Ухвала суду № 55147500, 18.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/2368/15-ц 18.01.2016 18.012016 18.01.2016

Провадження №22-ц/784/111/16

Головуючий першої інстанції:Терентьєв Г.В.

Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Серебрякової Т.В.

ОСОБА_2

із секретарем- Лівшенком О.С..

з участю:

представника

відповідача- Денисової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.11.2015 р. у справі за

позовом

ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Криничанської сільської ради та Комунального підприємства Криничанської сільської ради про захист прав споживачів,

встановила:

23. 11. 2015 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Криничанської сільської ради та Комунального підприємства Криничанської сільської ради про захист прав споживачів.

27.11.2015 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали до суду заяву про забезпечення вищезазначеного позову, в якій просили забовязати відповідача підключити питну воду позивачам.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.11.2015 р. заява повернута відповідачу на підставі ч. 8 ст. 153 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на необґрунтованість та незаконність ухвали суду, просили про її скасування та задоволення заяви про забезпечення позову.

Перевіряючи законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах оскарження, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковомузадоволенню виходячи з таких обставин та вимог закону.

Повертаючи заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд виходив з того, що її подано без додержання вимог, передбачених ст. 151 ЦПК України, а саме, у заяві про забезпечення позову відсутні достатні та мотивовані підстави щодо необхідності забезпечення даного позову, не надано копії заяви про забезпечення позову, відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову та документу, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не в повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та вимогам процесуального закону.

Так, вимоги до змісту заяви про забезпечення позову вичерпно визначені ст. 151 ЦПК України.

Зокрема, ч. 2 зазначеної статті вимагає від заявника причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 про забезпечення позову вбачається прохання про зобовязання відповідачів підключити питну воду для забезпечення нормальної життєдіяльності, крім того вони є споживачами та мають бути звільненими від сплати судового збору.

Проте, зі змісту ухвали суду першої інстанції не вбачається, які саме вимоги ст. 151 ЦПК України не виконані заявниками, та чи мав бути сплачений ними судовий збір.

Між тим, положення Закону України «Про судовий збір», дійсно не містить приписів про звільнення споживачів комунальних послуг від сплати судового збору у спорах щодо захисту їх прав, порушених у цих правовідносинах.

В той же час, статтею 22 Закону «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору у позовах щодо захисту їх прав.

Зазначений закон, є спеціальним, а тому його норми щодо звільнення від сплати судового збору, мають застосовуватися у даній справі при вирішенні питання щодо відповідності даного судового звернення положенням ст. 151 ЦПК України.

Що стосується посилання суду на недопустимість вжиття заходів забезпечення позову, які фактично є вирішенням справи по суті, то такий висновок суду може бути підставою для відмови в задоволенні заявленого клопотання про забезпечення позову, а не повернення даного судового звернення на підставі ч.8 ст. 153 ЦПК України.

Встановлене свідчить про необгрунтованість оскаржуваної ухвали та необхідність її скасування, у відповідності до вимог ст. 312 ЦПК України з поверненням судового звернення на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.11.2015 р.скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але оскарженню у касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді Т.В. Серебрякова

ОСОБА_2