Ухвала суду № 55156559, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 січня 2016 року К/800/23271/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року по справі № 826/19682/14

за позовом ОСОБА_4

до Державної виконавчої служби України

про визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення

виконавчого збору,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови від 15 жовтня 2014 року про стягнення виконавчого збору, винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І. по виконавчому провадженню ВП №40594977 з примусового виконання виконавчого листа від 28 серпня 2013 року № 1007/13329/2012, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову від 15 жовтня 2014 року ВП №40594977 про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року залишити в силі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. від 8 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження ВП №40594977 з виконання виконавчого листа №1007/13329/2012, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 28 серпня 2013 року. Боржником у вказаному виконавчому провадженні визначено ОСОБА_4

Пунктом другим вказаної постанови позивачу надано термін для добровільного виконання рішення суду у строк до семи днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та роз'яснено, що у разі невиконання рішення у встановлений строк рішення виконується у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

15 жовтня 2014 року після закінчення строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, оскільки позивачем зазначене рішення суду добровільно не було виконано, відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 437340,48 доларів США.

Не погоджуючись із зазначеною постановою від 15 жовтня 2014 року, ОСОБА_4 звернувся до суду про її скасування.

Розглядаючи справу, суди помилково виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори щодо оскарження дій органів державної виконавчої служби по виконанню рішень, ухвал, постанов цивільних судів.

Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Отже, заявлені позовні вимоги мають розглядатися місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 220, 222, п. 7 ч. 1 ст. 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору закрити.

Роз'яснити ОСОБА_4 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.

Суддя В.І. Ємельянова