mail: inbox@dna.arbitr.gov.uaПостанова

Іменем України

19.01.2016 справа №913/539/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання: ОСОБА_4за участю представників сторін:від позивача (скаржник) від відповідача Не зявився Не зявився розглянувши апеляційні скаргиПублічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. Київна рішення господарського суду Луганської області від07.10.2015 р. (повний текст оформлено та підписано 09.10.2015 р.)у справі№ 913/539/15 (суддя Іноземцева Л.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Млін-Сервіс», м. Луганськпростягнення заборгованості у сумі 2 095 638,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Млін-Сервіс», м. Луганськ заборгованості за Генеральною угодою № 61113N2 від 20.09.2013 р. та укладеним в її рамках Кредитним договором № 61113К10 від 20.09.2013 р. в розмірі 2 095 638,54 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.07.2015 р. позов було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 913/539/15.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.10.2015 р. у справі №913/539/15 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Млін-Сервіс», м. Луганськ на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. Київ 999 990,89 грн. заборгованості за кредитом, 180 915,00 грн. процентів за користування кредитом, 4 548,39 грн. комісії за управління кредитом, 0,01 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 0,01 грн. пені за несвоєчасну оплату процентів, 0,01 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій, 28 866,36 грн. 3 % річних, 582 969,33 грн. втрат від інфляції, 0,01 грн. штрафних санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. Київ звернулося з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, штрафних санкцій в загальній сумі 291 141,99 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 913/539/15, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.12.2015 р.

Ухвалою суду від 15.12.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги було відкладено на 22.12.2015 р., позивача зобовязано надіслати відповідачу копію апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу, зазначену відповідачем в заяві.

21.12.2015 р. на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у звязку із перебуванням представника на лікарняному. Крім того, представник позивача повідомив, що виконав ухвалу суду від 15.12.2015 р.: на адресу відповідача 21.12.2015 р. було повторно направлено копію апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами за адресою: АДРЕСА_1, яка зазначена в заяві відповідача. В підтвердження цього до суду надіслані електронною поштою скан-копії поштової квитанції та опису вкладення.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. у звязку із відпусткою судді Агапова О.Л. були внесені зміни до складу колегії суддів, у звязку з чим сформовано колегію у складі: головуючий суддя Ушенко Л.В., судді Дучал Н.М. та Склярук О.І.

В судове засідання 22.12.2015 р. представники сторін не зявилися, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 22.12.2015 р. на . 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19.01.2016 р.

В судове засідання 19.01.2016р. представники сторін не зявилися.

Колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами. Сторони були попереджені, що у разі неявки в судове засідання апеляційну скаргу буде розглянуто без їх участі. Крім того, явка представників визнавалась обовязковою.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

20.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в особі керуючого філією АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Млін-Сервіс» (позичальник, відповідач) було укладено Генеральну угоду № 61113N2 (далі Генеральна угода).

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Генеральної угоди, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між банком та позичальником щодо фінансування довгострокової програми розвитку діяльності позичальника. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до генеральної угоди шляхом укладання кредитних договорів (п. 1.2 ст. 1 Генеральної угоди).

Пунктом 4.1 Генеральної угоди передбачено, що банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених в п. 4.5 Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитного договору, укладеного в рамках цієї Генеральної угоди.

В пункті 4.3 Генеральної угоди сторони визначили термін користування кредитом 19.09.2016 р.

Процентна ставка визначається у кредитному договорі за згодою сторін відповідно до ст. 6 Генеральної угоди.

Згідно з пп. 4.5.1 Генеральної угоди загальний ліміт заборгованості за цією угодою не може перевищувати 1 000 000,00 грн.

Згідно з умовами Генеральної угоди позичальник взяв на себе обовязок своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (пп. 5.2.6 Генеральної угоди).

Відповідно до п. 8.1. Генеральної угоди у разі порушення строків сплати основного боргу по кредиту, процентів за користування кредитом та інших грошових зобовязань за цією генеральною угодою позичальник сплачує банкові пеню. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених грошових зобовязань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення такої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який нараховувалася пеня, якщо інше не передбачене кредитним договором, та інші штрафні санкції, передбачені чинним законодавством та кредитним договором.

Пеня, передбачена в п. 8.1. Генеральної угоди, нараховується у валюті простроченого зобовязання за цією Генеральною угодою і сплачується у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати, на рахунок, визначений у кредитному договорі або в повідомлені банку (п. 8.2 Генеральної угоди).

В рамках вказаної генеральної угоди 20.09.2013 р. між банком та позичальником укладено кредитний договір № 61113К10.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору було визначено: ліміт кредитної лінії 1000 000,00 грн., кінцевий термін погашення кредиту 10.11.2014 р., фіксовану процентну ставку у розмірі 19,5 % річних, розмір комісії за управління кредитом 0,1 % від ліміту кредитної лінії. За неповний місяць комісія за управління кредитом стягується пропорційно кількості днів користування кредитом.

Пунктом 3.4.1 кредитного договору визначено, що позичальник зобовязаний погасити кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.8 цього договору, в строк, зазначений у п. 3.2 цього договору, згідно з Графіком вибірки та зниження ліміту заборгованості за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Строки, передбачені Графіком вибірки та зниження ліміту заборгованості, є обовязковими.

Відповідно до пп. 3.5.1 кредитного договору позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні по 15 число). Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

Пунктом 4.1.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязаний сплатити банку комісію за управління кредитом у розмірі, зазначеному в підпункті 3.2 цього договору. Комісія нараховується за період нарахування комісії за управління кредитом, але не більше 90 календарних днів з дати кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного договором, у разі невиконання позичальником зобовязань з повернення основного боргу за договором, у національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування і підлягає сплаті щомісяця по 7 число місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні по 15 число). Комісія за управління кредитом за останній період нарахування комісії підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

Відповідно до пп. 5.1.1 кредитного договору позичальник зобовязався своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за цим договором.

У разі невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобовязань, визначених цим договором, позичальник сплачує банкові пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 цього договору (п. 7.2 кредитного договору).

Пунктом 7.4 встановлено, що у разі невиконання позичальником будь-якого зі своїх зобовязань, визначених пп. 5.1.3.6, 5.1.7 та 5.3.1 цього договору, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у вигляді сплати останнім на користь банку грошових коштів у розмірі 1700,00 грн. щомісячно за кожне окреме порушення протягом строку невиконання зазначених зобовязань, а саме:

- незабезпечення надходжень на рахунки в банку грошових коштів в сумі частки чистих щоквартальних грошових потоків Позичальника, яка повинна бути не меншою, ніж частка, яку становить заборгованість позичальника за кредитними операціями у банку в загальному кредитному портфелі позичальника на перший банківський день звітного кварталу, в тому числі фінансової звітності (підпункт 5.1.3.6);

- ненадання документів, в тому числі фінансової звітності, передбачених умовами кредитного договору за кожне окреме порушення (підпункт 5.3.1);

- нездійснення безперервного страхування майна, що надається в заставу (іпотеку) Банку (підпункт 5.1.7).

Пункт 7.5 кредитного договору передбачає, що у разі невиконання позичальником будь-якого зі своїх зобовязань, визначених пп. 5.1.3.8 (протягом всього строку дії договору кожного останнього місяця строку дії попереднього звіту про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення надавати банку звітність про незалежну оцінку вартості цих предметів забезпечення), 5.1.3.9 цього договору, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у вигляді сплати останнім на користь банку грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн. щомісячно за кожне окреме порушення протягом строку невиконання зазначених зобовязань.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку, проте кредит надається в межах наданого забезпечення. Цей договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобовязань за ним (п. 8.1 кредитного договору).

Додатком № 1 до кредитного договору №61113К10 від 20.09.2013 р. встановлено графік вибірки та зниження ліміту заборгованості.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З урахуванням приписів наведених норм, позивач на виконання умов кредитного договору з 23.09.2013 р. по 13.12.2013 р. надавав відповідачу грошові кошти в межах ліміту, встановленого п. 3.2.1 договору, що підтверджується матеріалами справи, зокрема випискою по рахунку відповідача та меморіальними ордерами (а.с 64-90).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ст. 1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно з виписками про рух коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Млін-Сервіс», м. Луганськ та розрахунком заборгованості позивача, відповідач частково здійснював сплату відсотків та комісії за управління кредитом, однак з вересня 2014 р. свої зобовязання за кредитним договором не виконував, а саме: не сплачував проценти за користування кредитом та комісію за управління кредитом у розмірах та в терміни, передбачені в кредитному договорі, внаслідок чого у відповідача станом на 10.07.2015 р. виникла заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом в розмірі 180 915,00 грн. та прострочена заборгованість по комісії за управління кредитом у сумі 4 548,39 грн.

Відповідачем також невиконаний Графік зниження ліміту заборгованості, в строк до 20.09.2014 р. заборгованість за тілом кредиту в розмірі 999 990,89 грн. не повернута. Відповідач у відзиві на позовну заяву наявність вказаної суми заборгованості за тілом кредиту не оспорює.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, банком були виконані зобовязання щодо надання кредиту, проте відповідач (позичальник) порушив договірні зобовязання щодо погашення кредиту, відсотків та комісії.

Згідно п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідач доказів належного виконання зобовязань за кредитним договором не надав, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення 999 990,89 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту, 180 915,00 грн. заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом та 4 548,39 грн. простроченої заборгованості по комісії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги щодо стягнення 28 866,36 грн. 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України та 590 175,87 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3 % річних за простроченим кредитом в загальній сумі 28 866,36 грн., з чим відповідач погодився у своєму відзиві на позовну заяву.

Розмір інфляції за тілом кредиту за розрахунком суду першої та апеляційної інстанції становить 544 499,71 грн., тобто більше, ніж заявлено в позові. У звязку з цим господарським судом Луганської області було правомірно стягнуто інфляційні втрати в межах заявлених позивачем вимог, тобто у сумі 538 351,49 грн.

Розмір інфляційних втрат за процентами за розрахунком суду першої та апеляційної інстанції становить 44 617,84 грн., тобто менше, ніж заявлено в позові, оскільки їх нарахування проводилося з порушенням алгоритму розрахунку. Отже місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат за процентами і обґрунтовано стягнув інфляційні в сумі 44 617,84 грн., а в частині стягнення 7206,54 грн. відмовив.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У звязку з невиконанням відповідачем у встановлений строк зобовязань з повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом, позивачем на підставі пункту 7.2 кредитного договору до стягнення заявлено 108 330,73 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 29 201,60 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 909,70 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій та на підставі пунктів 7.4, 7.5 кредитного договору заявлено до стягнення штрафи у загальній сумі 152700,00 грн.

Місцевий господарський суд при розгляді зазначених вимог дійшов висновку про можливість застосування ч. 3 ст. 83 ГПК України, а саме зменшення розміру пені та штрафів до 0,01 грн. При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що на час прийняття рішення у справі положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині затвердження Кабінетом Міністрів України в 10-денний термін переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, не виконані, оскільки дія розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р., яким було затверджено перелік таких населених пунктів, була зупинена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 р., яке на той час оскаржувало ся в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, суд першої інстанції врахував умови кредитування (розмір процентної ставки за користування кредитом), захист судом майнових прав та інтересів позивача шляхом відшкодування відповідно до ст. 625 ГПК України матеріальних втрат позивача від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та стягнення компенсації за користування належними йому до сплати коштами (3 % річних) за весь час прострочення платежу.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014 р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого було включено м. Луганськ, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Разом з тим статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014 р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.

Отже, проведення з 07.04.2014 р. антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься м. Луганськ, також було визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053» не скасовувало Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не спричинювало його недійсності.

Необхідно також зазначити, що дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині введення мораторію зупинена не була.

Апеляційна інстанція звертає увагу, що закріплене в ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право субєкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасну сплату основного зобовязання за кредитним договором на період проведення антитерористичної операції підлягало судовому захисту, оскільки даний Закон є чинним, а отже підлягав виконанню.

На момент розгляду апеляційної скарги Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р від 02.12.2015 р., яким визнано такими, що втратили чинність розпорядження КМУ від 30.10.2014 р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та № 1079-р від 05.11.2014 р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053», а також затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, до якого також включено м. Луганськ.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи що відповідач знаходився на території проведення антитерористичної операції в м. Луганську в період з 14.04.2014 р., норми ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 2 вказаного Закону, у позивача були відсутні підстави для нарахування та стягнення пені та штрафів, нарахованих на суму основної заборгованості по кредитному договору. Місцевий господарський суд положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не врахував, у звязку із чим помилково застосував приписи ст. 83 ГПК України, зменшивши розмір пені та штрафів до 01 коп., вважаючи, що пеня та штрафи нараховані правомірно, а отже безпідставно зменшив розмір пені та штрафів до 01 копійки. В даному випадку пеня та штрафи взагалі не підлягають стягненню як такі, що нараховані безпідставно з огляду на мораторій, встановлений ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати розмір штрафу, пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що нарахована пеня та штрафи підлягатимуть списанню тільки після завершення антитерористичної операції, є особистою думкою скаржника та не узгоджується із змістом ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а отже не приймаються колегією суддів до уваги.

Колегія суддів вважає, що позивач безпідставно нарахував пеню з 20.07.2014 р. по 19.03.2015 р. у сумі 108 330,73 грн. за несвоєчасне повернення кредиту, 29 201,60 грн. за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 07.08.2014р. по 10.07.2015р., 909,70 грн. за несвоєчасну сплату комісій у сумі 903,30грн. за період з 08.08.2014р. по 10.07.2015р. та штрафи у загальній сумі 152 700,00 грн., і тому в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягали в повному обсязі нарахованої пені та штрафів з огляду на ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а не шляхом її зменшення до 0,01грн. з посиланням на ст.83 ГПК України.

З огляду на зазначене, рішення в цій частині позову підлягає зміні.

Судові витрати за апеляційне оскарження, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 07.10.2015 р. у справі № 913/539/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 07.10.2015 р. у справі №913/539/15 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Луганської області від 07.10.2015 р. у справі № 913/539/15 в наступній редакції:

« 1. Позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Млін-Сервіс», м. Луганськ задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Млін-Сервіс» (91038, м. Луганськ, Обєздная дорога 3-й км, будинок 7 код ЄДРПОУ 25359088) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ (03150, м. Київ, вул. Тельмана, 5, код ЄДРПОУ 21794398) заборгованість за кредитом в сумі 999 990 грн. 89 коп., проценти за користування кредитом в сумі 180 915 грн. 00 коп., комісію за управління кредитом в сумі 4 548 грн. 39 коп., 3 % річних в загальній сумі 28 866 грн. 36 коп., втрати від інфляції в загальній сумі 582 969 грн. 33 коп.

3. В іншій частині позову в задоволенні відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Млін-Сервіс» (91038, м. Луганськ, Обєздная дорога 3-й км, будинок 7 код ЄДРПОУ 25359088) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ (03150, м. Київ, вул. Тельмана, 5, код ЄДРПОУ 21794398) судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 35 944,40 грн.»

4. Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

5. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

ГоловуючийЛ.В. Ушенко

Судді Н.М. Дучал

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.:

2. позивачу

1. відповідачу

1. ГСЛО

1. у справу

1. ДАГС