Постанова № 55162361, 19.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2016 року Справа № 904/5803/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 01-16 від 17.01.2015 року,

від відповідача: не з'явився,

за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД": представник ОСОБА_1, довіреність № 1/16 від 17.01.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Анна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 року у справі № 904/5803/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ

до Фермерського господарства "Анна", с. Чернігівка Солонянського району Дніпропетровської області

про стягнення 199 185, 37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Анна" про стягнення з останнього на свою користь процентів за користування товарним кредитом, нарахованих за період з 25.12.2014 року по 30.01.2015 року, у сумі 199 185, 37 грн.

Позовні вимоги наведені з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову, що надійшла до місцевого господарського суду 26.08.2015 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 року у справі № 904/5803/15 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства "Анна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 197 027, 04 грн. - процентів за користування товарним кредитом, 3 983, 70 грн. судового збору; в частині стягнення 2 158, 33 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі № 904/10387/14 встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором купівлі-продажу № 13266 від 13.03.2014 року щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу на умовах товарного кредиту товару у сумі 346 936, 01 грн. З урахуванням обставин, встановлених вказаним рішенням господарського суду, які, як зазначив місцевий господарський суд, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача передбачених умовами договору процентів за користування товарним кредитом у загальному розмірі 197 027, 04 грн. за подальший період прострочення виконання зобовязання з оплати вартості товару, а саме за період прострочення з 25.12.2014 року по 30.01.2015 року. В решті заявленої до стягнення суми процентів за користування товарним кредитом провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору, оскільки відповідач у процесі розгляду справи сплатив кошти у сумі 2 158, 33 грн., які є переплатою заборгованості, стягнутої судовим рішенням у справі № 904/10387/14.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Фермерське господарство "Анна" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати це судове рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що пунктом 7.3. договору купівлі-продажу № 13266 від 13.03.2014 року встановлюється відповідальність покупця за порушення термінів оплати товару, проданого в кредит, у вигляді сплати покупцем процентів за користування товарним кредитом у розмірі 350 % річних. Також, за доводами відповідача, як вбачається з умов спірного договору, сторони передбачили відповідальність покупця за порушення термінів оплати товару у вигляді пені, яка сплачується покупцем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Враховуючи надане у ч. 3 ст. 549 ЦК України законодавче визначення пені, відповідач вбачає підстави дійти висновку, що передбачена п. 7.3. договору відповідальність покупця також є пенею, оскільки її розмір обчислюється у відсотках від простроченої суми заборгованості та підлягає оплаті за кожен день прострочення оплати, стягнення якої, за доводами відповідача, призводить до подвійного притягнення його до відповідальності за одне й те саме правопорушення, на що місцевий господарський суд уваги не звернув. Відповідач зазначає, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Натомість, на думку відповідача, п. 7.3. договору є несправедливим, таким, що суперечить принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків між сторонами, а також міри відповідальності сторін за порушення зобовязань. Встановлення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 350% річних відповідач вважає занадто обтяжливим для іншої сторони та абсолютно непропорційним до можливих збитків позивача. За доводами відповідача, в даному випадку п. 7.3. договору є нікчемним з огляду на вищезазначене, а тому позов не підлягав задоволенню. Також, відповідач зазначає, що місцевий господарський суд неправильно розрахував суму судового збору, що підлягала стягненню з відповідача.

Відповідач у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення відповідачу поштових відправлень, якими останньому в копіях направлені відповідні ухвали апеляційного господарського суду (а.с. 169, 198-199, т. 1).

15.12.2015 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, мотивована перебуванням представника відповідача у відрядженні, яку апеляційний господарський суд не задовольнив, однак відклав розгляд апеляційної скарги на 19.01.2016 року (ухвала від 15.12.2015 року).

Також, заява відповідача про відкладення розгляду справи надійшла до апеляційного господарського суду 18.01.2016 року. Дана заява мотивована обставинами перебування представника відповідача у відрядженні, що заважає вчасно прибути на розгляд справи.

Відповідно до наявного в матеріалах справи відзиву на апеляційну скаргу, наданого позивачем, та пояснень представника позивача у судовому засіданні, позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що місцевий господарський суд неправомірно стягнув з відповідача проценти, передбачені п. 7.3. договору, які, на думку апелянта, є пенею у розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України, що при розрахунку суми судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача, суд повинен був застосувати ставку 1,5% від ціни позову. Позивач зазначає, що проценти за користування товарним кредитом є грошовим боргом покупця перед продавцем за отримані товари без фактичної передачі коштів у користування; тобто, плата за користування товарним кредитом є сумою, на яку збільшується сума грошового боргу, зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а не штрафними санкціями. За доводами позивача, нарахування таких процентів, за загальним правилом, не залежить від вини боржника та наявності будь-яких порушень, тому зменшення їх розміру є неможливим. Аналізуючи зміст окремих статей Цивільного кодексу України (ст. ст. 1106, 550, 534, 554, 589, 625, 536, 694) позивач вбачає відмінність процентів за користування товарним кредитом від пені та зазначає, що проценти мають компенсаційний, а не штрафний характер, на відміну від штрафного характеру неустойки. За доводами позивача, пунктом 7.3. договору передбачено нарахування 350% річних за користування товарним кредитом, а не їх нарахування у відсотках за кожен день прострочення, як визначено у ч. 3 ст. 549 ЦК України. Окрім того, позивач посилається на ті обставини, що правомірність нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування товарним кредитом та пені встановлена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі № 904/10387/14. Щодо доводів відповідача про неправомірність обчислення розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, позивач зазначає, що на дату його звернення з позовом до суду Закон України "Про судовий збір" передбачав ставку судового збору за подання позову майнового характеру - 2% від ціни позову, тому саме ця ставка була врахована судом першої інстанції при розподілі судових витрат за результатами вирішення спору у справі. Позивач просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

02.11.2015 року до апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД". Зазначене клопотання обґрунтоване тими обставинами, що 09.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (позивач, первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 13266-ВПВ, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги і став кредитором по договору купівлі-продажу № 13266 від 13.03.2014 року, укладеному між первісним кредитором та Фермерським господарством "Анна" боржником і покупцем по договору купівлі-продажу.

02.11.2015 року заява про залучення до участі у справі правонаступника позивача надійшла до апеляційного господарського суду також від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД", яка обґрунтована тими ж обставинами, що і відповідне клопотання позивача.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" надав пояснення щодо наявності підстав для задоволення відповідних заяви/клопотання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2015 року для розгляду справи № 904/5803/15 головуючим суддею (суддею-доповідачем) визначено ОСОБА_2

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді (доповідача) Коваль Л.А., суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є., розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 15.12.2015 року.

Апеляційний господарський суд відкладав розгляд апеляційної скарги з 15.12.2015 року на 19.01.2016 року.

Апеляційний господарський суд ухвалами від 26.11.2015 року та від 15.12.2015 року зобовязував Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" для розгляду клопотання про правонаступництво забезпечити участь у судових засіданнях, призначених на 15.12.2015 року та на 19.01.2016 року повноважного представника зазначеного товариства.

У судовому засіданні 19.01.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД", апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2015 року господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення у справі № 904/10387/14 (а.с. 12-24, т. 1) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до Фермерського господарства "Анна" про стягнення з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 820 407, 09 грн., з яких 577 005, 24 грн. проіндексована сума вартості товару (боргу), 222 916, 89 грн. проценти за користування товарним кредитом, 20 484, 96 грн. пеня. Цим рішенням суду позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства "Анна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 575 312, 67 грн. - проіндексована сума вартості товару (боргу); 222 916, 89 грн. - проценти за користування товарним кредитом; 20 484, 96 грн. - пеня; 16 408, 14 грн. - судовий збір; 16 000, 00грн. - витрати на послуги адвоката; в частині стягнення з Фермерського господарства "Анна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 1 692, 57 грн. основної заборгованості провадження припинено.

Рішення господарського суду у справі № 904/10387/14 залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року (а.с. 25-34, т. 1).

Зазначеними рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду встановлено, що:

13.03.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (продавець) та Фермерським господарством "Анна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 13266 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Договір купівлі-продажу № 13266 від 13.03.2014 року позивачем додано і до матеріалів даної справи (а.с. 35-39, т. 1).

На виконання умов Договору між позивачем та відповідачем підписано специфікації № 2 та № 5 (а.с. 40-41, т. 1), якими сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися позивачем відповідачу.

Товар по вищезазначених специфікаціях до Договору продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцю загальну кінцеву вартість товару, отриманого згідно специфікації до Договору, у строк до 25.10.2014 року.

Відповідно до умов Договору, специфікацій № 2 та № 5 до Договору позивач передав відповідачу товар на умовах надання товарного кредиту з відстрочкою платежу на загальну суму 346 936, 01 грн., що підтверджується видатковими накладними № 200309/00 від 20.03.2014 року, № 40450/00 від 04.04.2014 року, № 80577/00 від 08.05.2014 року, № 80579/00 від 08.05.2014 року (а.с. 42-45, т. 1).

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар у межах періоду часу, що вказаний у п. 4.7. та згідно способів, викладених у пунктах 4.7., 4.8. Договору.

Відповідно до п. 4.7. Договору, якщо у періоди часу: з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування покупцем товарним кредитом (як правомірне користування так і неправомірне) офіційний курс гривні до іноземної валюти (долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти (долар США), що визначений у специфікації до Договору на момент її підписання, покупець зобовязаний сплатити продавцю проіндексовану суму вартості товару у гривні по Договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах. Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (А1/А0) х СП = ПСП, де:

А1 офіційний курс гривні до долара США на дату, коли мала місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0,

А0 це:

(при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти долара США, визначений у специфікації до Договору,

(при кожній черговій індексації) це офіційний курс гривні до іноземної валюти долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу) був на місці показника А1;

СП сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:

дату, коли грошові кошти від покупця (оплата по Договору) зараховані на розрахунковий рахунок продавця,

дату, вказану в умовах оплати у специфікації як останній день строку погашення товарного кредиту,

дату будь-яку послідуючу, яка йде після дати, вказаної в умовах оплати у специфікації як строк погашення товарного кредиту;

ПСП проіндексована сума вартості товару (боргу).

Пунктом 4.8. Договору передбачено, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти (долар США) А1 існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п. 4.7. Договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), підтвердженого ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" (банк обирається за вибором продавця), то продавець має право на індексацію суми вартості товару у гривні, а покупець зобовязаний сплатити продавцю уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), згідно наступної формули:

проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (М1/А0) х СП = ПСП, де:

М1 - міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) на дату, коли мала місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0;

А0 це

(при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти долара США, визначений у специфікації до Договору;

(при кожній черговій індексації) це курс гривні до іноземної валюти долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу) був на місці показника М1;

СП сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:

дату, коли грошові кошти від покупця (оплата по Договору) зараховані на розрахунковий рахунок продавця;

дату, вказану в умовах оплати у специфікації як останній день строку погашення товарного кредиту;

дату будь-яку послідуючу, яка йде після дати, вказаної в умовах оплати у специфікації як строк погашення товарного кредиту;

ПСП проіндексована сума вартості товару (боргу).

Міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) підтверджується довідкою ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" (за вибором продавця).

Кількість разів, при яких може бути задіяна індексація суми вартості товару у гривні (боргу), є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів зміни курсу гривні до долара США згідно пунктів 4.7., 4.8. Договору, у періоди: починаючи з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару покупцю), та протягом всього періоду користування покупцем товарним кредитом (як правомірного користування, так і неправомірного).

Відповідно до п. 4.9. Договору його сторони домовились про те, що грошовий еквівалент суми вартості товару (зобовязання) у іноземній валюті визначається у специфікації по офіційному курсу гривні до долара США на дату підписання специфікації. Зміна ціни на товар при підписанні видаткової накладної (відвантаження товару) здійснюється у спосіб, передбачений пунктом 4.7. Договору, а у подальшому ціна на товар коригується до міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курсу продажу) М1 і здійснюється у спосіб, передбачений пунктом 4.8. Договору, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти А1 на дату відвантаження товару буде величиною меншою, ніж міжбанківський валютний курс - М1 на ту ж дату.

В рішенні господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/10387/14 встановлено, що відповідач зобов'язання за Договором належним чином не виконав, грошові кошти за отриманий товар не сплатив у повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача утворилась проіндексована заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу у розмірі 577 005, 24 грн., з яких 346 936, 01 грн. - сума вартості товару згідно видаткових накладних та 230 069, 23 грн. - сума індексації. Внаслідок сплати відповідачем 18.02.2015 року платіжним дорученням № 452 та 23.02.2015 року платіжним дорученням № 460 в ході судового розгляду цієї справи 1 692, 57 грн. сума вказаної заборгованості зменшилась та становила з 24.02.2015 року 575 312, 67 грн. (проіндексована сума вартості товару (боргу)).

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, розглянутої у справі № 904/10387/14, а також зі змісту судового рішення у вказаній справі, станом на 24.12.2014 року, яка є кінцевою датою розрахунку ціни позову, у відповідача утворилась заборгованість (проіндексована сума вартості товару) перед позивачем за Договором купівлі-продажу у розмірі 577 005, 24 грн., перший платіж в погашення якої відповідач здійснив 18.02.2015 року.

Доказів повної чи часткової оплати вказаної заборгованості у період з 25.12.2014 року по 30.01.2015 року відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу з урахуванням проіндексованої суми вартості товару у сумі 577 005, 24 грн. у період з 25.12.2014 року по 30.01.2015 року шляхом надання належних доказів не спростував.

Виходячи з умов Договору з урахуванням специфікацій №№ 2 та 5 до нього, товар продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу до 25.10.2014 року.

Місцевим господарським судом у справі № 904/10387/14 встановлено наявність прострочення оплати товару, поставку якого здійснено за вказаними специфікаціями.

За приписами частини першої ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ч. 5 ст. 694 ЦК України).

Отже, право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Частина друга статті 536 ЦК України з питання розміру процентів відсилає, зокрема, до договору.

Пунктами 4.2.-4.5. Договору визначено порядок нарахування та сплати процентів.

Відповідно до п. 4.2. Договору товарний кредит з відстрочкою платежу по даному Договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит наданий продавцем покупцю в межах строків, визначених умовами оплати товару у специфікації, - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків, встановлених умовами оплати товару, - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної сплати товарного кредиту, покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п. 7.2. Договору (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно п. 7.3. Договору.

Нарахування процентів по Договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період: з моменту фактичного відвантаження товару до дня фактичної оплати покупцем суми вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту. Момент фактичного відвантаження товару дата, вказана у видатковій накладній. Якщо буде мати місце факт, що передбачений п. 4.7., п. 4.8. даного Договору, то відповідно і нарахування процентів за користування товарним кредитом здійснюється на уже проіндексовану згідно п. 4.7. чи п. 4.8. суму вартості товару (боргу) по Договору, тобто на ПСП (п. 4.3. Договору).

У випадку прострочення погашення товарного кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості по товарному кредиту і за весь період прострочення до дати його повного фактичного погашення. Датою повного фактичного погашення (оплати заборгованості по товарному кредиту) вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у сумі, яка дорівнює заборгованості покупця по товарному кредиту (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 4.5. Договору сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем у строк, який визначається, зокрема: датою погашення (сплати) товарного кредиту, що визначена умовами оплати товару у специфікації, а при наявності несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом (неправомірне користування), сплата процентів здійснюється покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту.

