Рішення № 55151509, 19.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

19 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Махлай Л.Д.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

30 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» ( далі - ПАТ «Дельта Банк», Банк), посилаючись на неналежне виконання боржником - ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, уточненим в подальшому, про солідарне стягнення з боржника -ОСОБА_1 та поручителя - ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 698 720, 45 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилалася на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Вказував на недоведеність позивачем права вимоги до боржника та поручителя за кредитним договором, укладеним з АКІБ «УкрСиббанк», оскільки ПАТ «Дельта Банк» не надав до суду доказів одержання відповідачами письмового повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором, а тому обов'язок здійснення платежів позивачу, як новому кредитору, у відповідачів був відсутній.

Крім цього зазначала, що обов'язок ОСОБА_3, як поручителя припинився на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Посилаючись на новий доказ, який не подавався до суду першої інстанції, а саме направлення 30 червня 2009 року досудової вимоги на адресу боржника, просиларішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі, у зв'язку з пропуском позовної давності.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року скасовано, ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2015 року скасовано, з підстав порушення судом вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав наведених в ній.

ПАТ «Дельта Банк» належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив.Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11381450000, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 250 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних, кінцевим терміном повернення до 08 серпня 2025 року.

Відповідно до п. 1.2.2 Кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, згідно Додатку 1 до Договору, але в будь якому випадку не пізніше 08 серпня 2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Згідно Додатку № 1 до Договору про надання споживчого кредиту, а саме Графіку погашення кредиту, позичальник зобов'язався здійснювати щомісячні платежі у розмірі не нижчому ніж 1 225,49 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 08 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 222438, відповідно до п. 1.1 Договору останній зобов'язався відповідати перед Банком за виконання ОСОБА_1 усіх її зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 в свою чергу належним чином зобов'язань за кредитним договором не виконувала.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 26.08.2008 року по 10.10.2008 року ОСОБА_1 здійснювала платежі у більшому розмірі, ніж встановлено графіком погашення платежів. В вересні 2009 року у неї виникла заборгованість за кредитом в розмірі 844,12 доларів США. А починаючи з жовтня 2009 року ОСОБА_1 перестала здійснювати погашення за кредитним договором.

Суд першої інстанції, враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконувала належним чином взяті на себе зобов'язання відповідно до умов укладеного договору, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Окрім того, у відповідності до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно п. 3.1.3 Кредитного договору, відповідно до ст. 611 ЦК України, Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, визначеному розділом 6 цього Договору, уразі порушення позичальником умов цього Договору та/або настання будь-якої події, що може погіршити фінансовий стан позичальника та/або вплинути на його здатність або бажання виконувати власні зобов'язання за цим Договором.

Згідно п. 6.1.2 Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно п. 1.2.2 Договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту та плати за кредит.

В разі застосування Банком права, передбаченого п. 6.1.2 Договору, порядок дострокового повернення суми кредиту та дострокової плати за кредит є наступними, а саме: Банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за Договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника; термін дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит, вважаються такими, що настали, а кредит і плати за кредит обов'язковими для повернення і сплати в повному обсязі Банку з 32 (тридцять другого)календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником вимоги (повідомлення) Банку про дострокове повернення кредиту за умови, що: Банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов'язання позичальника за Договором та про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених Банком порушень зобов'язань позичальник за договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку термін дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит, обов'язковою для повернення і сплати в повному обсязі Банку з 41 (сорок першого) календарного дня, рахуючи дні відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту та плати з кредит у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку в наслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення Банку) або з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів, рахуючи з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) Банку. Не пізніше дати дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит позичальник зобов'язується виконати в повному обсязі й інші власні грошові зобов'язання, передбачені Договором. В разі порушення позичальником нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої ним суми кредиту та/або сплати плати за кредит за договором, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк, встановлений договору, при цьому починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит - відповідно простроченими процентами та/або простроченими комісіями.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 15.07.2013 року заборгованість за кредитним договором складала 364 133, 77 доларів США, з яких тіло кредиту - 236 138,24 долари США, відсотки - 127 995,53 долари США, з яких прострочена заборгованість по тілу кредиту становить 58 442, 15 доларів США та по відсоткам - 60 259,12 доларів США.

Довідка від 15.07.2013 року щодо розміру заборгованості за кредитним договором складена уповноваженою особою Банка, підпис якої скріплено печаткою (т. 1, а.с. 29).

Уточнивши позовні вимоги позивач просив стягнути заборгованість в еквіваленті до гривні, яка станом на 28 травня 2014 року становила 4 698 720,45 грн., з яких 2 774 896, 35 грн. - тіло кредиту та 1 923 824,00 грн. - відсотки за користування кредитом.

Письмові заперечення, що наявні в матеріалах справи, не містять заперечень щодо невірного визначеного Банком розміру заборгованості за кредитним договором.

Своїм правом, передбаченим ст. 10, 60 ЦПК України, відповідачі скористались на власний розсуд, належних та допустимих доказів на спростування визначеного Банком розміру заборгованості за кредитним договором не подавали.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що факт існування заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 698 720,45 грн. встановлено судом з дотриманням ст. 10, 60 ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що позовні вимоги були заявлені ПАТ «Дельта Банк» зі спливом строку позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За змістом частини першої статті 118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Пред'явлення позову до суду являє собою реалізацію позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року № 6-895цс15).

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, 18.10.2010 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви ПАТ «УкрСиббанк» до відповідачів про дострокове стягнення заборгованості за спірним кредитним договором. Вказана позовна заява здана ПАТ «УкрСиббанк» на пошту 13.10.2010 року.

Звернення ПАТ «УкрСиббанк» до суду з позовною заявою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, за якою судом відкрито провадження, в силу приписів статті 264 ЦК України перервало позовну давність.

Суд враховуючи, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.10.2012 року позовна заява ПАТ «УкрСиббанк» залишена без розгляду, вірно виходив з того, що строк позовної давності слід обраховувати з дня звернення Банку до суду, а не з дати залишення позову без розгляду, оскільки за приписами ст. 265 ЦК України, час, що минув від моменту пред'явлення позову і до винесення судом ухвали про залишення позову без розгляду, не повинен зараховуватись до тривалості позовної давності.

Оскільки позивач звернувся до суду 30.09.2013 року, тобто в межах позовної давності, відсутні правові підстави для застосування строків позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог з підстав, передбачених ст. 267 ЦК України.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 300 ЦПК України, для прийняття та дослідження судом апеляційною інстанцією нових доказів, колегію суддів не встановлено.

Відповідачі неодноразово подавали до суду письмові заперечення, в яких заперечували факт надсилання на їх адресу досудової вимоги, та доводили суду, що обрахування строку позовної давності необхідно здійснювати з часу складання ПАТ «Укрсиббанк» позовної заяви.

Питання про наявність чи відсутність підстав застосування строків позовної давності вирішено судом з дотриманням норм процесуального права, передбачених ст.10, 60 ЦПК України на підставі вимог позивача та заявлених заперечень відповідачів, з урахуванням доказів на їх підтвердження, як це передбачено п. 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України.

Крім того, оскільки звернення ПАТ «Укрсиббанк» в жовтні 2010 року до суду з позовом відбулося в межах строку позовної давності щодо чергових платежів, ксерокопія досудової вимоги від 30.06.2009 року, на яку посилаються відповідачі, як на новий доказ, не має правового значення для вирішення питання про застосування строків позовної давності, тому що, як вже зазначалося в жовтні 2010 року відбулося переривання строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності доказів переходу права вимоги від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» є не обґрунтованими.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що боржника не було належним чином повідомлено про зміну кредитора, у зв'язку з чим він мав право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Таким чином, заміна у зобов'язанні кредитора не припиняє прав та обов'язків боржника. У разі, якщо боржник не одержав письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги, а також доказів відступлення права грошової вимоги, він вправі здійснити платіж первісному кредитору на виконання свого обов'язку перед ним. При цьому, лише у разі відмови первісного кредитора прийняти зобов'язання може настати прострочення кредитора.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи порушення зобов'язання по сплаті кредиту мало місце ще при первинному кредиторові ПАТ «УкрСиббанк».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідачів на неповідомлення їх про відступлення права вимоги за кредитним договором позивачем, оскільки як вбачається зі списку згрупованих рекомендованих відправлень такі були направлені відповідачам 12.01.2012 року та 20.01.2012 року за адресами для листування, які були зазначені у договорі.

Доказів здійснення платежів первинному кредитору матеріали справи не містять.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо солідарного стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 559 ЦК України визначено підстави припинення поруки, а саме: 1. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 2. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. 3. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. 4. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

В пункті 24 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Ураховуючи те, що ПАТ «УкрСиббанк» звернувшись в жовтні 2010 року до суду з позовом про дострокове погашення заборгованості, якою фактично встановив новий строк виконання зобов'язання за Кредитним договором, то з позовною заявою про погашення заборгованості до ОСОБА_3, як поручителя, Банк повинен був звернутися протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Оскільки позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, договір поруки припинився, тому всі права та обов'язки сторін за договором поруки слід вважати припиненими.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» щодо солідарного стягнення з поручителя ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором є безпідставним й задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 698 720, 45 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем була сплачена максимальна сума судового збору, визначена п.п. 1.п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на момент зверненням, а саме 3441,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Ураховуючи те, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, колегія суддів визнала необґрунтованими та відмовила у задоволені позовних вимог в цій частині, рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості підлягає зміні, а з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

Керуючись ст. 218, 303, 307-309, 313-315, 317, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 698 720 (чотири мільйони шістсот дев'яносто вісім тисяч сімсот двадцять) грн. 45 коп. - залишити без змін.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3 441,00 (три тисячі чотириста сорок одну) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/15162/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1253/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Гайдук С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.