Ухвала суду № 55160799, 19.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 року м. Київ К/800/54750/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року за заявою Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року позов задоволено частково, скасовано рішення Київської міської ради від 22 травня 2013 року №476/9533 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 у дарницькому районі м. Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», а також постановлено присудити судові витрати в сумі 24,12 грн. на користь позивача.

03 лютого 2014 року Окружним адміністративним судом м. Києва виданий виконавчий лист про присудження судових витрат в сумі 24,12 грн. на користь ОСОБА_2, з визначенням боржника - Державна казначейська служба України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року роз'яснено, що судові витрати на користь позивача відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року у справі №826/18224/13а необхідно стягнути з місцевого бюджету через відповідний територіальний підрозділ Державної казначейської служби України.

16 травня 2014 року до суду першої інстанції звернулось Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві з заявою від 25 квітня 2014 року, в якій останнє просило змінити порядок та спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва 11 грудня 2013 року, а саме, визначити бюджетний рахунок на який сплачувались кошти та з якого рахунку повинно відбуватися стягнення коштів на користь позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, та прийняти нове про задоволення заяви.

Переглядаючи судові рішення судів в межах касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Частиною першою статті 263 КАС України визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до заяви про зміну порядку та способу виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2013 року у справі №826/18224/13-а, територіальний орган державної казначейської служби не може виконати виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва, що виданий 03.02.2014 року, оскільки останній не містить інформації щодо бюджетного рахунку, на який сплачувались кошти, відповідно, з якого вони повинні бути стягнуті.

Згідно частини другої статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису.

Судами встановлено, що для зарахування судового збору за розгляд адміністративної справи в Окружному адміністративному суді м. Києва встановлені наступні реквізити: код банку 820019, код ЄДРПОУ 38004897, одержувач УДК у Печерському районі м. Києва, р/р 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Отже, як зазначено судами попередніх інстанцій, бюджетний рахунок, на який сплачується судовий збір, є визначеним, і ніякого додаткового визначення не потребує.

Щодо бюджетного рахунку з якого повинно відбуватися стягнення коштів на користь ОСОБА_2, слід зазначити наступне.

Відповідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, визначення рахунку, згідно якого мають відшкодовуватися судові витрати, не ставиться в залежність від тієї обставини, на який рахунок надійшов сплачений позивачем судовий збір. Єдиним критерієм визначення бюджету, для суду, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат є належність відповідача як суб'єкта владних повноважень до органу місцевого самоврядування, його посадовим або службовим особам.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, обґрунтовано відмовили у задоволенні заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права, які відповідно до закону є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець