Постанова № 55162345, 20.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2016 року Справа № 904/5342/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

представники сторін:

від ТОВ "Агросфера ЛТД" - ОСОБА_1 представник, довіреність б/н від 20.01.2016р.

представники інших учасників судового процесу у судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Над Іквою" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2015р. у справі №904/5342/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Фермерське господарство "Над Іквою", с. Іванне, Дубенський район, Рівненська область

до відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 85612,14 грн. за договором купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2015р. у справі №904/5342/15 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Над Іквою" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" суму 6475,81 грн. пені.

Стягнуто з Фермерського господарства "Над Іквою" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" суму 30629,39 грн. проіндексованої суми вартості товару, 48506,94 грн. процентів за користування товарним кредитом.

Стягнуто з Фермерського господарства "Над Іквою" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" суму 1757,90 грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" суму 69,10 грн. судового збору.

Означене рішення вмотивовано тим, що як встановлено судом, відповідач-1 не виконав взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару за договором №31509-С від 17.03.2014р., у зв'язку із чим виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 30629,39 грн. ОСОБА_2 того, позивачем правомірно, у відповідності до умов цього договору та чинного законодавства були нараховані сума 48506,94 грн. процентів за користування кредитом за період з 12.11.2014р. по 16.06.2015р. та сума 6475,81 грн. пені за той самий період. Також судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки №13509-ПОР від 17.03.2014р., відповідно до умов якого у відповідача-2 виник обов'язок солідарно нести відповідальність перед позивачем в частині сплати суми 6475,81 грн. пені. Заперечення відповідача-1 щодо відсутності заборгованості по оплаті поставленого товару відхилені судом з тих підстав, що проведена відповідачем оплата товару була зарахована в частковий розрахунок за товар, отриманий згідно з іншим договором купівлі-продажу №1399 від 17.03.2014р., що враховано при ухваленні рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2015р. у справі №904/5511/15. Заперечення відповідача-1 стосовно помилки в розрахунках позивача також відхилені судом, оскільки згідно наданого позивачем витягу з офіційного сайту НБУ щодо офіційного курсу гривні до іноземної валюти станом на 26.03.2014р. офіційний курс гривні до Євро становить 1057,58, що свідчить про їх безпідставність. При вирішенні спору, суд керувався положеннями ст.ст. 525, 526, 530, 536, 543, 546, 553, 554, 610, 612, 628, 629, 655, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173-175, 193, 199, 216 Господарського кодексу України тощо.

ФГ "Над Іквою" (відповідач-1), не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2015р. у справі №904/5342/15, подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати означене судове рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Агросфера".

В обґрунтування своїх вимог у апеляційній скарзі відповідач-1 посилається на те, що ТОВ "Агросфера" в односторонньому порядку, не отримавши на це попередньої згоди ФГ "Над Іквою", уклало договір поруки №13509-ПОР від 17.03.2014р., підписавши його з ТОВ "Гран Поліс" (відповідачем-2), штучно створило передумови для звернення до господарського суду Дніпропетровської області за своїм місцезнаходженням, бо обидва підприємства зареєстровані за однією адресою. Зазначає, що позивачем не врахований той факт, що 06.11.2014р. на адресу ТОВ "Агросфера" відповідачем-1 було направлено лист (отримання листа підтверджується підписом менеджера зі збуту ТОВ "Агросфера" ОСОБА_2М.) з проханням кошти, які надійшли 06.11.2014р. в сумі 20000,00 грн. згідно платіжного доручення №133 зарахувати наступним чином: суму 9937,20 грн. зарахувати згідно договору №13509-ПОР від 17.03.2014р., а суму 10062,80 грн. зарахувати згідно договору №13299 від 17.03.2014р. На думку відповідача-1, претензії позивача щодо наявності заборгованості по оплаті поставленого товару є безпідставними, тому що здійснивши оплату 07.08.2014р. в сумі 8042,00 грн. та 06.11.2014р. в сумі 9937,20 грн., господарство в повному обсязі провело оплату товару, отриманого 26.03.2014р. за видатковою накладною №260606/20. Також, скаржник вважає, що під час розрахунку проіндексованої суми вартості товару, позивачем було допущено помилку, зокрема, в графі дата попередньої індексації за 26.03.2014р. стоїть курс гривні до Євро 1057,60, а це - вартість однієї посівної одиниці, визначеної у видатковій накладній №260303/20 від 26.03.2014р., відтак, всі подальші розрахунки в позовній заяві - є невірними. ОСОБА_2 цього, відповідач-1 звертає увагу на неврахування судом першої інстанції, що у відповідності до умов п.3.1. договору №13509-ПОР від 17.03.2014р. ціна товару встановлена за домовленістю сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США або Євро. Зазначає, що використання іноземної валюти для визначення ціни в оптовій торгівлі (у рахунках, прайслистах, договорах) за умови проведення розрахунків у гривнях не суперечить законодавству, так як пряма заборона застосування вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті відсутня, але вважає, що позивач намагається стягнути з відповідача-1 хоча і завуальовано, але ту саму курсову різницю. Апелянт посилається на вимоги п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. №1998 "Про вдосконалення порядку формування цін", якою визначено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці, а можливість врахування під час формування цін доларового еквіваленту ця постанова передбачає лише в частині імпортної складової структури ціни на продукцію, у структурі собівартості якої є частка імпорту. На думку відповідача-1, оскільки ТОВ "Агросфера" закуплений товар у наступному не планувало використовувати як складову (сировину) для виготовлення відповідної продукції, а реалізовувало його безпосередньо, то в цьому випадку у нього відсутні правові підстави для користування вище передбаченими пільгами при формуванні вільних цін з урахуванням доларового еквівалента. Окрім того, скаржник зауважує, що весь товар, поставлений у відповідності до умов договору купівлі-продажу є товаром українського виробництва, про що зазначено у видатковій накладній (насіння соняшника Косово F1Україна), що саме по собі виключає формування вільних цін з урахуванням доларового еквівалента.

ТОВ "Агросфера" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу заперечує факт отримання від відповідача-1 листа з проханням відкоригувати призначення платежу від 06.11.2014р. в сумі 20000,00 грн., крім того заперечує і надходження самого платежу. Зазначає, що платіж від 07.11.2014р. в сумі 20000,00 грн. зарахований згідно його призначення: погашення боргу за дог. №13299 від 17.03.2014р. і з приводу цього платежу, позивач не отримував жодного коригуючого листа. Правильність зарахування означеного платежу встановлена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2015р. у справі №904/5511/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р. Предметом розгляду по вказаній справі є невиконання ФГ "Над Іквою" своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу №13299 від 17.03.2014р. Звертає увагу, що спірний договір не містить жодних застережень з приводу того, що менеджер зі збуту ОСОБА_2 є уповноваженим представником ТОВ "Агросфера" з правом отримувати від ФГ "Над Іквою" документи, пов'язані з виконанням спірного договору, та вважає, що можливий підпис ОСОБА_2. на якихось листах та його пояснення, не є належними доказами та не впливають на вирішення даного спору по суті. Позивач зазначає, що всі курси гривні до іноземної валюти, які застосовувались ним при здійсненні розрахунку проіндексованої суми вартості товару (боргу) підтверджені в матеріалах справи відповідними витягами з офіційного сайту НБУ або довідками ПАТ "ПУМБ", а посилання відповідача на те, що позивач замість курсу гривні іноземної валюти зазначив вартість однієї посівної одиниці, зазначеної у видатковій накладній №260606/20 від 26.03.2014р., позивач вважає простим збігом обставин, бо дійсно курс гривні до іноземної валюти станом на 26.03.2014р., визначений на офіційному сайті НБУ, співпав з вартістю однієї посівної одиниці, зазначеної у видатковій накладній №260606/20 від 26.03.2014р. Не погоджується позивач і з посиланням відповідача-1 на те, що сторони спірного договору не мали права визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, оскільки визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та порядок визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях, є правом сторін договору, передбаченим ч.4 ст.179, ч.ч. 1, 2 ст.189 Господарського кодексу України, ст.ст. 524, 533, 627, 628, 632 Цивільного кодексу України. Позивач просить залишити апеляційну скаргу ФГ "Над Іквою" без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2015р. у справі №904/5342/15 без змін.

04.12.2015р. до матеріалів справи надійшли окремі клопотання від ліквідатора ТОВ "Агромфера" та від ТОВ "Агросфера ЛТД" про залучення до участі у справі правонаступника позивача та заміну сторони у справі.

ТОВ "Гран Поліс" (відповідач-2) подало до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому вказує, що правова позиція ТОВ "Гран Поліс" - поручителя по договору поруки у даній справі залишилася незмінною. Вважає, що підстави для скасування або зміни господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2015р. у справі №904/5342/15 відсутні. Просить провести розгляд справи без участі свого представника за наявними у ній матеріалами.

В судове засідання 20.01.2016р. з'явився представник ТОВ "Агросера ЛТД", який просив задовольнити клопотання про заміну позивача у справі на його правонаступника ТОВ "Агросфера ЛТД", заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав, наведених ТОВ "Агросфера" у відзиві на апеляційну скаргу.

ФГ "Над Іквою" (відповідач-1), якого належним чином було повідомлено про час і місце вирішення спору судом апеляційної інстанції (поштове повідомлення - а.с. 222), про причини неявки свого представника суд не повідомив.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідачі не скористалися наданим їм правом брати участь в судових засіданнях та на засадах змагальності доводити суду обґрунтованість своїх вимог та заперечень, а неявка представників відповідачів не перешкоджає дослідженню та оцінці наявних матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТОВ "Агросфера ЛТД", обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що позивач у справі підлягає заміні його правонаступником ТОВ "Агросфера ЛТД", а апеляційна скарга ФГ "Над Іквою" задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (Продавець) і Фермерським господарством "Над Іквою" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №13509-С від 17.03.2014р. (Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість насіннєвого матеріалу, іменований у подальшому Товар, відповідно до умов даного Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Відповідно до п. 3.1. Договору, конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару встановлена по домовленості Сторін, а Сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - (Долар США або Євро). Оплата Товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні, згідно розділу 4 цього Договору.

За умовами п. 3.2 Договору, загальна сума Договору складається із суми вартості Товару по всіх Специфікаціях, підписаних в рамках цього Договору, які є його невід'ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб передбачений пунктами 4.7., 4.8. та суми процентів за користування товарним кредитом.

Специфікацією №1 від 25.03.2014р. до укладеного Договору встановлено строк поставки Товару - насіння соняшника Косово (F1, Україна) до 30.05.2014р. Загальна вартість Товару за Специфікацією склала 24296,40 грн. з ПДВ або 1700,00 Євро. (кількість поставки 17 кг/п.е. за ціною 1429,00 грн. 1 кг/п.е. за курсом 1 UAN (гривні) / 1 (Євро) - 14,292).

Умови оплати Товару були викладені в Специфікації наступним чином: "Товар по даній Специфікації до Договору продається на умовах надання Продавцем Покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу. Продавець надає Покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу, з наступним графіком його сплати:

- 20% від суми вартості всього Товару по Специфікації Покупець має сплатити до 31.08.2014 року;

- решту 80% від суми вартості всього Товару по Специфікації Покупець має сплатити до 11.11.2014 року;

Покупець має право на коригування ціни на Товар, придбаного згідно специфікації, в сторону зменшення, у розмірі 30%, лише при виконанні ним - Покупцем двох взаємопов'язаних умов, а саме:

- фактичне придбання всього об'єму Товару по даній специфікації, з дотриманням кількості Товару у розрізі асортименту за найменуванням;

- здійснення своєчасного розрахунку за придбаний Товар у розмірі 70% від загальної суми вартості Товару належної до сплати, з урахуванням умов пунктів 4.7., 4.8. Договору.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному Договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит наданий Продавцем Покупцю в межах строків визначених умовами оплати товару у Специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитором. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування Покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної сплати товарного кредиту, Покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п. 7.2. (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно п. 7.3. договору.

Відповідно до п. 4.6. Договору, оплата вартості Товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на Товар в межах періоду часу, що вказаний у п. 4.7. та згідно способів викладених у пунктах 4.7, 4.8. Договору.

Також сторонами узгоджена зміна ціни на Товар, а саме обумовлено, якщо у періоди часу: з моменту підписання Специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування Покупцем (відповідачем-1) товарним кредитом (як правомірне користування так і неправомірне), офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США) або до іноземної валюти (- (Євро) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (Долар США або Євро), що визначений у Специфікації до Договору на момент її підписання, Покупець (відповідач-1) зобов'язаний сплатити Продавцю (позивачу) проіндексовану суму вартості Товару у гривні по Договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах (п.4.7. Договору).

Пунктом 4.8. Договору передбачено, що якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США чи Євро) А1 існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п. 4.7. Договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США чи Євро (курсу продажу), то Продавець (позивач) має право на індексацію суми вартості Товару у гривні, а Покупець (відповідач-1) зобов'язаний сплатити Продавцю (позивачу) уже проіндексовану суму вартості Товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США чи Євро, згідно наступної формули:

Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (М1:А0)хСП=ПСП, де:

М1 - міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) на дату, коли мало місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0;

А0 - це:

- (при першій індексації суми вартості Товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - Долара США визначений у Специфікації до Договору;

- (при кожній черговій індексації) - це курс гривні до іноземної валюти - Долара США, який при попередній індексації суми вартості Товару (боргу) був на місці показника М1.

СП - сума вартості Товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:

- дату, коли грошові кошти від Покупця (відповідача-1) (оплата по Договору) зараховані на розрахунковий рахунок Продавця (позивача);

- дату, вказану в умовах оплати у Специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту;

- дату будь-яку послідуючу, яка йде після дати, вказаної в умовах оплати у Специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту.

ПСП - проіндексована сума вартості Товару (боргу).

Міжбанківський курс гривні до іноземної валюти - Долар США чи Євро (курс продажу) підтверджується довідкою ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або ПАТ "ОСОБА_3 Аваль". Банк обирається за вибором Продавця (позивача). Кількість разів, при яких може бути задіяна індексація суми вартості Товару у гривні (боргу), є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів зміни курсу гривні до іноземної валюти, згідно пунктів 4.7., 4.8. Договору, у періоди: починаючи з моменту підписання Специфікації до відвантаження (поставки Товару Покупцю), та протягом всього періоду користування Покупцем (відповідачем) товарним кредитом (як правомірного користування так і не правомірного).

В пункті 4.9. сторони Договору домовились, що грошовий еквівалент суми вартості товару (зобов'язання) у іноземній валюті визначається у Специфікації по офіційному курсу гривні до іноземної валюти (долара США чи Євро) на дату підписання Специфікації. Зміна ціни на Товар при підписанні видаткової накладної (відвантаження Товару) здійснюється у спосіб, передбачений пунктом 4.7. Договору. а у подальшому ціна на Товар коригується до міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти (долара США чи Євро) - (курсу продажу) - М1, і здійснюється у спосіб , передбачений пунктом 4.8., якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти (долара США чи Євро) - А1 на дату відвантаження Товару буде величиною меншою ніж міжбанківський валютний курс - М1 на ту ж дату.

Згідно з пунктом 4.10. Договору, з моменту підписання Специфікації до відвантаження (поставки) Товару Покупцю, умова пунктів 4.7., 4.8., Договору щодо способу зміни ціни на товар стосується і поширює свою дію на вартість Товару, що оплачується на умовах попередньої оплати.

У відповідності до пунктів 4.13., 4.14. Договору, Продавець зобов'язаний надати Покупцю рахунок, податкову накладу, накладну на передачу Товару (видаткова), свідоцтво якості Товару, а на вимогу Покупця - товарно-транспортну накладну. Покупець для отримання Товару зобов'язаний надати Продавцю доручення на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що право власності на Товар переходить до Покупця в момент одержання ним Товару, супровідних документів, та підписання накладних на передачу Товару.

Відповідно до пункту 5.4. Договору, прийом Товару по кількості і якості та документів згідно пункту 4.13. проводиться Покупцем у момент одержання Товару від Продавця. Покупець зобов'язаний перевірити цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування Товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити Продавцю. При відсутності такої заяви Товар вважається прийнятим Покупцем, а документи, передбачені пунктом 4.13., - йому переданими.

За умовами п. 13.1. Договору, цей договір набирає сили з моменту підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2014р., а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань за цим Договором.

Одночасно з укладеним договором купівлі-продажу 17.03.2014р. між ТОВ "Агросфера" (Кредитор) і ТОВ "Гран Поліс" (Поручитель) за №13509-ПОР був укладений договір поруки, за яким Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за порушення ФГ "Над Іквою" (Боржник) його зобов'язань перед Кредитором по основному договору, передбаченому розділом 2 цього договору поруки, що включає: сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачена умовами основного договору, а також сплату усіх можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметами яких будуть вимоги Кредитора, пов'язані з виконанням основного договору (п. 1.1. Договору поруки).

Під основним договором в цьому договорі розуміють договір купівлі-продажу №13509-С від 17.03.2014р., укладений між Кредитором (в основному договорі іменується Продавець) та Боржником (в основному договорі іменується Покупець) (п. 2.1. Договору поруки).

Пунктом 1.3. Договору поруки встановлено, що Поручитель відповідає солідарно та в обсязі, передбаченому пунктом 1.1. цього Договору поруки по зобов'язанням Боржника перед Кредитором по основному договору. При цьому Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх Боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У пункті 8.1. Договору поруки сторони встановили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє протягом 4-х років.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, позивач передав відповідачу-1 товар (насіння соняшника Косово (F1, Україна) за видатковою накладною №260303/20 від 26.03.2014р. (а.с. 22) у кількості 17 п.е. на суму 17979,20 грн. Цей Товар був отриманий представником відповідача-1 - ОСОБА_4 на підставі довіреності №26 від 26.03.2014р. на отримання від ТОВ "Агросфера" цінностей за в.н. №260303/20 (а.с. 23). При цьому, вказана видаткова накладна підписана представником ФГ "Над Іквою" без жодних заперечень та зауважень.

Таким чином, позивач повністю виконав свої зобовязання продавця з поставки та передачі відповідачу-1 товару за означеним договором купівлі-продажу №13509-С від 17.03.2014р.

Як свідчать надана позивачем виписка ПАТ "Перший український міжнародний банк" за 07.08.2014р. (а.с. 24), 07.08.2014р. ФГ "Над Іквою" було перераховано на рахунок ТОВ "Агросфера" грошові кошти в сумі 20000,00 грн.

На виконання листа директора ФГ "Над Іквою" ОСОБА_5 (а.с. 25), грошові кошти, які надійшли 07.08.2014р. на р/рахунок ТОВ "Агросфера" в розмірі 20000,00 грн. згідно платіжного доручення № 37, були зараховані наступним чином: гроші в сумі 11958,00 грн. зараховані згідно договору №13299 від 17.03.2014р.; - гроші в сумі 8042,00 грн. зараховані згідно договору №13509-С від 17.03.2014р.

На підтвердження повної оплати вартості отриманого товару на суму 17979,20 грн. відповідач-1 зі своєї сторони надав до матеріалів справи разом із відзивом на позов односторонній акт звірки взаєморозрахунків по договору купівлі-продажу №13509-С від 17.03.2014р. (а.с. 103), у якому відобразив проведення 06.11.2014р. платежу на користь ТОВ "Агросфера" на суму 9937,20 грн. за платіжним дорученням № 133, внаслідок чого за даними бухгалтерського обліку відповідача-1 заборгованість станом на 06.11.2014р. відсутня (17979,20 грн. 8042,00 грн. 9937,20 грн. = 0).

Також відповідачем-1 надана до матеріалів справи копія листа від 06.11.2014р. (а.с. 105), у якому голова ФГ "Над Іквою" просить директора ТОВ "Агросфера" ОСОБА_6 кошти, які надійшли 06.11.2014р. на р/рахунок ТОВ "Агросфера" від ФГ "Над Іквою" в розмірі 20000,00 грн., згідно платіжного доручення №133 зарахувати наступним чином: гроші в сумі 9937,20 грн. зарахувати згідно договору №13509-С від 17.03.2014р.; гроші в сумі 10062,80 грн. зарахувати згідно договору №13299 від 17.03.2014р. Як вбачається із надписів на цьому листі, його особисто отримав 06.11.2014р. менеджер збуту ТОВ "Агросфера" ОСОБА_2

ТОВ "Агросфера" зі своєї сторони заперечувало факт отримання від відповідача-1 грошових коштів у сумі 20000,00 грн. 06.11.2014р., але при цьому визнало, що 07.11.2014р. отримало від відповідача-1 кошти в сумі 20000,00 грн., які були зараховані в повному обсязі в оплату за іншим договором, а саме: №13299 від 17.03.2014р.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та знайшло підтвердження під час перегляду даної справи судом апеляційної інстанції, що на розгляді господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа за №904/5511/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до Фермерського господарства "Над Іквою" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" про стягнення з відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 39945 грн. 11 коп., процентів за користування кредитом в розмірі 57068 грн. 54 коп.; солідарне стягнення з відповідачів пені у розмірі 7615 грн. 25 коп., у якій прийнято рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2015р., яким позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р. апеляційна скарга ФГ "Над Іквою" залишена без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2015р. у справі №904/5511/15 залишено без змін.

Як встановлено господарськими судами під час розгляду справи №904/5511/15 ФГ "Над Іквою" частково розрахувалось за отриманий згідно з договором купівлі-продажу №13299 від 17.03.2014р. товар, сплативши позивачу 51958 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем.

Оскільки договір купівлі-продажу №13509 від 17.03.2014р. не містить жодних застережень з приводу того, що менеджер зі збуту ОСОБА_2 є уповноваженим представником ТОВ "Агросфера" з правом отримувати від ФГ "Над Іквою" документи, повязані з виконанням спірного договору, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що наявність написів на листі відповідача-1 від 06.11.2014р. про його отримання не є належним доказом повідомлення позивача про запропонований відповідачем-1 порядок розрахунків.

Наведені вище обставини свідчать про доведеність наявними в матеріалах даної судової справи доказами тверджень позивача щодо факту часткової оплати відповідачем-1 товару за договором №13509-С від 17.03.2014р. на суму 8042,00 грн., яка відбулась 07.08.2014р. та спростовують твердження відповідача-1 щодо здійснення ним повної оплати означеного товару за договором №13509-С від 17.03.2014р. за рахунок частини коштів, які були перераховані у сумі 20000,00 грн. на р/рахунок позивача 07.11.2014р.

За вказаних обставин слід визнати, що відповідач-1 зі своєї сторони не здійснив своєчасних та у повному обсязі розрахунків, відповідно до умов договору купівлі-продажу №13509-С від 17.03.2014р., що у відповідності до ст. 610 та ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України вважається порушенням взятих на себе зобов'язань та простроченням боржника.

Як вбачається із розрахунків позивача (а.с. 13), платіж відповідача-1 від 07.08.2014р. на суму 8042,00 грн. перевищив 20% вартості товару та був здійснений у передбачений договором строк до 31.08.2014р. Водночас, враховуючи на умови договору, позивач здійснив індексацію цього платежу по курсу гривні до Євро на дату цієї оплати, внаслідок чого залишок від суми цієї оплати склав 2313,00 грн. та був врахований позивачем в оплату решти 80% вартості товару. Однак, як зазначено у розрахунку позивача та встановлено судом, на дату настання строку для остаточної оплати 80% вартості товару (11.11.2014р.), така оплата відповідачем-1 здійснена не була, тому позивач здійснив індексацію суми вартості товару (боргу) по курсу гривні до Євро спочатку станом на 11.11.2014р., а потім по курсу гривні до Євро станом на дату предявлення позову (16.06.2015р.), внаслідок чого неоплачена відповідаче-1 частина проіндексованої вартості товару становить 30629,39 грн.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Наведені вище норми чинного законодавства України надають право сторонам за договором купівлі-продажу товару з розстроченням платежу встановити в умовах такого договору ціну товару з визначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті, суми, що підлягає сплаті у гривнях, та передбачити можливість здійснювати перерахунок ціни товару, проданого в кредит.

Щодо посилань відповідача-1 на положення постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. №1998 "Про удосконалення порядку формування цін", якою визначено, що формування, встановлення та застосування субєктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці, то колегія суддів вважає, що цей нормативний акт не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки з 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, частиною 4 ст. 4 якого визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України, але якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечать положенням цього кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки пунктом 4.8 договору купівлі-продажу сторонами було узгоджено право позивача на індексацію суми вартості товару (боргу) у гривні, у разі зміни (збільшення або зменшення) міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти (Євро), позивач мав законні підстави перерахунку суми боргу з урахуванням відповідних змін, що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача-1 щодо неправомірної зміни позивачем остаточної вартості товару (перерахунку ціни товару) у звязку зі зміною офіційного обмінного курсу Національного банку України національної валюти гривні до Євро на дату надходження від відповідача платежів в оплату товару за вказаним договором купівлі-продажу.

Перевіривши розрахунки позивача та доводи відповідача-1 щодо невірного застосування позивачем у своєму розрахунку за станом на 26.03.2014р. курсу гривні до Євро (1057,600), місцевий господарський суд вірно встановив, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції, що таке значення відповідає офіційному курсу гривні до Євро станом на 26.03.2014р. 1057,58, згідно даних з офіційного сайту Національного банку України.

Відтак колегія суддів визнає розрахунки позивача такими, що відповідають порядку визначення вартості товару та погашення заборгованості, який був передбачений сторонами в умовах договору купівлі-продажу, а наведені відповідачем-1 у апеляційній скарзі доводи про те, що зарахування платежів відповідача-1 мало здійснюватись у іншому порядку та без внесення змін (індексації) у вартість товару, а також доводи відповідача-1 щодо помилковості розрахунків позивача - такими, що не знайшли свого підтвердження, тому не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо розміру належної до стягнення з відповідача-1 на користь позивача проіндексованої суми вартості товару, яка становить 30629,39 грн.

Додатково до суми основного боргу позивач також просив стягнути з відповідача-1 грошові кошти у сумі 48506,94 грн. процентів, які були нараховані за користування товарним кредитом.

На підтвердження своїх вимог в частині стягнення суми 48506,94 грн. процентів за користування товарним кредитом за період з 12.11.2014р. по 16.06.2015р. та суми 6475,81 грн. пені за цей же період часу позивач надав до матеріалів справи відповідні розрахунки (а.с. 14), перевіривши які суд апеляційної інстанції визнав такими, що відповідають порядку нарахування та визначення розміру процентів за користування товарним кредитом, які обумовлені договором № 13509-С від 17.03.2014р., що був укладений між сторонами.

Щодо доводів позивача про невідповідність умов договору та означених вище нарахувань положенням чинного законодавства, то вони відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Стягнення процентів сторони передбачили в розділі 7 Договору купівлі-продажу.

Так, якщо Покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховується 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3. цього Договору (п.7.2. Договору купівлі-продажу).

Якщо Покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом (п.7.3. Договору купівлі-продажу).

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено право продавця у разі прострочення оплати товару вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 5 ст. 694 Цивільного кодексу України також встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 названого Кодексу).

Пунктом 7.1. вказаного договору купівлі-продажу сторонами узгоджено, що у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у Специфікації (ях) до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати. Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" надав розяснення, згідно з якими пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.

Отже, оскільки умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу встановлено окремі зобов'язання відповідача-1 як зі сплати процентів за користування товарним кредитом, так і зі сплати неустойки (пені) за порушення виконання ним своїх грошових зобов'язань, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги позивача про одночасне стягнення з відповідача як процентів за користування товарним кредитом так і пені - не може вважатися покладенням подвійної відповідальності за одне й те саме цивільне правопорушення.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Частинами 1 і 2 ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Посилання Фермерського господарства "Над Іквою" на неповідомлення його про укладання договору поруки боржника з кредитором визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними, оскільки правовідносини поруки регулюються приписами глави 49 Цивільного кодексу України, які не містять обов'язку одержання згоди боржника на укладання договору поруки.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. №01-06/1624/2011"Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 Цивільного кодексу України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору. З огляду на відсутність передбаченого законом обов'язку укладати договір поруки лише за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину.

У пункті 4.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" вказано, що відповідно до статті 553 за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому. З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 Цивільного кодексу України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем. За загальним правилом, волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов'язковим, а відтак у силу статей 203, 215, 553 Цивільного кодексу України відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного поручителем та кредитором боржника.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги до відповідача-2, як поручителя, в частині солідарного стягнення пені - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та обєктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржуване рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Як встановлено із матеріалів даної справи, зверненню ТОВ "Агросфера ЛТД" до суду із вимогами про його заміну на правонаступника передувало укладення договору про відступлення права вимоги № 13509-ВПВ від 16.10.2015р. між позивачем та ТОВ "Агросфера ЛТД", за умовами пункту 1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги за договором купівлі-продажу №13509-С від 17.03.2014р., який укладений між Первісним кредитором і Продавцем до Договору купівлі-продажу та Фермерським господарством "Над Іквою" - Боржником і Покупцем по Договору купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.2. вказаного Договору про відступлення права вимоги №13509-ВПВ від 16.10.2015р., до Нового кредитора переходять усі права (як майнового так і немайнового характеру) Первісного кредитора, передбачені Договором купівлі-продажу, в обсязі і на умовах, що існували станом на 16 жовтня 2015 року дату переходу цих прав, а також переходять права, які виникнуть у майбутньому, після моменту переходу прав і будуть існувати у часі аж до повного виконання (задоволення) Боржником вимог Нового кредитора, право на які, передбачені умовами Договору купівлі-продажу.

Згідно пункту 1.3. вказаного Договору про відступлення права вимоги №13509-ВПВ від 16.10.2015р. моментом переходу усіх прав від Первісного кредитора до Нового кредитора є 16 жовтня 2015 року. З цієї дати Новий кредитор стає кредитором у зобовязанні - Договорі купівлі-продажу і має усі права Кредитора (Продавця) у Договорі купівлі-продажу.

Таким чином, спочатку між ТОВ "Агросфера" та ТОВ "Агросфера ЛТД" було укладено цивільно-правову угоду, метою якої була зміна кредитора у зобовязанні, а в подальшому, на виконання такої угоди, ліквідатор ТОВ "Агросфера" звернулося до суду із вимогою про його заміну, як сторони судового процесу на відповідного правонаступника.

Як встановлює ч. 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності субєкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-які стадії судового процесу.

В пункті 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розяснено господарським судам, що зазначеною статтею ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Так, у пункті 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, яка встановлює підстави для заміни кредитора у зобовязанні, зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення; боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 Цивільного кодексу України).

Згідно копії повідомлення про заміну Кредитора у зобовязанні вих. №13509/18 від 16.10.2015р. (а.с. 194) та доказів їх отримання ФГ "Над Іквою" (а.с. 195-196), відповідачу-1 у даній справі було направлено копію Договору про відступлення права вимоги №13509-ВПВ від 16.10.2015р. та повідомлено про заміну Первісного кредитора у зобовязанні ТОВ "Агросфера" на Нового кредитора ТОВ "Агросфера ЛТД".

За вказаних обставин колегія суддів вважає, наявними підстави для задоволення клопотань ліквідатора ТОВ "Агросфера" та ТОВ "Агросфера ЛТД" про заміну позивача у справі на його правонаступника ТОВ "Агросфера ЛТД".

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 25, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Над Іквою" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2015р. у справі №904/5342/15 - залишити без змін.

Замінити позивача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" (ідентифікаційний код юридичної особи 37213747, юридична адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 22.01.2016р.

Головуючий суддяІ.М. Подобєд

СуддяН.Л. Величко

СуддяО.Г. Іванов