Ухвала суду № 55141416, 14.01.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/33/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Бассак Т. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Трюхан Г. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТрюхана Г. М.суддівМіщенка С. В. , Сіренка Ю. В. при секретаріКолеснику Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2013 ПАТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_6, посилаючись на те, що13 травня 2011 року між сторонами був укладений кредитний договір № AN3UCC9FS00005. Відповідно до цього договору 13 травня 2011 року відповідач отримав кредит в сумі 20 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином не виконував умови договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка" складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Зобов'язання за даним договором Банк виконав у повному обсязі, а саме: надав ОСОБА_6 кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору.

В порушення норм закону та умов Договору ОСОБА_6 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, тому станом на 15 липня 2013 року мав заборгованість 66087,70 грн., яка складається з наступного:

- 14 214 грн.06 коп. - заборгованість за кредитом;

- 17 грн. 10 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 6 400 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 41 833 грн. 32 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 3 123 грн. 22 коп. - штраф (процентна складова).

Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту в сумі 66 087 грн. 70 коп. та 660 грн.80 коп. судового збору.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11 грудня 2013 року позов задоволено.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає довідхилення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дане рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції визнав обгрунтованими доводи позовної заяви, надані позивачем докази в підтвердження своїх позовних вимог, доводи відповідача визнав такими, що не спростовують обґрунтованості мотивів позовних вимог.

Перевіряючи обгрунтованість доводів апеляційної скарги та пояснень, наданих апелянтом в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є правильним, відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими обставинами справи і не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду.

Встановлено, що 13 травня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № AN3UCC9FS00005. Відповідно до цього договору 29.05.2008 року відповідач отримав кредит в сумі 20 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_6 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» та тарифами складає між ним і банком кредитно-заставний договір.

ОСОБА_6 був ознайомлений і згоден з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», банком надана повна інформація про умови кредитування, що підтверджується підписом ОСОБА_9 в заяві.

Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_6 умов кредитного договору, станом на 15 липня 2013 року мав заборгованість 66087 грн. 70 коп., яка складається з наступного:

- 14 214 грн.06 коп. - заборгованість за кредитом;

- 17 грн. 10 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 6 400 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 41 833 грн. 32 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 3 123 грн. 22 коп. - штраф (процентна складова).

Таким чином висновок суду про неналежне виконання ОСОБА_6кредитного зобов'язання та існування заборгованості є вірним

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення боржником зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Згідно з п. 5.1 Умов при порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п. 3.2.2., 3.2.3 Умов, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1,25% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки платежу.

З пункту 5.4 Умов вбачається, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 5.1, 5.2, 5.3 цих Умов, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане позичальником.

Відповідно до п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Отже, позичальник, укладаючи кредитний договір, погоджувалась із Умовами надання споживчого кредиту, які є його частиною, та в яких строк позовної давності збільшено до п'яти років, що не заборонено ст. 259 ЦК України, за правилами якої сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нарахована відповідачу за період з 8 травня 2012 року по 15 липня 2013 року, а позов пред'явлений в суді 5 серпня 2013 року, тобто у межах п'ятирічного строку

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач, укладаючи кредитний договір, погоджувалась із Умовами надання споживчого кредиту, які є його частиною, та в яких строк позовної давності збільшено до п'яти років, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції строків позовної давності за вимогою про стягнення пені не заслуговують на увагу.

Крім того, відповідачем не спростовано наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором, та не надано доказів в обґрунтування його неправильності, внаслідок чого районний суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з ОСОБА_6 кредитної заборгованості.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно визначено правову природу спірних правовідносин, позивачем надано обгрунтовані та підтверджуючі докази в обгрунтування своїх позовних вимог, а тому висновок районного суду є правильним і скасуванню не підлягає.

Крім того, колегією суддів під час рогляду справи в суді апеляційної інстанції було вивчено та надано належну оцінку доводам апеляційної скарги, враховано подані представником ОСОБА_6 - ОСОБА_7 доводи в підтвердження вимог апеляційної скарги і визнано, що підстав, які б давали право для зміни чи скасування рішення суду апелянтом не наведено.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з часу проголошення ухвали.

Головуючий :

Судді :