Ухвала суду № 55159835, 14.01.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

14 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Гриціва М.І.,

суддів: Панталієнка П.В., Терлецького О.О.,-

розглянувши заяву приватного малого підприємства «ФІНМАРКЕТ» (далі - Підприємство) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року у справі за позовом Підприємства до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області про скасування постанови, припису та рішення,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 вересня 2015 року скасував постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року та залишив в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 травня 2014 року про відмову в задоволенні позову.

У заяві йдеться про неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах норм матеріального права, що регулюють відносини щодо відповідальності за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності

На підтвердження наведених у заяві доводів заявник надав рішення Вищого адміністративного суду України від 8 серпня 2013 року та 23 липня 2015 року (справи №№ К/9991/10254/11, К/800/48000/14 відповідно).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції, погодившись із висновками суду першої інстанції про правомірність дій із винесення постанови, припису та рішення Інспекції, тому що на момент проведення перевірки Підприємство було власником приміщення, яке перевірялось, та використовувало його без прийняття в експлуатацію. Суд зазначив також, що відповідно до декларації про початок будівельних робіт із реконструкції приміщення замовником цих робіт було Підприємство. Декларація зареєстрована у встановленому законом порядку, ніким не скасована та була чинною на час винесення відповідачем оскаржених постанови, рішення та припису.

Натомість у наданій для порівняння постанові від 8 серпня 2013 року (справа № К/9991/10254/11) суд касаційної інстанції, вказуючи на протиправність дій Інспекції, зазначив, що позивач не був замовником будівництва, а тому не повинен був отримувати дозвіл на виконання будівельних робіт. Суд послався також на брак доказів про використання позивачем приміщень, які не були введені в експлуатацію.

На підтвердження неоднаковості в правозастосуванні Підприємство посилається також на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2015 року (справа № К/800/48000/14). Проте це рішення не може прикладом неоднаковості у правозастосуванні, позаяк у цій справі суд касаційної інстанції не ухвалив остаточного рішення, а з огляду на неповноту фактичних обставин справи скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З наведеного випливає, що одне з рішень касаційного суду, наданих для порівняння, ухвалене цим судом за інших фактичних обставин справи, а інше - не містить правового висновку, відмінного від правового висновку оскарженого рішення. Ці обставини не вказують на наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а отже, унеможливлюють прийняття рішення про допуск справи до провадження Верховного Суду України.

З огляду на викладене, керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску справи за позовом приватного малого підприємства «ФІНМАРКЕТ» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області про скасування постанови, припису та рішення до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: П.В. Панталієнко

О.О.Терлецький