Рішення № 55161940, 15.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2016Справа №910/31094/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон страхування»До Третя особа,Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 Простягнення 49 000,00 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шмаров О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнісон страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 49 000,00 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2015 року було порушено провадження у справі №910/31094/15, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 15.01.2016 року.

В судовому засіданні 15.01.2016 року представник позивача надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 15.01.2016 року не з'явився, проте, 15.01.2016 року через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача та відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечував проти задоволення позовних вимог.

Третя особа в судове засідання 15.01.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 15.01.2016 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2014 року о 08:10 год. на 99 кв. + 100 м. а/д Т-25-12 в Корюлівському районі Чернігівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skania R420», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Mersedes», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1.

Відповідно до довідки ВДАІ Корюлівського РВ УМВС України під час ДТП, яка сталась 08.04.2014 року о 08:10 год. на 99 кв. + 100 м. а/д Т-25-12 в Корюлівському районі Чернігівської, механічні пошкодження отримав автомобіль «Skania R420», реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп.

Згідно постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.05.2014 року у справі №307/1669/14-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Mersedes», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 п. 12.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.05.2014 року у справі №307/1669/14-п ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 02.04.2014 року №0300.000478.000, страховиком, пошкодженого під час зазначеної ДТП напівпричепу «Wielton NS3s» реєстраційний номер НОМЕР_3 є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнісон-Гарнат», яке в подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнісон страхування» (позивача).

08.04.2014 року водій автомобіля «Skania R420» з напівпричепом «Wielton NS3s» реєстраційний номер НОМЕР_3 звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку за договором та виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до рахунку на оплату №АРМ-01607 від 10.04.2014 року наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік» вартість ремонту напівпричепа «Wielton NS3s» реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 80 619,52 грн.

Відповідно до звіту №2809/2710 від 13.08.2014 року про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, вартість відновлювального ремонту КТЗ «Wielton NS3s» реєстраційний номер НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 79 648,00 грн.

Відповідно до страхового акту №СА03.001112.000 від 16.07.2014 року, складеного позивачем, зазначена вище ДТП визнана страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування - 80 619,52 грн., виплата якого за договором добровільного страхування наземного транспорту від 02.04.2014 року №0300.000478.000 підтверджується платіжним дорученням № 881 від 17.07.2014 року на суму 80 619,52 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mersedes», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінантна» (відповідач), згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/1696626.

17.09.2015 року позивач направив на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 50 000,00 грн.

Листом №3867 від 26.11.2015 року відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 50 000,00 грн. страхового відшкодування.

Судом відхиляються доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, в зв'язку з тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою понад строки, встановлені п.п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на викладене нижче.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Судом також відхиляються доводи відповідача про те, що позивачем не доведено, що сплачена ним страхувальнику сума страхового відшкодування в розмірі 80 619,52 грн. була саме страховим відшкодуванням за договором добровільного страхування наземного транспорту від 02.04.2014 року №0300.000478.000 та не надано доказів чинності зазначеного договору, оскільки матеріалами справи (платіжним дорученням №881 від 17.07.2014 року на суму 80 619,52 грн., страховим актом №СА03.001112.000 від 16.07.2014 року) підтверджується сплата відповідачем страхового відшкодування в розмірі 80 619,52 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту від 02.04.2014 року №0300.000478.000, який був чинним на момент зазначеного вище ДТП.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1696626 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 1 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 49 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, код ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон страхування» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 32942598) 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. - страхового відшкодування та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

20.01.2016 року

Суддя О.М. Спичак