Ухвала суду № 55160941, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/15061/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Тракало В.В.,

секретар Борілло Ю.В., за участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області), Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Артемівський міський відділ ГУ МВС України в Донецькій області) та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2014р. № 1667о/с в частині звільнення її з органів внутрішніх справ на підставі п. 66 Положення про проходження служи рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114 (далі - Положення), поновити на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області, виплатити грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу та стягнути з Міністерства внутрішніх справ України заробітну плату за період з 11.08.2014р. по 08.10.2014р. включно в розмірі 6 723,94 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2015р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2014р. № 1667о/с в частині звільнення ОСОБА_2, старшого лейтенанта міліції, з органів внутрішніх справ на підставі п. 66 Положення. Поновлено позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області з 26.08.2014р. Зобов'язано Артемівський міський відділ ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 11.08.2014р. по 25.08.2014р. Стягнуто з Артемівського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (з 26.08.2014р. по 20.01.2015р.) в розмірі 15416,38 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015р. скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на порушення норм процесуального та матеріального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління МВС України в Донецькій області 135 о/с від 30.04.2013р. після виходу із відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2 призначено на посаду слідчого відділення розслідування загально кримінальних злочинів слідчого відділу Артемівського міськвідділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУ МВС в Донецькій області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2014р. № 1667 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п. 66 Положення (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ від 26.08.2014р. № 1667 о/с не містить посилань на підтвердження обставин, з якими відповідач пов'язував звільнення ОСОБА_2С з органів внутрішніх справ, крім того в наказі не визначено дати звільнення позивача, що суперечить приписам Положення та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що оскаржуваний наказ від 26.08.2014р. № 1667 о/с видано на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2014р. № 879, який позивачем не було оскаржено в судовому порядку, що автоматично вказує на законність спірного наказу від 26.08.2014р. № 1667 о/с, оскільки він є похідним від наказу № 879.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність даного наказу в матеріалах справи.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони не відповідають приписам Положення, Дисциплінарного статуту та правозастосовній практиці Верховного Суду України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються Законом України "Про міліцію", Дисциплінарним статутом та Положенням.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.

Окремо пунктами 66, 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Так, в пункті 66 Положення зазначено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Тобто, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є самостійною й спеціальною підставою для звільнення осіб та за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

При цьому факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Отже, за порушення службової дисципліни може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Статуту, а в разі скоєння особою вчинку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби особу може звільнено за п. 66 Положення.

Як встановили суди та вже зазначалось раніше, позивача звільнено з органів внутрішніх справ наказом від 26.08.2014р. № 1667 о/с за п. 66 Положення (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

В оскаржуваному наказі підставою для видання вказано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2014р. № 879.

Апеляційний суд в зв'язку з відсутністю наказу № 879 в матеріалах справи на підставі пояснень представника Міністерства внутрішніх справ України встановив, що в наказі № 879 були встановлені обставини безвідповідального ставлення працівників Артемівського МВ (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області, у тому числі і ОСОБА_2 до виконання службових обов'язків, неналежного реагування на факти протиправного захоплення приміщень державних установ, органів внутрішніх справ, які свідомо зрадили інтереси служби, що виразилося у сприянні та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угрупувань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України та ведуть бойові дії на території нашої країни.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд не забезпечив належного з'ясування обставин у справі, а лише обмежився формальним посиланням представника відповідача на існування та зміст наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2014р. № 879.

Крім того, ані в оскаржуваному наказі від 26.08.2014р. № 1667 о/с, а ні у висновках службового розслідування, яке проведено 28.10.2014р. (тобто після видання наказу № 1667 о/с) не вказано, який саме вчинок ОСОБА_2 або факт вчинення ряду дій став підставою для її звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію звання рядового і начальницького складу.

З судових рішень та з матеріалів справи неможливо встановити чи накладалось на позивача наказом від 11.08.2014р. № 879 дисциплінарна відповідальність за порушення службової дисципліни.

При цьому слід врахувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові 30.09.2015р. (справа № 803/1216/14), за змістом звільнення особи за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу є окремою підставою для звільненні зі служби та не пов'язується з притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, у даній постанові Верховний Суд України, встановивши, що особу фактично за порушення службової дисципліни, а не за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, вийшов за межі позовних вимог та для повного захисту прав позивача скасував не лише оскаржуваний позивачем наказ по особовому складу, а й наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи судові рішення у даній справі, суди зазначених вимог процесуального закону не виконали.

З наведених вище мотивів, судові рішення не можна вважати обґрунтованими, а тому є підстави для їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За правилами ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2015р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач В.М. Кочан

судді С.С. Пасічник

В.В. Тракало