Ухвала суду № 55157910, 19.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7537/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2,

представника Нацбанку України - Найди Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року,

У с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив:

- визнати незаконною бездіяльність Національного банку України щодо віднесення Публічного акціонерного товариства «Український Комунальний Банк» (далі - ПАТ "Укркомунбанк") до категорії проблемного або неплатоспроможного, відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

- визнати незаконною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо внесення пропозиції Національному банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Укркомунбанк";

- зобов'язати Національний банк України відкликати банківську ліцензію ПАТ "Укркомунбанк" та ліквідувати останнє;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укркомунбанк";

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь вклад, відсотки за вкладом та залишок коштів на банківській карті, що загалом становить 86 485,01 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з боку відповідачів відсутні ознаки протиправної бездіяльності по відношенню до позивача при виконанні власних повноважень, і що на час вирішення даної адміністративної справи відповідачами прийнято рішення та вчинено дії, щодо яких заявлені позовні вимоги, а вимоги про стягнення коштів за вкладом заявлені позивачем передчасно без дотримання процедури включення його до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, місцевий суд врахував, що дії чи бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укркомунбанк" та Фонду щодо включення позивача до вказаних переліку й реєстру останнім не оскаржуються.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що позивач є вкладником Сєверодонецької філії АБ «Укркомунбанк» згідно договору №01096 «Про строковий накопичувальний банківський вклад» від 19 серпня 2008 року.

У січні 2015 року позивач звертався до Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою щодо вжиття останніми заходів впливу відносно вказаного банку для повернення йому вкладу.

У лютому 2015 року відповідачі розглянули звернення позивача та повідомили його про те, що інформація, викладена у його зверненні буде врахована Національним банком України під час здійснення банківського нагляду за діяльністю ПАТ "Укркомунбанк", і що відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб буде здійснюватись після прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідного банку в установленому законом порядку.

Уважаючи, що відповідачами допущено бездіяльність по відношенню до нього, яка перешкоджає йому повернути вклад, проценти за вкладом та залишок коштів на рахунку (банківській картці), позивач 23 квітня 2015 року звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначеній нормі кореспондують приписи частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 53 цього Закону не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та цим Законом.

Відповідно до статей 7, 55 цього Закону та статей 66, 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України здійснює банківський нагляд за діяльністю банків, головною метою якого є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Згідно статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належить віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Частиною другою статті 74 цього Закону визначено, що порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 цього Закону, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України. Заходи впливу до банків, філій іноземних банків, фізичних осіб, встановлені статтею 73 цього Закону, можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Підстави і порядок застосування Національним банком України заходів впливу до банків передбачені Положенням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 розділу І цього Положення Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки (далі - банки), банківського законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (далі - ризикова діяльність), або в разі застосування іноземних санкцій, на підставі результатів (матеріалів):

- інспекційних перевірок діяльності банків;

- перевірок банків з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзна перевірка з питань фінансового моніторингу, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу);

- безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків;

- аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;

- перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків;

- перевірок дотримання банками валютного законодавства;

- контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, виконанням рішень Національного банку про застосування заходів впливу, виконанням пред'явлених (висунених) вимог, припиненням здійснення ризикової діяльності, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України;

- пропозицій куратора банку;

- що містять інформацію, отриману від відповідних органів інших держав, міждержавних об'єднань або міжнародних організацій, органів державної влади України, та/або офіційно опубліковану (оприлюднену, у тому числі шляхом розміщення на їх офіційних веб-сайтах) ними інформацію про застосування іноземних санкцій;

- нагляду за дотриманням банками та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань реєстрації та ліцензування банків, набуття (збільшення) істотної участі в банку та розкриття інформації про структуру власності.

Рішення про віднесення банку до категорії проблемних приймається Національним банком України за умови відповідності такого банку хоча б одному з критеріїв, визначених статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Крім того, Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних у разі наявності хоча б одного з критеріїв, визначених у пункті 12.2 глави 12 розділу II вищевказаного Положення.

Рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних приймається Національним банком України за умови відповідності такого банку хоча б одному з критеріїв, визначених статтею 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку (ч. 1 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як убачається з матеріалів справи, 19 серпня 2014 року, з огляду на фінансовий стан ПАТ «Укркомунбанк» та допущені ним порушення нормативно-правових актів Національного банку України, Правління Національного банку України прийняло постанову №512/БТ про віднесення цього банку до категорії проблемних.

12 травня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову від № 309/БТ про віднесення ПАТ «Укркомунбанк» до категорії неплатоспроможних. Підставою для прийняття цього рішення стало те, що ПАТ «Укркомунбанк», починаючи з 01 березня 2015 року не виконав 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами (п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

12 травня 2015 року, відповідно до статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 96 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укркомунбанк» строком на три місяці з 13 травня 2015 року по 12 серпня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку.

14 вересня 2015 року, на підставі постанови Національного банку від цього дня №604 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №169 про початок процедури ліквідації ПАТ «Укркомунбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на його ліквідацію строком на два роки - з 14 вересня 2015 року по 13 вересня 2017 року.

Таким чином, установленими судом обставинами підтверджується, що станом на день розгляду та вирішення даної справи відповідачами вчинено дії та прийнято рішення, бездіяльності щодо вчинення (прийняття) яких оскаржує позивач.

Судом першої інстанції правильно вказано, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення, не вчинення відповідних дій, тощо).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які свідчили б про наявність ознак протиправної по відношенню до позивача бездіяльності з боку відповідачів до прийняття ними вищевказаних актів індивідуальної дії, а після їх прийняття права та інтереси заявника не можна вважати порушеними.

Факт звернення позивача до відповідачів із заявою від 24 січня 2015 року щодо вжиття останніми заходів впливу до ПАТ «Укркомунбанк», обумовлене неможливістю позивача отримати гроші за вкладом в цьому банку, не являється достатньою обставиною для негайного визнання цього банку неплатоспроможним, оскільки не є відповідною підставою, визначеною статтею 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Отже, з урахуванням того, що на час вирішення даної адміністративної справи відповідачами прийнято рішення та вчинено відповідні дії, щодо яких були заявлені позовні вимоги, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вкладу, відсотків за вкладом та залишку коштів на банківській карті, колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення, оскільки в силу правил, установлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виплаті Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладом у банку, що ліквідується, передує процедура визначення вкладників, які мають право на таке відшкодування, що включає в себе складання Уповноваженою особою переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передачу Уповноваженою особою сформованого переліку вкладників до Фонду, складання Фондом на підставі отриманого переліку Загального реєстру вкладників та його затвердження виконавчою дирекцією Фонду.

У даній справі позивачем не оскаржуються дії чи бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк», пов'язані з формуванням вищезазначених переліку та загального реєстру вкладників цього банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а тому вимога про стягнення коштів заявлена передчасно. Так, на час спірних в даній справі правовідносин у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було підстав для виплати позивачу суми коштів за вкладом, оскільки не були виконані вищезазначені передумови. В силу відсутності на час спірних правовідносин у Фонду обов'язку відшкодування позивачу коштів за вкладом, вимога про їх стягнення не може бути задоволена.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладене та не дають підстав для висновків про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи.

Тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 22 січня 2016 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.