Ухвала суду № 55156558, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 січня 2016 року м. Київ К/800/54184/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О., розглянувши матеріали касаційної скарги Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Чернавської Інни Василівни, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Чернавської І.В. № 17543124 від 27.11.2014 про відмову у державній реєстрації прав власності та зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області здійснити за нею державну реєстрацію права власності на 1/2 частину садиби (одноквартирний житловий будинок), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.05.2014 у цивільній справі № 521/19245/13ц та внести відповідний запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Чернавської І.В. № 17543124 від 27.11.2014 про відмову у державній реєстрації прав власності. Зобов'язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області здійснити державну реєстрацію права власності на Ѕ частину садиби (одноквартирний житловий будинок), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.05.2014 по цивільній справі № 521/19245/13ц, та внести відповідний запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень пункту п'ятого частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2009 року у справі № 2-1889/09, зокрема, за ОСОБА_3, визнано право приватної власності на 1/2 частку садиби (житлової будинку індивідуального житлового фонду) АДРЕСА_1, яка складається з: літ. «А» - житлового будинку, площею 75 кв.м.; літ. «Б» - сарай, площею 35,2 кв.м., літ «В» - літня кухня, площею 41 кв.м.; літ «Г» - погріб з шийкою, площею 7,4 кв.м.; літ. «Е» - гараж, площе 28,0 кв.м.; літ. «З» - вбиральня, площею 4,4 кв.м.; літ. «И» - літній душ площею 5,0 кв.м.; літ. «К» - сарай, площею 3,1 кв.м.; І - мостіння; № 1-6 огорожа, що загалом розташована на земельній ділянці площею 558 кв.м. - порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення набрало законної сили.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2014 року визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частину садиби (одноквартирного житлового будинку) АДРЕСА_1, до складу якої входить: житловий будинок літ. «А» загальною площею 73,8 кв.м., в тому числі житловою 46,1 кв.м., який складається: 1-1 - коридор, площею 4,5 кв.м.; 1-2 - кухня, площею 6,8 кв.м; 1-3 - ванна, площею 5,3 кв.м.; 1-4 - кухня, площею 11,1 кв.м.; 1-5 - житлова кімната, площею 10,3 кв.м.; 1- 6 - житлова кімната, площею 9,8 кв.м.; 1-7 житлова кімната, площею 26,0 кв.м.; літ. «Б» - сарай, площею 35,2 кв.м., літ. «В» - літня кухня, площею 41,2 кв.м.; літ. «Г» - погріб з шийкою, площею 7,4 кв.м.; літ. «Е» - гараж, площею 28,0 кв.м.; літ. «З» - вбиральня, площею 4,4 кв.м.; літ. «И» - літній душ, площею 5,0 кв.м.; літ. «К» - сарай, площею 3,1 кв.м.; І - мостіння; № 1-6 огорожа, що загалом розташована на земельній ділянці площею 558 кв.м. 26 травня 2014 року вказане рішення набрало законної сили.

24.11.2014 позивач звернулась до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 9087883, в якій просила зареєструвати за нею право власності на 1/2 частину садиби (одноквартирний житловий будинок), що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

До заяви додала копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.05.2014 по справі № 521/19245/13ц, документ на підтвердження внесення сплати за надання витягу з Державного реєстру прав та документ на підтвердження сплати держмита.

27.11.2014 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернавської І.В. № 17543124 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на 1/2 частину садиби (одноквартирний житловий будинок), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з посиланням на ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17.10.2013 року № 868.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, при розгляді документів, Державний реєстратор посилався на те, що відповідно до відомостей РПВН, літера «К» - котельня, згідно рішення суду визнається право на літеру «К» - сарай, а також наявність самочинного будівництво 1,2 метри.

Не погоджуючись з відмовою у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Частиною 2 ст.15 цього Закону передбачено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Нормами ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно з п.15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Пунктом 20 Постанови Кабінету Міністрів від 17.10.2013 року № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» визначено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з п. 28 цієї Постанови Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судами встановлено, що державний реєстратор відмовив позивачу у державній реєстрації права власності на нерухоме майно з тих підстав, що, відповідно до відомостей РПВН, літера «К» - котельна, згідно рішення суду визначається право на літеру «К» - сарай.

Відповідно до копій документів облікової справи, яку було надано відповідачем, на підставі яких державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Чернавською І.В. прийнято рішення № 17543124 від 27.11.2014 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, правовстановчим документом для проведення державної реєстрації на 1/2 частину садиби (одноквартирного житлового будинку) АДРЕСА_1 - було рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2014 року по справі № 521/19245/13ц, яким встановлено, що літера «К» - сарай.

Жодним документом облікової справи або витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі даних якого позивачу відмовлено у державній реєстрації, не підтверджується, що літера «К» - котельна.

Крім того, даний факт щодо визначення літери «К», як «сарай» знаходить своє підтвердження в рішенні Малиновського районного суду м. Одеси в 19.02.2009 по справі № 2-1889/09, яким було визнано право власності на 1/2 частину садиби (одноквартирного житлового будинку) АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, яка є спадкодавцем позивача, а також технічним паспортом на зазначене нерухоме майно.

Враховуючи викладене, суди прийшли до висновку про безпідставність посилання державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Чернавської І.В. в оскаржуваному рішенні, що літера «К» - це котельна, оскільки жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини суду надано не було.

Іншою підставою для відмови позивачу у державній реєстрації 1/2 частини садиби (одноквартирного житлового будинку) АДРЕСА_1 було посилання державного реєстратора на наявність самочинного будівництва 1,2 метри, згідно відомостей отриманих з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернулась із заявою про реєстрацію права власності на 1/2 частку садиби літ. «А» загальною площею 73,8 кв.м., до складу якої не входить самочинне будівництво літ. «а2» площею 1,2 кв.м.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15.05.2014 визнано за ОСОБА_1 право власності саме на вищевказане нерухоме майно загальною площею 73,8 кв.м., без врахування самочинного будівництва 1,2 кв.м.

Враховуючи викладене, суди прийшли до висновку, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.05.2014 по справі № 521/19245/13ц, яке набрало законної сили, згідно п.5 ч.1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації за позивачкою.

При цьому, передбачених ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстав для відмови позивачу в реєстрації права власності на 1/2 частини садиби (одноквартирного житлового будинку) АДРЕСА_1 судами встановлено не було.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом п'ятим частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Сорока