Ухвала суду № 55137141, 20.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3496/15-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/79/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 29 20.01.2016

УХВАЛА

Іменем України

20 січня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Приходька К.П.,

суддів Верланова С.М., Голуб С.А.,

при секретарі: Дрозд Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства страхова компанія «Еталон», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановила:

у березні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ВАТ НАСК «Оранта», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 23 жовтня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) в результаті якої автомобіль, власником якого є позивач марки «SEAT LEON», державний номер НОМЕР_1, отримав значні механічні (технічні) пошкодження (характер пошкоджень, виявлених під час зовнішнього та внутрішнього огляду пошкодження фари передньої лівої, фари передньої правої, крила переднього лівого, бампера переднього, стійки (амортизатора) лівої, поворотного кулака лівого, накінечника рульової тяги лівого, лівого переднього колісного диска).

У звязку з чим, по факту ДТП від 23 жовтня 2014 року по відношенню до ОСОБА_2 інспектором ВДАІ Києво-Святошинського району Київської області було складено протокол про адміністративне правопорушення серія АП 1№ 604927, відповідно до якого було зазначено, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «SEAT LEON», державний номер НОМЕР_1, рухаючись в напрямку м. Одеса, виконуючи поворот наліво, а саме в напрямку міста Києва… не скориставшись заїзним карманом для розвороту, де організовано схему проїзду … раптово почала виїжджати в крайню праву смугу для руху в напрямку м. Києва, в результаті чого створила перешкоду для руху автомобіля «CHEVROLET AVEO», державний номер НОМЕР_2, який рухався позаду та також виконував маневр розвороту, намагаючись заїхати в карман для розвороту, внаслідок чого сталося зіткненння з даним автомобілем та в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у вищезазначеній справі про адміністративне правопорушення від 27 листопада 2014 року було встановлено, що в протоколі від 23.10.2014 року зазначається, що «водій ОСОБА_2, рухаючись в напрямку м. Одеса, виконуючи поворот наліво, а саме в напрямку м. Київ, не скориставшись карманом для розвороту, де організовано схему проїзду, почала раптово виїжджати в крайню праву смугу для руху в напрямку м. Києва, в результаті чого створила перешкоду для руху автомобіля НОМЕР_3, який рухався позаду та також виконував маневр розвороту, намагаючись заїхати в карман для розвороту, внаслідок чого сталося зіткнення з даним атомобілем». В той же час, з запису відео реєстратора марки Globex CU-DVF007, серійний номер F007130439, тип носія карта microSD 32 Gb, серійний номер MAS1020436, який був встановлений в автомобілі SEAT, за кермом якого була ОСОБА_2, видно що насправді ОСОБА_2 скористалась карманом для розвороту, де організовано проїзд, а тому не створила жодної перешкоди для руху автомобіля НОМЕР_3, НОМЕР_4 повинен був дати дорогу, оскільки ОСОБА_2 на своєму автомобілі рухалася попереду нього і виконувала розворот.

Судом першої інстанції встановлено, що в діях ОСОБА_2 не вбачається порушення нею Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за №1306 (за наступними змінами та доповненнями), а тому в даному випадку має місце відсутність події і складу адміністративного правопорушення ОСОБА_2

Вищезазначеною постановою судді справа про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП була закрита за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до ст.251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які фактичні докази вини ОСОБА_2.

Так автомобілем «CHEVROLET AVEO», державний номер НОМЕР_2 керував ОСОБА_3 власником автомобіля є ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність яких застрахована у відкритому акціонерному товаристві Національній акціонерній страховій «Оранта» (поліс АІ №1700704 від 28.07.2014 року).

Позивач зазначала, що враховуючи викладене в постанові судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27листопада 2014 року, а саме вину водія «CHEVROLET AVEO» в ДТП, її автомобілю були завдані значні механічні (технічні) пошкодження (майнова шкода).

20 березня 2015 року була винесена постанова Апеляційного суду Київської області, якою встановлено, що суд першої інстанції дослідив протокол про адміністративне правопорушення від 23.10.2014 року щодо ОСОБА_2, схему ДТП, оглянув запис відео реєстратора автомобіля ОСОБА_2, давши названим доказам належну оцінку у постанові та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Також зазначено, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водій ОСОБА_2, виконуючи поворот ліворуч, не скористалася карманом для розвороту, що не відповідає дійсності. Навпаки, саме водій ОСОБА_2 скористалась названим карманом при здійсненні маневру повороту ліворуч, а водій ОСОБА_3 повинен був дотриматися вимог п.п. 10.4. та 10.11. Правил дорожнього руху України.

Позивач зазначала, що приєднана до справи постанова судді Апеляційного суду Київської області від 18 березня 2015 року про скасування постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.02.2015 року та закриття провадження у справі згідно п.1 ст.247 КУпАП щодо ОСОБА_3 не є доказом вини ОСОБА_2, оскільки провадження у справі ОСОБА_3 закрито за відсутністю у його діях порушень вимог п.п.2.3. «б», 10.1 Правил дорожнього руху України, тобто ст.124 КУпАП, а порушення п.п. 10.4, 10.11. Правил дорожнього руху ОСОБА_3 не інкримінувалося, про що прямо зазначено в постанові апеляційного суду.

Так 10 грудня 2014 року позивачем була подана заява про страхове відшкодування до ВАТ НСК «Оранта».

Вищезазначеною страховою компанією було зроблено розрахунок страхового відшкодування по вищезазначеному страховому випадку відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно автотоварознавчого дослідження за №АІ 0797 ЕА дод-29.10/2 від 29.10.2014 року, матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу «SEAT LEON», державний номер НОМЕР_1 в результаті пошкодження при ДТП склав 21 094,53 грн.

Позивачем було проведено відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «SEAT LEON», вартість якого склала 29515,50грн.

Позивач просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 29515,50грн. у відшкодування матеріальної шкоди (збитку), завданої її автомобілю, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнути судові витрати у справі.

В подальшому позивач уточнила заявлені позовні вимоги, враховуючи той факт, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у відкритому акціонерному товаристві Національній акціонерній страховій компанії «Оранта», просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_3 та відкритого акціонерного товариства Національна акціонера страхова компанія «Оранта» грошові кошти в сумі 29 515 (двадцять девять тисяч пятсот пятнадцять) грн.. 50 коп. у відшкодування матеріальної шкоди (збитку), завданої її автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

25 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із зустрічним позовом до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства страхова компанія «Еталон», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що 23.10.2014 року близько 07 год. 10 хв. на а/д Київ-Одеса 20 кілометр сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в результаті чого транспортним засобам були спричинені відповідні пошкодження.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 18.03.2015 року провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрито за недоведеністю порушення ним п.п.2.3 б), 10.1 ПДР, тобто за відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав, що «зазначеними доказами не стверджується тих обставин, що перед здійсненням розвороту водій ОСОБА_3 не переконався у безпечності свого маневру та керуючи автомобілем, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, маючи таку можливість».

В той же день, на місці ДТП, о 10 год. 25 хв. інспектором ВДАІ Києво-Святошинського району при УДАІ старшим лейтенантом ОСОБА_5 був складений протокол про адміністративне правопорушення, серія АП 1 № 604927 відносно ОСОБА_2, яка порушила вимоги п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ст.124 КУпАП.

Як зазначив позивач за зустрічним позовом, в результаті порушення вказаних Правил дорожнього руху, ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_5, рухаючись в напрямку м. Одеса, виконуючи поворот на ліво, а саме в напрямку м. Києва була неуважною, не стежила за дорожньою обстановкою, перед початком руху та зміною напрямку руху не переконалась що це буде безпечним, не створить перешкод або небезпеку іншим учасникам руху, не скориставшись заїзним карманом для розвороту, де організовану схему проїзду «Організація дорожнього руху», а почала раптово виїжджати в крайню праву смугу в напрямку м. Києва створила перешкоду для руху його автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 який рухався позаду, а також виконував маневр розвороту, намагаючись заїхати в карман для розвороту, в результаті чого і сталося зіткнення між зазначеними автомобілями.

Позивач за зустріним позовом зазначив, що 23 жовтня 2014 року ОСОБА_2 порушила вимоги п.п. 2.3 «б», п. 10.1, п. 12.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, проте, строк притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності сплив 24 січня 2015 року.

Завдану матеріальну шкоду автомобілю, згідно висновку № 100 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 від 23 червня 2005 року було оцінено в сумі 28 151,29 гривень.

Також було зазначено, що відповідач за зустрічним позовом на момент скоєння ДТП мав поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, оформлений у публічному акціонерному товаристві Страхова компанія «Еталон».

Заява про виплату страхування публічним акціонерним товариством Страхова компанія «Еталон» була проігнорована, і відповідних виплат здійснено не було.

Крім того, як зазначив ОСОБА_3, в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 що призвели до ДТП, останньою йому було спричинено моральну шкоду, яку враховуючи заподіяні фізичні та душевні страждання, він оцінює в 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з публічного акціонерного товариства Страхової компанії «Еталон» матеріальну шкоду в розмірі 28 151,29 грн.; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.; стягнути з публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 суму судового збору.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року та в частині відмови в задоволенні первісного позову ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Зазначила, що рішення ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Також зауважив, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, окрім того суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

В свою чергу не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Зазначив, що рішення ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Також зауважив, що сукупність доказів, що містяться в матеріалах справи свідчать про вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так судом першої інстанції встановлено, що 23 жовтня 2014 року близько 07 год. 10 хв. в районі 20 км автодороги Київ-Одеса сталася автопригода за участю забезпеченого вищезазначеним договором страхування автомобіля, яким керував ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_5, власником якого є ОСОБА_2, під її керуванням, внаслідок чого автомобілі зазнали пошкоджень, чим їх власникам було завдано матеріальну шкоду.

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

У відповідності до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як визначено ч.1 та ч.2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того у відповідності до розяснень, викладеним в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Тобто, обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Встановлено, що по факту ДТП від 23 жовтня 2014 року по відношенню до ОСОБА_2 інспектором ВДАІ Києво-Святошинського району Київської області було складено протокол про адміністративне правопорушення серія АП 1№ 604927, відповідно до якого було зазначено, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «SEAT LEON», державний номер НОМЕР_1, рухаючись в напрямку м. Одеса, виконуючи поворот наліво, а саме в напрямку міста Києва… не скориставшись заїзним карманом для розвороту, де організовано схему проїзду … раптово почала виїжджати в крайню праву смугу для руху в напрямку м. Києва, в результаті чого створила перешкоду для руху автомобіля «CHEVROLET AVEO», державний номер НОМЕР_2, який рухався позаду та також виконував маневр розвороту, намагаючись заїхати в карман для розвороту, внаслідок чого сталося зіткненння з даним автомобілем та в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Також постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у вищезазначеній справі про адміністративне правопорушення від 27 листопада 2014 року було встановлено, що в протоколі від 23.10.2014 року зазначається, що «водій ОСОБА_2, рухаючись в напрямку м. Одеса, виконуючи поворот наліво, а саме в напрямку м. Київ, не скориставшись карманом для розвороту, де організовано схему проїзду, почала раптово виїжджати в крайню праву смугу для руху в напрямку м. Києва, в результаті чого створила перешкоду для руху автомобіля НОМЕР_3, який рухався позаду та також виконував маневр розвороту, намагаючись заїхати в карман для розвороту, внаслідок чого сталося зіткнення з даним атомобілем». В той же час, з запису відео реєстратора марки Globex CU-DVF007, серійний номер F007130439, тип носія карта microSD 32 Gb, серійний номер MAS1020436, який був встановлений в автомобілі SEAT, за кермом якого була ОСОБА_2, видно що насправді ОСОБА_2 скористалась карманом для розвороту, де організовано проїзд, а тому не створила жодної перешкоди для руху автомобіля НОМЕР_3, НОМЕР_4 повинен був дати дорогу, оскільки ОСОБА_2 на своєму автомобілі рухалася попереду нього і виконувала розворот.

Судом першої інстанції також встановлено, що в діях ОСОБА_2 не вбачається порушення нею Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за №1306 (за наступними змінами та доповненнями), а тому в даному випадку має місце відсутність події і складу адміністративного правопорушення ОСОБА_2

Вищезазначеною постановою судді справа про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП була закрита за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до ст.251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які фактичні докази вини ОСОБА_2.

Крім того, як вбачається із матеріалів цивільної справи, постановою Апеляційного суду Київської області від 18.03.2015 року провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрито за недоведеністю порушення ним п.п.2.3 б), 10.1 ПДР, тобто за відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Зокрема, у вищезазначеній постанові було вказано, що зазначеними доказами не стверджується тих обставин, що перед здійсненням розвороту водій ОСОБА_3 не переконався у безпечності свого маневру та керуючи автомобілем, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, маючи таку можливість.

Згідно з ч.4 ст.61 ЦПК України вирок по кримінальній справі, або постанова суду по справі про адміністративне правопорушення, які вступили в законну силу, обовязкові для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій осіб, стосовно якого винесені вирок або постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії і чи скоєні вони даною особою.

У даному випадку вина водіїв у взаємному завданні шкоди у встановленому судовому порядку не доведена і не встановлена, що позбавло суд першої інстанції можливості задовольнити як первісну так і зустрічну позовну заяву.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначена, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно з п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного відмовивши в задоволенні первісного та зустрічних позовів.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційні скарги і залишити рішення суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді