Ухвала суду № 55137106, 20.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/4526/15-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О.Д.Провадження № 22-ц/780/496/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 20.01.2016

УХВАЛА

Іменем України

20 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя,-

встановила:

у провадженні Вишгородського районного суд Київської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

В ході розгляду справи позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, вчиняти дії стосовно незавершеного будівництва житлового будинку та господарських споруд, які знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район с. Нові Петрівці, масив «Вишгородський», що розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 3221886001:01:232:0151, а саме: вчиняти будь-які дії та правочини направлені на відчуження чи передачу прав на будинок; здійснювати передачу будь-яких прав на матеріали з яких збудований відповідний будинок або господарські споруди; внесення або надання згоди на внесення до будь-яких документів відомостей про третіх осіб в якості замовників будівництва чи власників будинку; передавати будинок чи права на нього в якості забезпечення за зобовязання. Заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії та правочини направлені на відчуження автомобіля НОМЕР_1.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2015 року у задоволенні клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що судом першої інстанції було невірно зясовано вимоги позивача, в результаті чого, судом було відмовлено забезпеченні позову у зовсім іншому виді забезпечення позовів ніж просила позивач.

Також, апелянт вважає, що судом не було враховано докази на підтвердження наявності спірного майна.

Просила скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2015 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її заяву про забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що представником позивача не надано відповідних документів, що підтверджують наявність будь-якого рухомого або нерухомого майна у власності відповідача, а відтак, суд позбавлений був можливості визначити на яке саме майно необхідно накласти арешт та заборонити його відчуження.

Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просила у відповідності до п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України заборонити відповідачу вчиняти певні дії, а не накласти арешт відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, на що посилається у своїй ухвалі суд першої інстанції.

Оскільки позивачка не просила накладення арешту на незавершений будівництвом житловий будинок, то наявність чи відсутність зареєстрованого права не є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Судом першої інстанції неправильно встановлено вимоги позивачки і як наслідок необґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви посилаючись на норми процесуального права, які не застосовуються до виду забезпечення позову, про який просила позивачка.

Постановляючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції залишено поза увагою те, що у серпні 2015 року відповідач звернувся до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області із повідомленням про початок будівельних робіт, яке було зареєстровано за номером КС 62152370793.

У вересні 2015 року відповідач звернувся із декларацією про готовність обєкта до експлуатації, яка була зареєстрована за номером КС 142152541143.

Тому, єдиним хто на даний час може розпоряджатися незавершеним будівництвом житлового будинку є відповідач. Подальші дії відповідача можуть призвести до того, що майнові права на будинок чи матеріали, з яких він побудований, можуть бути передані третім особам.

Дії відповідача щодо відчуження у будь-який спосіб будинку чи прав на нього можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

За правилами ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог п.2,7 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Суд першої інстанції на вищезазначені норми закону та обставини справи уваги не звернув що відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з передачею питання на новий розгляд.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2015року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, встановити наявність фактичних даних, які мають значення для справи і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст.303,307,312-315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2015 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді