Ухвала суду № 55137213, 20.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10201/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/483/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 58 20.01.2016

УХВАЛА

Іменем України

20 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2015 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,-

встановила:

у жовтні 2015 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до суду з вказаною заявою, яку обґрунтувало тим, що 08 січня 2015 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволені, а саме з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість у розмірі 88 684 гривень 82 копійки, а також судові витрати у розмірі 886 гривень 55 копійок.

19 серпня 2015 року на примусове виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від08 січня 2015року було видано два виконавчі листи.

20 квітня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений договір факторингу №17, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №112181620000 від 24 вересня 2007 року, що був укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

Заявник просив суд замінити стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у звязку з переходом до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» прав кредитора.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2015 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2015 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що виконавчі листи на примусове виконання рішення суду від 08 січня 2015 року було направлено первісному стягувачу лише 19 серпня 2015 року. Таким чином, після укладення між первісним кредитом і новим Договір факторингу №17 від 20.04.2015 року первісний кредитор отримав рішення суду та виконавчі листи і вже позбавлений права на звернення відповідного відділу виконавчої служби для виконання рішення ухваленого на свою користь, в свою чергу новий кредитор без відповідної ухвали суду ще не мав права на надання виконавчих листів для виконання.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, задоволено, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором у розмірі 88684 гривень 82 копійки та понесені судові витрати у розмірі 886 гривень 55 копійок (а.с.61-62).

19 серпня 2015 року Бориспільським міськрайонним судом на адресу ПАТ «УкрСиббанк» було направлено два виконавчі листи (а.с.72).

20 квітня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» уклали договір факторингу №17, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором (а.с.75-77).

Згідно даного договору відбулося відступлення прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11218162000 від 24 вересня 2007 року, за яким ТОВ «ФК «Договір та Гарантія» набуло прав кредитора до ОСОБА_2, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №17 від 20 квітня 2015 року (а.с.78).

Згідно із ч.5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обовязкові тією мірою, якою вони були б обовязковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне імя чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтвердних документів своєю постановою, яку затверджує начальник відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Згідно зі ст.378 ЦПК у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд у десятиденний строк розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення цього питання.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обовязків від право попередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

У звязку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у звязку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження», ст.378 ЦПК за заявою заінтересованої сторони зобовязання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обовязки в зобовязанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 Ц України).

Отже, заміна сторони, що вибула, може мати місце тільки в результаті правонаступництва, що відбулося в матеріальних правовідносинах, тому не завжди є можливою.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс13, керуючись змістом статей 521,514, ЦК України, ст.378 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобовязанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно із ч.1 ст.19 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішень.

Пунктом 2.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали державний виконавець своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, замінює назву сторони виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова державного виконавця долучаються до виконавчого документа при його направленні за належністю або поверненні його стягувачу чи до суду.

Пунктом 2.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником державний виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.

Доказами правонаступництва, залежно від підстав виникнення, можуть бути: свідоцтво про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України), передавальний акт комісії з припинення юридичної особи (статті 104,106 ЦК України), правочин щодо заміни кредитора або боржника у зобовязанні (статті 512,513,520,521 ЦК України).

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що стадія виконавчого провадження передбачає собою вчинення її стороною (стягувачем) певних дій щодо її початку, а саме звернення з відповідною заявою. Заміна стягувача за рішенням суду можлива лише на стадії виконавчого провадження після його відкриття, та за умови, що правонаступник отримав від попереднього кредитора всі права та обовязки в зобовязанні, у тому числі й право сторони виконавчого провадження.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відкрито виконавче провадження до примусового виконанню виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу у розмірі 88684 гривень 82 копійки та понесених судових витрат у розмірі 886 гривень 55 копійок.

Тому, доводи апелянта в апеляційній скарзі про порушення норм матеріального права при його постановленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку відмовивши у задоволенні заяви.

Оскільки ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити ухвалу суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,312-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відхилити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді