Ухвала суду № 55156121, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/800/22194/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Текут?єва Є.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі № 804/11303/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елтехкомп" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елтехкомп" (далі - ТОВ "НВП "Елтехкомп") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року №0002732202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2015 року визнано нечинною, а провадження у справі закрито.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати в частині закриття провадження по справі щодо порушень вчинених за період до 01 квітня 2011 року на загальну суму 620 920,00 грн. та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законними, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами апеляційної інстанції встановлено, що на підставі направлень від 13 квітня 2013 року №783/223, №781/172, №778/222, №780/222, №779/22-2 виданих Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, згідно із підпунктом 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, пункту 77.1., пункту 77.4. статті 77, пункту 82.1. статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 14 червня 2013 року №3219/22-2/31251352 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 796 206,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року №0002732202 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 029 308,50 грн., з них за основним платежем 796 206,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 233 102,50 грн.

При цьому, 05 лютого 2015 року, позивач звернувся до податкового органу з заявою про досягнення податкового компромісу, за результатами розгляду якої, ДПІ 10 лютого 2015 року прийнято рішення про часткове погодження застосування процедури податкового компромісу.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Згідно з частиною другою, третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть примиритися протягом всього часу судового розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для примирення. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

За приписами статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 11-2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Так, абзацом 1 пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, визначено, що Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

За приписами пунктів 5, 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України визначено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем сплачено суму податкового зобов'язання для досягнення податкового компромісу у розмірі 39 810,00 грн., на підтвердження чого останнім надано копію платіжного доручення від 15 лютого 2015 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на невідповідність заяви ТОВ "НВП "Елтехкомп" вимогам підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України з урахуванням положень статті 102 ПК України, правомірно відхилені судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що виникнення податкового зобов'язання, відносно якого узгоджується податковий компроміс, знаходиться в межах строку визначеного податковим законодавством.

Отже, оскільки усі законодавчо встановлені умови позивачем дотримано, податковий компроміс вважається таким, що досягнутий, зокрема, згідно з пунктом 11-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для примирення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі № 804/11303/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній