Рішення № 55161613, 14.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.2016 Справа №905/3140/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.

при секретарі судового засідання Величко Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 00190905,

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, ЄДРПОУ 01074957,

про стягнення 15 726,96 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №2801/2 від 11.11.2015р. до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, про стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 15 726,96 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/3140/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 18.11.2015р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/3140/15.

В подальшому розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на виконання зобов'язань за договором №687/14-Ф від 19.12.2014р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест – ресурс», м.Донецьк та Публічним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест – ресурс», м.Донецьк (вантажоодержувач – Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь»), за накладною №45510922 від 29.04.2015р. поставлено у вагоні №63647093 вантаж – брухт сталевий негабаритний великоваговий, однак на станції Сартана Донецької залізниці залізницею виявлено недостачу вантажу, про що був складений комерційний акт БН 727436/216 від 12.05.2015р.

З огляду на часткову втрату вантажу з винних дій відповідача, керуючись п.5.3 договору №337/14 від 02.12.2014р. та ст.133 Статуту залізниць України, означені обставини є підставою для стягнення заявленої суми позивачем.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: залізничну накладну №45510922 від 29.04.2015р.; комерційний акт БН 727436/216 від 12.05.2015р.; у копіях: рахунок – фактуру №90211881 від 29.04.2015р.; договір поставки №687/14-Ф від 19.12.2014р.; договір поставки №337/14 від 02.12.2014р. разом із додатковими угодами №3 від 27.01.2015р., №4 від 12.02.2015р. та №5 від 19.03.2015р. до нього; акт приймання металів чорних (вторинних) №75/и від 29.04.2015р.; приймально здавальний акт №29963 від 13.05.2015р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.16, 22, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.110, 113, 114, 115, 129, 130, 133, 134, 136 Статуту залізниць, п.1.2, 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., п.2 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства», ст.ст.21, 22, 27, 54 – 57 Господарського процесуального кодексу України.

07.12.2015р. представник позивача на електронну адресу суду надіслав у копіях: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців №21276150 від 02.10.2015р.; повну інформаційну довідку №68756 від 26.11.2015р. стосовно відповідача з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; статут підприємства позивача; наказ №244-к від 01.07.2015р.; довідку №3048/2 від 07.12.2015р. про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог.

Документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 14.01.2016р. не з’явився, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 14.01.2016р. не з’явився, причин неявки не повідомив, витребуваних документів не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об’єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4 – 2, 4 – 3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест – ресурс» (покупець) та Публічним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат» (постачальник) укладено договір поставки №687/14-Ф, на підставі якого постачальник зобов'язався поставити покупцю брухт і відходи чорних металів, а покупець зобов’язаний прийняти і оплатити його вартість. Кількість, номенклатура (види, асортимент) металолому вказуються сторонами в специфікаціях до даного договору, які є його невід’ємною частиною (п.1.1, 2.1 договору).

За умовами п.3.1 договору, постачальник здійснює поставку металолому з відповідними супровідними документами на умовах, зокрема, при постачанні залізничним транспортом - FCA залізнична станція Інгулець, Придніпровської залізниці.

Одночасно, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест - ресурс» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (покупець) укладено договір поставки №337/14 від 02.12.2014р., за змістом якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця метали чорні вторинні за ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови» та умовам цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти металолом та оплатити його вартість.

Згідно цього правочину, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних Специфікаціях до цього договору, поставка металолому, у тому числі, здійснюється за наступними умовами: при постачанні металолому залізничним транспортом: DDU – залізнична станція Сартана, Донецької залізниці (код станції 484809) (п.3.1 договору №337/14 від 02.12.2014р.).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

29.04.2015р. за накладною №45510922 Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат» (вантажовідправник) зі станції відправлення Інгулець Придніпровської залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - ресурс» (вантажоотримувач – Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь») у вагоні №63647093 вантаж – брухт чорних металів, вид №500, згідно ДСТУ 4121-2002.

При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу нетто 31340 кг.

Відповідно до накладної вантаж маркований білим розчином вапняка по всій площі напіввагону.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції, з посиланням на складений станцією Волноваха Донецької залізниці акт загальної форми №30676 від 11.05.2015р., було здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складений комерційний акт БН 727436/216 від 12.05.2015р., відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону №63647093, виявилось: брутто – 51650 кг., тара – 23240 кг., нетто 28410 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 2930 кг. В акті є відомості про те, що вагон зважувався двічі, результат не змінився.

У комерційному акті також відображено, що навантаження у вагоні навалом, нижче рівня бортів 30 – 70 см., не рівномірне, вантаж великогабаритний. Фактично маркування слабке, переривчасте. Вагон бездвірний, люка укручені. Технічно справний. В акті є відомості про те, що з моменту прибуття та до комерційного переважування вагон знаходився під охороною.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту залізниць України.

Суд приймає до уваги встановлені актом сліди доступу до вантажу у спірному вагоні. Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Проте, суду не надано доказів недостачі вантажу не з вини залізниці, з матеріалів справи не вбачається.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у накладній, засвідчено належним доказом – комерційним актом БН 727436/216 від 12.05.2015р.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В матеріалах справи наявний рахунок – фактура Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат» (відправник вантажу) №90211881 від 29.04.2015р. щодо вартості 1 тони брухту сталевого у розмірі 4045,00 грн. без врахування податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси всіх інших вантажів.

Недостача у вагоні №63647093 згідно вищезазначеного комерційного акту складає 2930кг.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 0,5% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 15726,96 грн.

Суд дослідивши розрахунок позовних вимог, встановив, що позивачем арифметично невірно визначено кількість фактичної недостачі – 3888,30 кг., оскільки за підрахунком суду кількість фактичної недостачі складає 2773,30 кг. Отже, вартість недостачі у вагоні №63647093 складає 11218,00 грн. (2930кг. (кількість недостачі) – 156,70 (норма природної втрати) = 2,7733 х 4045,00 грн.).

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач – за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи – довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

На залізничній накладній №45510922 міститься переуступний напис, який свідчить про передачу права на пред'явлення претензії та позову від Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, тобто від вантажоотримувача до вантажовідправника. Переуступний напис засвідчений підписами комерційного директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою вантажоодержувача – Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області.

З огляду на викладене, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу.

Факт недостачі вантажу у приведеній вище кількості підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача у цій частині обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню, з огляду на встановлене, частково у розмірі 11218,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, про стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 15726,96 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Донецька залізниця (83062, м.Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957, п/р 2600101511508 в «Укрексімбанк», МФО 334817) на користь Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат» (50064, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, Інгулецький район, вул.Рудна, буд.47, код ЄДРПОУ 00190905, п/р 26009962484942 у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) 11218,00грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 868,80 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 14.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2016р.

Суддя О.В. Кротінова