Рішення № 55143418, 22.01.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/4140/15-ц

2/219/34/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2016 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді ТВЕРСЬКОГО С.М.,

при секретарі ЗУБЕНКО Т.А..,

за участю представника позивача Палій Ю.В.

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В :

Позивач Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся з позовом, у якому вказує, що згідно умов кредитного договору № GOAWAN02000046 від 22.06.2007 року укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_4., останній отримав у банку кредит у розмірі 59262,52 грн. на термін до 22.06.2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Банком повністю виконані взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором.

Відповідач своїми діями щодо неналежного виконання умов Кредитного договору порушив законні права позивача. ОСОБА_4 у порушення умов Кредитного договору не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором. Загальний розмір боргу за Кредитним договором станом на 15.05.2015 року становить 216078,48 грн., який складається: з заборгованості за кредитом - 37170,64 грн., з заборгованості по процентам за користування кредитом - 56661,25 грн., з заборгованості по комісії за користування кредитом - 2417,76 грн., з пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 119828,83 грн..

З урахуванням вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість 216078,48 грн., що складається з заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користуванням кредитом, заборгованості по комісії за користуванням кредитом та судовій збір.

Ці обставини і з'явилися підставою позову.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк», яка діє на підставі довіреності, підтримала позовні вимоги та просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем не надано належних допустимих доказів правомірності його позовних вимог. А саме не надано на розгляд суду оригіналКредитного договору № GOAWAN02000046 від 22.06.2007 року, а копія Кредитного договору не може бути належним та допустимим доказом того, що між сторонами виникли відносини з приводу надання кредиту. Оскільки відсутні оригінали документів, які являють собою кредитну справу, незрозумілою є сама сума нарахування заборгованості за кредитним договором, відсотків за кредитним договором, комісій. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

За правилами ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу,сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Цивільні права та обов'язки виникають при настанні певного юридичного факту.

Однією з підстав цивільних прав та обов'язків згідно ч. 2ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення договірних правовідносин позики між сторонами на підставі договору банківського кредиту та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, подавши суду відповідний оригінал договору банківського кредиту, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Таким чином докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Пред'являючи позов, позивач на розгляд суду надав копію Кредитного договору № GOAWAN02000046 від 22.06.2007 року, згідно умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав, а позичальник ОСОБА_4. отримав кредит в розмірі 59262,52 грн. на термін до 22.06.2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Даних про надання до суду оригіналу договору та його огляд судом в судовому засіданні, матеріали справи не містять.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_4 отримав від позивача лист від 25.12.2008 року про підвищення відсоткової ставки за Кредитним договором № GOAWAN02000046 від 22.06.2007 року.

У відповідності з вимогами ч. 2ст. 64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

З наданої позивачем відповіді від 21.09.2015 року № 20.1.0.0.0/7-20150921/0240 вбачається, що надати оригінал кредитної справи немає змоги, оскільки документи знаходяться у Донецькому архіві. На даний момент взаємодія з архівом м. Донецька неможлива до стабілізації політичної ситуації в зоні АТО.

Разом з тим, відповідно до ч.2ст. 185 ЦПК України,у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

З роз'яснень, які містяться в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 слідує, що якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).

Крім того, в п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 зазначено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України згідно п. 13 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року, докази, що збираються або подаються сторонами, повинні стосуватися суті спору. При цьому недопустимим є прийняття доказів, що не стосуються справи, і тих доказів, якими не можуть бути підтверджені певні докази (ст.ст. 58, 59 ЦПК).

Вимогу суду про надання оригіналів документів банком не виконано.

Таким чином прийняти як належний доказ по справі, з урахуванням заявлених вимог, копію Кредитного договору № GOAWAN02000046 від 22.06.2007 року під час розгляду справи за позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором № GOAWAN02000046 від 22.06.2007 року суд не може.

Приймаючи, до уваги, що позивач, на вимогу суду, оригінали документів не надав, копії яких в силу вимог ст.ст.59, 64 ЦПК України не являються допустимими доказами, суд приходить до переконання про необхідність відмовити в задоволенні позову за недоведеністю.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № GOAWAN02000046 від 22.06.2007 року не доведені в судовому засіданні і їх варто залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 179, 185, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 261, 256, 267, 627, 1054, ЦК України, Постановою № 5 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити.

Це рішення набирає законної сили, якщо його не буде оскаржено в строк, передбачений для оскарження останнього.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення винесено суддею одноособово в нарад чий кімнаті.

Суддя С.М.Тверський