За умовами п. 7.2. Договору, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3. цього Договору.

Згідно з п. 7.3. Договору, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом.

Рішенням господарського суду у справі № 904/10387/14 задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування товарним кредитом станом на 24.12.2014 року.

Оскільки відповідач допустив порушення строку оплати товару, передбаченого Договором, більше ніж 10 календарних днів, у період з 25.12.2014 року по 30.01.2015 року відповідач мав перед позивачем заборгованість з урахуванням індексації суми вартості товару у розмірі 577 005, 24 грн., позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення з відповідача на свою користь проценти за користування товарним кредитом у розмірі, визначеному відповідно до пунктів 7.2. та 7.3. Договору, за вказаний період прострочення оплати у сумі 199 185, 37 грн.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/10387/14 стягнуто з відповідача на користь позивача кошти у загальній сумі 851 122, 66 грн. Протягом квітня-липня 2015 року відповідач сплатив на користь позивача кошти у загальній сумі 853 280, 99 грн. (а.с. 84-89, т. 1). Переплата у порівнянні із сумою, стягнутою рішенням у справі № 904/10387/14, становить 2 158, 33 грн., яка виникла внаслідок оплат, здійснених 09.07.2015 року, 13.07.2015 року та 30.07.2015 року, тобто після подання позову у даній справі (02.07.2015 року).

Оскільки в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 2 158, 33 грн. був відсутній предмет спору на час прийняття місцевим господарським судом рішення у справі, в цій частині провадження правомірно припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, та задоволено позов у решті заявлених позовних вимог у сумі 197 027, 04 грн.

Відтак, апеляційна скарга Фермерського господарства "Анна" задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача, що п. 7.3. Договору фактично встановлює відповідальність, яка за своєю суттю є пенею, а при тому, що відповідальність покупця за порушення термінів оплати товару у вигляді пені, яка сплачується покупцем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, також передбачена умовами Договору, стягнення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 350 % річних призводить до подвійного притягнення відповідача до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Як зазначено вище, можливість нарахування процентів за користування товарним кредитом при простроченні оплати товару на прострочену суму (п. 7.3. Договору) передбачена ст.ст. 536, 694 ЦК України, та є платою за користування чужими коштами. При цьому, проценти за користування товарним кредитом за спірним Договором не є штрафною санкцією, тоді як пеня згідно з визначенням, наведеним у частині третій статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, що відрізняє правову природу останньої від процентів за користування товарним кредитом.

Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у п. 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з подальшими змінами і доповненнями.

Окрім того, п. 7.3. Договору не передбачає нарахування на прострочену суму 350% річних за користування товарним кредитом за кожен день прострочення оплати товару, проданого в кредит, на відміну від п. 7.1. Договору, що виключає підстави дійти висновку, що відповідальність, передбачена п. 7.3. Договору, є також пенею, а стягнення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 350 % річних призводить до подвійного притягнення відповідача до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача, що проценти за користування товарним кредитом у розмірі 350% річних є занадто обтяжливими для відповідача та несправедливими.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідач самостійно уклав спірний Договір та специфікації до нього, погодився з умовами щодо оплати, які вказані в них, та обсягом відповідальності у випадку порушення цих умов.

Щодо доводів відповідача про неправильне визначення суми судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви, та неправильно розраховану місцевим господарським судом суму судового збору, що підлягала стягненню з відповідача, апеляційний господарський суд зазначає, що ставка судового збору за подання позовної заяви 1,5% від ціни позову введена в дію з 01.09.2015 року, тоді як позов подано до господарського суду 02.07.2015 року. Враховуючи, що вказана норма не має зворотної дії у часі, за подання позовної заяви у даній справі правильно сплачений судовий збір у сумі 3 988, 85 грн., тобто 2% від ціни позову, як це передбачала чинна на момент подання позову редакція п. 2.1. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір". Відповідно до заяви позивача про зміну предмета позову (надійшла до суду 26.08.2015 року) ціна позову складає 199 185, 37 грн., а 2% від цієї суми - 3 983, 70 грн., які за результатами вирішення спору місцевий господарський суд поклав на відповідача, керуючись ст. 49 ГПК України. При цьому відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

02.11.2015 року до апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" надійшли клопотання/заява про залучення до участі у справі правонаступника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД".

За приписами ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

09.10.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги № 13266-ВПВ (а.с. 152-153, т. 1), за умовами якого (п. 1.1.) первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги і стає кредитором по договору купівлі-продажу № 13266 від 13.03.2014 року, укладеному між первісним кредитором і продавцем по договору купівлі-продажу та Фермерським господарством "Анна" боржником і покупцем по договору купівлі-продажу.

До нового кредитора переходять усі права (як майнового так і немайнового характеру) первісного кредитора, що передбачені договором купівлі-продажу, в обсязі і на умовах, що існували станом на 09.10.2015 року дату переходу цих прав, а також переходять права, які виникнуть у майбутньому, після моменту переходу прав і будуть існувати у часі аж до повного виконання (задоволення) боржником вимог нового кредитора, право на які, передбачені умовами договору купівлі-продажу (п. 1.2. договору відступлення права вимоги).

Згідно з п. 1.3. договору відступлення права вимоги моментом переходу усіх прав від первісного кредитора до нового кредитора є 09.10.2015 року. З цієї дати новий кредитор стає кредитором у зобовязанні договорі купівлі-продажу і має усі права кредитора (продавця) у договорі купівлі-продажу. На момент переходу усіх прав у нового кредитора існує зокрема, але не виключно: право вимоги до боржника, що виникло на підставі договору купівлі-продажу, по оплаті процентів річних за користування товарним кредитом відповідно до пунктів 7.2. та 7.3. договору купівлі-продажу (п.п. 1.3.3.); право вимоги, що виникло на підставі договору купівлі-продажу, втілене у позовній заяві про стягнення з боржника процентів за користування товарним кредитом, нарахованих за період з 25.12.2014 року по 30.01.2015 року, у сумі 197 027, 04 грн., судового збору у сумі 3 983, 70 грн., яка є предметом розгляду по господарській справі № 904/5803/15 (п.п. 1.3.4.).

Первісний кредитор у момент підписання цього договору відступлення права вимоги зобовязаний передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Підписанням цього договору відступлення права вимоги новий кредитор підтверджує факт прийняття усіх документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення, та відсутність будь-яких зауважень або претензій до первісного кредитора (п. 2.1. договору відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 2.2. договору відступлення права вимоги новий кредитор зобовязаний задля усунення ризиків настання для нього несприятливих наслідків письмово повідомити боржника про передання первісним кредитором своїх прав за договором купівлі-продажу новому кредитору.

09.10.2015 року, вих. № 13266/44, (а.с. 154, т. 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" повідомило відповідача про зміну кредитора у зобовязанні. Вказане повідомлення направлене відповідачу засобами поштового звязку (а.с. 155, т. 1).

Отже, в силу укладеного договору відступлення права вимоги № 13266-ВПВ від 09.10.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" є новим кредитором по договору купівлі-продажу № 13266 від 13.03.2014 року.

Зазначений договір купівлі-продажу не містить умов про неможливість заміни кредитора у зобов'язанні.

Враховуючи встановлені вище обставини, наведені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави для заміни позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" та задоволення відповідних заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера".

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням його повноважного представника, оскільки причини, з яких відповідач просить відкласти розгляд справи, не є поважними причинами неявки його повноважного представника у судове засідання.

Окрім того, відповідач не надав доказів в підтвердження тих обставин, які наведені в заявленому клопотанні.

Наведене узгоджується з положеннями п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 25, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Анна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 року у справі № 904/5803/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 року у справі № 904/5803/15 залишити без змін.

Замінити позивача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (ідентифікаційний код 31320991) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 37213747).

Повна постанова складена 22.01.2016 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко