Вирок № 55137293, 21.01.2016, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/397/15-к

Провадження № 1-кп/390/6/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2016 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Квітки О.О.,

при секретарі Шматковій А.І.,

з участю прокурорів Літвін А.Ю., Павлова О.О., Салюка О.М.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120170000057 від 18.01.2015, за обвинуваченням

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, не працює, не одружений, із повною загальною освітою, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 08.09.2006 Долинським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 186, 71 КК України на 8 років позбавлення волі, 16.01.2007 Апеляційним судом Кіровоградської області вирок змінено, призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, 17.09.2009 постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.09.2009 звільнений умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 24 дні;

- 30.04.2013 Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

15 січня 2015 року ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в АДРЕСА_2, вирішив відкрито викрасти чуже майно. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 прослідував до зали будинку та під час спілкування із ОСОБА_4, діючи повторно, з корисливих мотивів, не зважаючи на зауваження ОСОБА_5, приблизно о 22 год. відкрито викрав мобільний телефон «Siemens A 75» сірого кольору та зарядний пристрій до нього, які лежали на столі, вартість яких разом із сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» 105 грн.. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_3 підійшов до вішалки в кутку кімнати, де взяв олімпійку «Adidas», яка коштує 60 грн., та одягнув на себе, на зауваження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 останній не реагував. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 пройшов до кімнати кухні, де із холодильника відкрито викрав пачку солодко-вершкового масла «Селянське» 72,6% вагою 180 гр., вартістю 13 грн. 10к., ковбасу варену «Ятрань» вагою 500 гр., вартістю 60 грн. 50 к. та курячий окіст вагою 400 гр., вартістю 12 грн., на загальну суму 85 грн. 60 к.. З місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому шкоду на загальну суму 250 грн. 60 к.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, визнав частково, зокрема показав, що дійсно 15 січня 2015 року зайшов до своєї знайомої ОСОБА_5 та запитав у неї, де перебуває ОСОБА_4. ОСОБА_5 повідомила йому, що ОСОБА_4 допомагає по господарству ОСОБА_6, а тому може перебувати у нього в будинку по АДРЕСА_2. Разом із ОСОБА_5 він прийшов до домоволодіння ОСОБА_6, який впустив їх у свій будинок. В будинку ОСОБА_6 він непомітно для всіх сховав його мобільний телефон. Далі він запропонував ОСОБА_5 і ОСОБА_4 піти із ним вживати алкоголь. Коли виходили із будинку, то ОСОБА_4 взяла продукти харчування, а він, запитавши дозволу у ОСОБА_6, надягнув його олімпійку. Тобто він непомітно викрав тільки мобільний телефон.

Потерпілий ОСОБА_6, допитаний в порядку ст. 225 КПК України, пояснив, що 15 січня 2015 року до нього в будинок зайшов ОСОБА_3 та завів із собою ОСОБА_5. ОСОБА_3 сказав, що хоче забрати ОСОБА_4 шукав горілку в його домоволодінні, оскільки не знайшов, то забрав ковбасу, курячий окорок, кофту спортивну «Адідас» та мобільний телефон із зарядним пристроєм. ОСОБА_5 зробила зауваження ОСОБА_3, коли той клав мобільний телефон у карман, на що той відповів: «Сиди і мовчи!». ОСОБА_3 також надів на себе його олімпійку, але він не говорив ОСОБА_3 нічого, бо боявся. Далі ОСОБА_3 прив'язав на мотузку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і потягнув їх надвір.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що 14.02.2015 він був понятим при проведенні слідчої дії. ОСОБА_3 в ході слідчого експерименту показав, що мобільний телефон йому дав потерпілий. Слідчий експеримент проводили також із двома жінками.

Допитана як свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що обвинуваченого ОСОБА_3 знає, оскільки він товаришував із її покійним чоловіком. 15 січня 2015 року до неї у двір увірвався ОСОБА_3, почав давити її за горло, а потім взяв мотузку та повів її до подруги ОСОБА_4, яка проживала у ОСОБА_6, який є людиною похилого віку. Коли вони прийшли, то ОСОБА_6 запитав, чому прийшов ОСОБА_3. Вони разом зайшли до хати. Вони перебували у ОСОБА_6 кілька хвилин, після чого ОСОБА_3 взяв телефон, пройшовши в іншу кімнату, взяв курячий окорок, ковбасу, масло із холодильника та надягнув на себе спортивну кофту, яка належала ОСОБА_6. Вона зробила зауваження ОСОБА_3, коли останній брав телефон ОСОБА_6, проте ОСОБА_3 на це ніяк не відреагував. ОСОБА_6 бачив як ОСОБА_3 надягав його кофту і запитав, чому він забирає кофту, нащо ОСОБА_3 відповів, що прийшов роздягнений. ОСОБА_6 весь час сидів на дивані у кімнаті і не дозволяв ОСОБА_3 нічого брати. ОСОБА_3 зв'язав її та ОСОБА_4 і повів їх до свого товариша ОСОБА_8. По дорозі наказав їй придбати пляшку горілки у магазині. Потім цю горілку ОСОБА_3 розпив із ОСОБА_8

Допитаний як свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що із ОСОБА_3 дружить ще із 1985 року. 15 січня 2015 року ОСОБА_3 привів до нього в будинок, що в АДРЕСА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Вони разом випили пляшку горілки (250 гр.) у нього в хаті. ОСОБА_3 також приніс їжі - хліб і ковбасу. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були вже п'яними. Йому відомо, що ОСОБА_4 вже померла.

В судовому засіданні також дослідженні протоколи слідчих дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, а саме:

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.01.2015, відповідно до якого була прийнята усна заява від ОСОБА_6 про вчинення грабежу ОСОБА_3 (а.с. 133 т. 1);

-аудіо-запис допиту потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні (а.с. 144 т.1);

-протокол огляду місця події від 17.01.2015, яким оглянуто будинок НОМЕР_1, який розташований по АДРЕСА_2 (а.с. 147-151 т.1);

-протокол огляду місця події від 17.01.2015, в ході якого оглянута прилегла територія довомолодіння НОМЕР_2, що по АДРЕСА_4, вилучено мобільний телефон «Siemens А 75», зарядний пристрій та олімпійка чорного кольору (а.с. 152-154 т.1);

-протокол огляду предмету від 18.01.2015, яким оглянуто вилучений мобільний телефон «Siemens А 75», зарядний пристрій та олімпійку (а.с. 155-157 т.1);

-висновок експерта № 142 від 23.01.2015, в якому зазначено, що ринкова вартість, станом цін на 15.01.2015, бувшого у використанні мобільного телефону «Siemens А 75» та зарядного пристрою до нього складала 90 грн.; ринкова вартість, станом цін на 15.01.2015, бувшої у використанні спортивної олімпійки «Adidas» чорного кольору із червоними вставками, складала 60 грн. (а.с. 164-165 т.1);

-довідка ФОП ОСОБА_9, в якій зазначено, що станом цін на 15.01.2015 стартовий пакет мобільного оператору «МТС» коштував 15 грн.;

-довідка ФОП ОСОБА_9, в якій зазначено, що перераховані товари станом на 15.01.2015 коштували: масло солодко вершкове «Селянське» 72,6 % вагою 180 гр. - 13 грн. 10 к.; ковбаса варена «Ятрань» вагою 500 гр. - 60 грн. 50 к.; курячий окорок вагою 400 гр. - 12 грн. 00 к.;

-протокол пред'явлення речей для впізнання від 28.01.2015, в ході якого потерпілий ОСОБА_6 впізнав свою олімпійку «Adidas» (а.с. 168 т.1);

-протокол проведення слідчого експерименту від 14.02.2015, в ході якого ОСОБА_3 вказав за яких обставин взяв у ОСОБА_6 належні йому речі (а.с. 190-195 т.1);

-протокол проведення слідчого експерименту від 19.02.2015, в ході якого свідок ОСОБА_5 показала за яких обставин ОСОБА_3 забрав речі та продукти харчування, які належали ОСОБА_6 (а.с. 197-201 т.1);

-протокол проведення слідчого експерименту від 19.02.2015, в ході якого свідок ОСОБА_4 показала за яких обставин ОСОБА_3 забрав речі та продукти харчування, які належали ОСОБА_6 (а.с. 203-207 т.1);

-протокол проведення слідчого експерименту від 19.02.2015, в ході якого потерпілий ОСОБА_6 показав за яких обставин ОСОБА_3 забрав належні йому речі та продукти харчування (а.с. 209-212 т.1);

-заключення спеціальної медичної комісії по наркологічним оглядам від 17.02.2015, відповідно до якого ОСОБА_3 алкогольною залежністю не страждає, лікування не потребує. Виявляє ознаки побутового пияцтва, потребує професійного нагляду нарколога за місцем свого проживання (а.с. 216 т.1);

-довідка КУ «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» від 22.01.2015, в якій зазначено, що ОСОБА_3 на обліку не перебуває, за медичною допомогою не звертався (а.с. 224 т.1);

-характеристика із місця проживання, відповідно до якої ОСОБА_3 характеризується посередньо, та довідка про склад сім'ї (а.с. 225, 226 т.1);

-довідка ЦОДІ ДІТ МВС України про судимість (а.с. 227-231 т.1);

-вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30.04.2013, яким засуджено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці (а.с. 233 т.1);

-вирок Долинського районного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 186, 71 КК України, ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 16.01.2007, яким вирок змінено, призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі (а.с. 235-239 т. 1);

-довідка Кіровоградського МРВ КВІ УДПтС України в Кіровоградській області, в якому зазначено, що ОСОБА_3 не перебуває на обліку (а.с. 243 т.1);

-довідка із КЗ «КМЛШМД» від 14.08.2015, в якій зазначено діагноз ОСОБА_3: виразкова хвороба шлунку, перфорація виразки пілоричного відділу шлунку, розлитий фібринозний перитоніт, медична документація (а.с. 24-42 т.2);

-довідки Кіровоградської УВП №14 від 15.08.2015, 11.11.2015, 04.12.2015 про стан здоров'я ОСОБА_3 (а.с. 77,119, 145 т.2);

-довідка Покровської сільської ради Кіровоградського району від 16.11.2015, в якій зазначено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 133 т.2).

Аналізуючи надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Сторона захисту ставить під сумнів здобуті стороною обвинувачення докази, а саме: проведення огляду із понятою ОСОБА_5, яка була очевидцем злочину та в подальшому з цього приводу допитувалася як свідок. Тому сторона захисту вважає, що ОСОБА_5 є зацікавленою особою і не могла залучатися понятою. Крім того, захисник вказує на те, що слідчим був залучений понятим при здійсненні слідчих експериментів із потерпілим ОСОБА_6, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше допитаний як свідок ОСОБА_7, оскільки це заборонено статтею 223 КПК України, то просить визнати і ці докази недопустимими. Допит потерпілого ОСОБА_6 проведений в порядку ст. 225 КПК України без участі ОСОБА_3, хоча слідчий вже збирав інформацію щодо останнього, тому сторона захисту вважає вказаний допит зроблений із порушенням права ОСОБА_3 на захист. Вважає, що показання свідка ОСОБА_5 є недостовірними.

Частиною 7 ст. 223 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятим може бути незаінтересована у результатах кримінального провадження особа, запрошена слідчим чи прокурором для посвідчення факту провадження слідчої дії, її ходу та результатів. Суд вважає, що під «незаінтересованістю» понятого слід розуміти відсутність його власного процесуального інтересу у кримінальному провадженні. В законі також прямо передбачено особи, які не можуть бути понятими.

Під час проведення огляду місця події з 15 год. 30 хв. по 15 год. 50 хв. 17.01.2015 - будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 - слідчим було залучено як понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в огляді брав участь також потерпілий ОСОБА_6. Вказані ж поняті слідчим були запрошені для проведення огляду території біля домоволодіння НОМЕР_2 по АДРЕСА_4, який відбувався із 16 год. 00 хв. по 16 год. 30 хв.. В ході цього огляду ОСОБА_3 віддав мобільний телефон, зарядний пристрій та олімпійку чорного кольору. Враховуючи, що під час проведення вказаних оглядів були присутні обоє понятих, які на той час не мали будь-якого процесуального статусу в кримінальному провадженні, а також не мають будь-якого процесуального інтересу, які належним чином посвідчили факт провадження слідчої дії та її результати, а також те, що вказані слідчі дії були невідкладними, проводилися безпосередньо після отримання інформації про злочин, спрямовані на здобуття доказів, які могли б бути втрачені в разі зволікання, суд вважає, що згадані протоколи слідчих дій є належними і допустимими доказами.

Під час проведення слідчих експериментів із свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 19.02.2015 (а.с. 197-201, 203-207 т.1), потерпілим ОСОБА_6 19.02.2015 (а.с. 209-212 т.1), підозрюваним ОСОБА_3 14.02.2015 (а.с. 190-195 т. 1) слідчий запросив як понятого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, який раніше 29.01.2015 допитувався як свідок (а.с. 175-176 т.1). Стороною захисту не наведено відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_7 є зацікавленою особою в результатах кримінального провадження, крім того, до участі у слідчих експериментах також залучалася як понятий інша особа ОСОБА_10, здійснювалася фотозйомка, результати, здобуті в ході слідчого експерименту, підтверджені в суді показами свідка ОСОБА_5 та частково показами обвинуваченого ОСОБА_3, що вказує на дотримання необхідних процесуальних гарантій при проведенні та достовірність результатів слідчої дії. Отже, вказаний доказ суд не може визнати недопустимим і враховує при визначенні доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3.

Сторона захисту вказує також на те, що допит потерпілого ОСОБА_6, який проведений за правилами ст. 225 КПК України, є недопустимим доказом, оскільки 17.01.2015 потерпілий вказав на ОСОБА_3 як на особу, що викрала в нього речі, а також того ж дня слідчий вилучав у ОСОБА_3 викрадений телефон, на час допиту потерпілого вже збирав характеризуючі дані щодо ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Тож достатність доказів для оголошення підозри в кожному випадку визначає слідчий чи прокурор. У випадку, якщо слідчий чи прокурор не дійшли до висновку про достатність доказів для оголошення підозри ОСОБА_3 на момент допиту потерпілого ОСОБА_6, то вони мали право проводити допит в суді потерпілого відповідно до ст. 225 КПК України без участі ОСОБА_3. В ході судового розгляду сторона захисту не була позбавлена можливості заявити клопотання про допит потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні, проте такого клопотання заявлено не було. Отже, на думку суду, допит потерпілого, здійснений в порядку ст. 225 КПК України, є належним і допустимим доказом.

Враховуючи, що показання свідка ОСОБА_5 відповідають показанням потерпілого ОСОБА_6, а також доказам, які здобуті в ході досудового розслідування (протоколи слідчих експериментів, огляди предметів), то суд вважає її показання достовірними і бере до уваги вирішуючи питання про винність ОСОБА_3. В той же час суд розцінює покази обвинуваченого ОСОБА_3 як спосіб захисту та ставиться до них критично, оскільки вони суперечать показанням інших очевидців події.

Таким чином, оцінивши сукупність допустимих доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні відкритого викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно, повністю доведена, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Злочин є закінченим, тяжким, умисним.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 згідно із ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно із ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані сп'яніння та щодо особи похилого віку.

Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_3 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують.

ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.225), проживає із матір'ю, вітчимом та сином (а.с.226), на обліку в психіатричній лікарні не перебуває (а.с.224), відповідно до заключення спеціальної медичної комісії по наркологічним оглядам від 17.02.2015 ОСОБА_3 алкогольною залежністю не страждає, лікування не потребує, виявляє ознаки побутового пияцтва, потребує професійного нагляду нарколога за місцем проживання (а.с. 216), раніше судимий (а.с. 227-239).

Враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, має не зняту та непогашену судимість, суд дійшов висновку, що для його перевиховання та виправлення необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі із ізоляцією від суспільства. Проте суд вважає за можливе призначити підсудному покарання не у максимальних межах санкції статті інкримінованого йому злочину, зважаючи на незадовільний стан здоров'я останнього.

Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69,75 КК України.

Потерпілим заявлений цивільний позов, в якому він просить стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду на суму 100,60 грн. та моральну шкоду на суму 2000 грн.. .

Підсудний позов не визнав.

Суд задовольняє позов ОСОБА_6 частково з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.23 ЦК України та відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як вбачається із матеріалів справи потерпілий ОСОБА_6 отримав речові докази: мобільний телефон «Siemens A75», сірого кольору та зарядний пристрій, спортивну олімпійку «Adidas» (а.с. 158, 169), а отже розмір заподіяної і не відшкодованої завдяки діям слідчого в ході досудового розслідування шкоди складає 85 грн. 60 к. (вартість викрадених продуктів харчування), яка і підлягає відшкодуванню. Відповідно до характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач ОСОБА_6, стану його здоров'я та похилого віку, обстановки, в якій відбувся грабіж, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з підсудного моральну шкоду в розмірі 500 грн..

Судові витрати у справі необхідно стягнути із обвинуваченого на користь держави.

Речові докази у справі: мобільний телефон «Siemens A75», сірого кольору, та зарядний пристрій, спортивну олімпійку «Adidas» (а.с. 158, 169) слід залишити потерпілому ОСОБА_6 за належністю.

Задля забезпечення виконання судового рішення, суд вважає за необхідне на строк апеляційного оскарження судового рішення продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Продовжити ОСОБА_3 на час апеляційного оскарження запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 22 липня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 перебування в установах попереднього ув'язнення з 22 липня 2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 85 (вісімдесят п'ять) грн. 60 к. матеріальної шкоди та 500 (п'ятсот) грн. моральної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в сумі 147 (сто сорок сім) грн. 60 к..

Речові докази у справі: мобільний телефон «Siemens A75», сірого кольору, та зарядний пристрій, спортивну олімпійку «Adidas» залишити потерпілому ОСОБА_6 за належністю.

Роз'яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз'яснити обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області О.О. Квітка