Ухвала суду № 55134658, 19.01.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №276/1128/15-ц Головуючий у 1-й інст. Сульженко Л. П.

Категорія 59 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Григорусь Н.Й., Худякова А.М.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства фірма «Олфарм», Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Житомирської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Відділу державної виконавчої служби Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області, про припинення права застави, зобов'язання звернення стягнення на заставне майно

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- припинити право застави на майно - споруду кафе, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що виникло на підставі договору, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ППФ «Олфарм», та зобов'язати Житомирську обласну дирекцію ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» повернути ППФ «Олфарм» дане майно;

- припинити право застави (іпотеки) на майно - комплекс будівель сітроцеху, ціла ідеальна частка, нежитлове приміщення, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, що виникло на підставі договору, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ППФ «Олфарм», та зобов'язати Житомирську обласну дирекцію ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» повернути ППФ «Олфарм» дане майно;

- зобов'язати ВДВС Володарсько-Волинського РУЮ Житомирської області примусово виконати виконавчий лист № 2/276/316/14, виданий Володарсько-Волинським районним судом 25.11.2014 року, звернувши стягнення на вищевказане майно ППФ «Олфарм».

Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 зазначила, що постановою державного виконавця ВДВС Володарсько-Волинського РУЮ від 04.12.2014 року відкрито виконавче провадження ВП №45654463 про примусове виконання виконавчого листа № 2/276/316/14 про стягнення з ППФ «Олфарм» на її користь заборгованості по заробітній платі в сумі 1150 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 23203 грн. 94 коп. та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. Проте, даний виконавчий лист не виконується, оскільки у боржника відсутні кошти, а майно, на яке може бути звернуто стягнення, перебуває у заставі (іпотеці) у зв'язку із забезпеченням виконання кредитного зобов'язання за договором № 012/110/708 від 24.10.2007 року. Однак, зі слів директора ППФ «Олфарм» їй стало відомо, що кошти за кредитним договором підприємство повністю виплатило. З огляду на це, вважає, що підприємство домовилось із банком, з метою невиконання рішення суду про стягнення на її користь коштів, та умисно не вчиняє дій щодо припинення іпотеки. За таких обставин, вважає, що відповідачі своїми діями порушують її право на належне і своєчасне виконання рішення суду, а відтак є підстави для задоволення заявлених вимог.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та їх неповне дослідження, просила рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Володарсько-Волинського РУЮ від 04.12.2014 року відкрито виконавче провадження (ВП 45654463) з примусового виконання рішення Володарсько-Волинського районного суду (виконавчий лист № 2/276/316/14) про стягнення з ППФ «Олфарм» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за листопад 2012 року в сумі 1150 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 23203 грн. 94 коп. та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 6).

12.12.2014 року державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №35855772 (а.с. 68), за яким проводиться виконання наказів господарського суду Житомирської області від 22.04.2011 року про стягнення коштів на користь ПАТ КБ "ПриватБанк".

Також, з матеріалів справи вбачається, що 24.10.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ППФ «Олфарм» було укладено кредитний договір №012/110/708, відповідно до якого підприємство отримало 325000 грн. у кредит на строк до 23.10.2013 року. З метою забезпечення виконання даного зобов'язання, між цими ж сторонами були укладені договори іпотеки:

-25.10.2007 року, відповідно до якого в іпотеку передано майно, що належить ППФ «Олфарм» - споруда кафе, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, обтяження зареєстровано 25.10.2007 року (а.с. 4, 88);

-13.05.2008 року, відповідно до якого в іпотеку передано майно, що належить ППФ «Олфарм» - комплекс будівель сітроцеху, ціла ідеальна частка, нежитлове приміщення, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, обтяження зареєстровано 13.05.2008 року (а.с. 4 зворот).

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Законом України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом (ст. 17).

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже, аналіз зазначених норм показує, що, припинення зобов'язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином.

З листів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що надійшли до суду 02.10.2015 року та 10.11.2015 року вбачається, що заборгованість ППФ «Олфарм» за кредитним договором №012/110/708 від 24.10.2007 року відсутня, у зв'язку із чим банком підготовлено всі необхідні документи для вилучення записів з ДРІ та ДРЗВНМ щодо зняття заборони відчуження щодо майна підприємства у зв'язку із припиненням іпотеки ( а.с. 120, 143).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов'язання за іпотечними договорами, укладеними 25.10.2007 року і 13.05.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ППФ «Олфарм», в силу вимог Закону України «Про іпотеку», є припиненими, у зв'язку із припиненням основного зобов'язання, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Факт припинення іпотечних зобов'язань сторонами договорів не заперечується. З позовними вимогами про зобов'язання зняти заборону відчуження даного майна, внесення відповідних записів у Державний реєстр ОСОБА_1 не зверталася.

Що стосується вимог позивачки про зобов'язання ВДВС Володарсько-Волинського РУЮ примусово виконати виконавчий лист № 2/276/316/14, звернувши стягнення на майно боржника, колегія суддів враховує наступне.

Судом встановлено, що в межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем накладався арешт на майно та кошти боржника, направлені запити до реєструючих установ щодо наявності рухомого та нерухомого майна, проведено опис і арешт майна, направлено запити до податкової інспекції та податкової служби щодо надання інформації про отримані доходи божником, номери рахунків у банках та інших фінансових установах, вирішувалось питання про тимчасове обмеження директора підприємства у праві виїзду за межі України, проведено перевірки касових книг ППФ «Олфарм». 21.10.2015 року подано заявку на реалізацію арештованого майна ЗВП №35855772 (вартість арештованого та описаного майна становить 159350 грн.) та вчинено інші дії (а.с. 28-116, 151-154).

Отже, виконавчою службою проводяться необхідні дії щодо виконання рішення суду про стягнення коштів на користь ОСОБА_1, в тому числі накладено арешт на все майно боржника та подано заявку на реалізацію арештованого майна (а.с. 30-32, 56-57, 76, 80, 82, 85-86, 154).

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні її вимог в цій частині. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.

У разі, якщо позивачка вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, порушено її права чи свободи, вона має право звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в порядку ст. 383 ЦПК України.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 29.12.2015 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору в сумі 535 грн. 92 коп. за подання апеляційної скарги, до ухвалення рішення по даній справі. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з неї необхідно стягнути вищезазначене мито на користь держави (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області, код отримувача: ЄДРПОУ 38035726, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Житомирі Житомирській області, код банку отримувача: МФО 811039, рахунок отримувача: 31217206780002).

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області, код отримувача: ЄДРПОУ 38035726, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Житомирі Житомирській області, код банку отримувача: МФО 811039, рахунок отримувача: 31217206780002) 535 грн. 92 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді