Ухвала суду № 55162034, 18.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"18" січня 2016 р. Справа № 911/531/14

Суддя В.М. Антонова розглянувши заяву Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №4416/10/10 від 09.12.2015 (вх. №30713/15 від 29.12.2015) і додані до неї документи у справі №911/531/14

за заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю БУРТИ-ПЕРЕМОГА (ідентифікаційний код 38085777)

до боржника ОСОБА_2 акціонерного товариства Кагарлицький цукровий завод (ідентифікаційний код 19409200)

про банкрутство

встановив:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/531/14 за заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю БУРТИ-ПЕРЕМОГА до боржника ОСОБА_2 акціонерного товариства Кагарлицький цукровий завод про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2014 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство ОСОБА_2 акціонерного товариства Кагарлицький цукровий завод.

Ухвалою від 17.04.2014 порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 акціонерного товариства Кагарлицький цукровий завод (09200, Київська обл., Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, ідентифікаційний код 19409200); визнано вимоги кредитора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю БУРТИ-ПЕРЕМОГА в розмірі 555 151,41 грн.; введено процедуру розпорядження майном ОСОБА_2 акціонерного товариства Кагарлицький цукровий завод; призначено розпорядником майна ОСОБА_2 акціонерного товариства Кагарлицький цукровий завод арбітражного керуючого ОСОБА_3; 22.04.2014 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення господарським судом Київської області справи про банкрутство ОСОБА_2 акціонерного товариства Кагарлицький цукровий завод.

Постановою господарського суду Київської області від 16.10.2014 припинено процедуру розпорядження майном Боржника ОСОБА_2 акціонерного товариства Кагарлицький цукровий завод; затверджено звіт розпорядника майна Публічне акціонерне товариство Кагарлицький цукровий завод (09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вул. Воровського, 16, код ЄДРПОУ 19409200) арбітражного керуючого ОСОБА_3; визнано банкрутом Публічне акціонерне товариство Кагарлицький цукровий завод (09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вул. Воровського, 16, код ЄДРПОУ 19409200) та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута ОСОБА_2 акціонерного товариства Кагарлицький цукровий завод (09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вул. Воровського, 16, код ЄДРПОУ 19409200) арбітражного керуючого арбітражного керуючого ОСОБА_3, свідоцтво Міністерства юстиції України про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №534 від 27.03.2013, адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 7-А, офіс 1.

29.12.2015 до господарського суду Київської області звернулась Миронівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області із заявою №4416/10/10 від 09.12.2015 (вх. №30713/15 від 29.12.2015) про визнання поточних кредиторських вимог у справі №911/531/14 про банкрутство ПАТ «Кагарлицький Цукровий завод».

В поданій заяві кредитор зазначає, що після визнання боржника банкрутом (16.10.2014) за боржником виникли зобовязання щодо сплати орендної плати за земельні ділянки та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що становить 171 779,83 грн.

Вказана заява не може бути прийнята судом до провадження з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі Закону) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до заяви в обовязковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Проте, Миронівською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області до матеріалів заяви не долучено доказів сплати судового збору у встановленому Законом розмірі.

При цьому, Миронівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області разом із заявою № 4416/10/10 від 09.12.2015 (вх. № 30713/15 від 29.12.2015) подала клопотання № 4415/10/10 від 09.12.2015 (вх. № 30714/15 від 29.12.2015), у якому просить суд, на підставі ст. 8 Закону України Про судовий збір, звільнити її від сплати судового збору.

Суд, розглянувши зазначене клопотання дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до приписів Закону України Про судовий збір (у редакції від 01.09.2015 р.) заявник не відноситься до кола осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Статтею 1 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 2 Закону України Про судовий збір платники судового збору це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (ст. 8 Закону України Про судовий збір) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (ст. 5 Закону України Про судовий збір) господарським судам слід враховувати таке.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України Про судовий збір, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у ст. 8 Закону України Про судовий збір, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів.

Оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши доводи заявника, наведені в обґрунтування поважності підстав для звільнення від сплати судового збору за подання заяви про визнання поточних кредиторських вимог, господарський суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого господарського суду України від 07.12.2015 у справі №924/1438/15.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Відмовити Миронівській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору №4415/10/10 від 09.12.2015 (вх. №30714/15 від 29.12.2015).

2.Заяву Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №4416/10/10 від 09.12.2015 (вх. №30713/15 від 29.12.2015) і додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя В.М. Антонова