Ухвала суду № 55134151, 20.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/3505/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/220/К/16 Приміч Г.І.

Категорія -81 (ІІ) Доповідач - Михайлів Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.,

суддів: Барильської І.Є., Ляховської І.Є.,

секретар: Маслова К.В.,

за участю: боржника - ОСОБА_2,

стягувача - ОСОБА_3,

представника стягувача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року за результатами розгляду подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області Єременко Ю.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2, у праві виїзду за межі України до виконання його зобов'язань, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 державний виконавець відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області Єременко Ю.В. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження особи - боржника ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання ним зобов'язань за виконавчими документами. В обґрунтування подання державний виконавець зазначила, що на примусовому виконанні у відділі ДВС Криворізького РУЮ перебуває на зведене виконавче провадження №46412015 про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в загальному розмірі 404 390,36 грн. Боржник є громадянином України, добровільно виконавчі документи не виконує, кошти в рахунок боргу не сплачує. Не маючи постійної роботи на території України, боржник має всі можливості для виїзду за кордон з метою ухилення від виконання рішення суду, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним поданням.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року подання державного виконавця задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції, з постановленням нової про відмову у задоволенні подання, посилаючись на те, що встановлений у судовому засіданні факт ухилення боржника від виконання судового рішення є недоведеним, оскільки ОСОБА_2 не одноразово звертався до державного виконавця з різними пропозиціями, які б могли сприяти сплаті існуючого боргу. Крім того з вересня 2015 року боржник, через установи банку сплачує кошти кредиторові про, що має відповідні квитанції. Зазначене свідчить, що ОСОБА_2 не ухиляється від сплати боргу та виконання рішення суду.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області, знаходиться зведене виконавче провадження № 46412015, яке складається з:

- виконавчого листа № 177/3505/13-ц Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат по сплаті судового збору, на оплату послуг КП «ДОР Криворізьке БТІ», на оплату правової допомогу на загальну суму 4730,68 грн., за яким державним виконавцем ВДВС Криворізького РУЮ постановою від 22.10.2014 року відкрито виконавче провадження ВП №45151104 (а.с. 19);

- виконавчого листа № 177/3505/13-ц Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики в розмірі 199068,00 грн., за яким державним виконавцем ВДВС Криворізького РУЮ постановою від 22.10.2014 року відкрито виконавче провадження ВП №45151182 (а.с.20);

- виконавчого листа № 177/357/14-ц Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрат по сплаті судового збору та оплат правової допомоги на загальну суму 6773,68 грн., за яким державним виконавцем ВДВС Криворізького РУЮ постановою від 03.02.2015 року відкрито виконавче провадження ВП №46321200 (а.с.21);

- виконавчого листа № 177/357/14-ц Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування шкоди 190164,00 грн., за яким державним виконавцем ВДВС Криворізького РУЮ постановою від 22.10.2014 року відкрито виконавче провадження ВП №46321366 (а.с.20);

- виконавчого листа № 177/150/14-ц Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок сплати судового збору в розмірі 1 827,00 грн., за яким державним виконавцем ВДВС Криворізького РУЮ постановою від 11.06.2015 року відкрито виконавче провадження ВП №47825978 (а.с.23);

- виконавчого листа № 177/150/14-ц Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в рахунок сплати судового збору в розмірі 1827,00 грн., за яким державним виконавцем ВДВС Криворізького РУЮ постановою від 11.06.2015 року відкрито виконавче провадження ВП №47826074 (а.с.22).

Відповідно до облікової картки на зведене виконавче провадження ЄДРВП № 46412015, загальна сума боргу ОСОБА_2 станом на 12.11.2015 року складає 404 390,36 грн.

Державним виконавцем, відповідно до ст.. 11 Закону України «Про виконавче провадження» було вжито заходів щодо примусового виконання рішення суду за вищевказаними виконавчими провадженнями, вчинені виконавчі дії, а саме зроблені запити до відповідних реєструючих інстанцій та встановлено, що розрахункові рахунки за божником не зареєстровані (а.с.44), пенсію та заробітну плату не отримує (а.с.45), не займається підприємницькою діяльністю (а.с.44), на обліку в центрі занятості не перебуває та допомогу по безробіттю не отримує (а.с.47), не є власником жодного із зареєстрованих об'єктів права інтелектуальної власності (а.с. 48), не є власником, який володіє значними пакетами акцій емітентів (а.с. 56).

За боржником зареєстрований автомобіль «Мазда» Е 2200, але він відповідно до постанови держвиконавця від 22.10.2014 року знаходиться у розшуку (а.с.29,30).

Боржникові належить 1/2 частка житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якому він зареєстрований та мешкає та 1/2 частка земельної ділянки, яка розташована за вказаною адресою, але їх неможливо передати на реалізацію на підставі інформації Криворізької райдержадміністрації, оскільки за вказаною адресою проживають та зареєстровані неповнолітні діти, а також боржнику належить 1/3 частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 35, 46,88,89).

22.10.2014 року постановою державного виконавця було накладено арешт на все майно боржника (а.с.30).

15.04.2015 року складено акт опису та арешту майна, яке передано на зберігання ОСОБА_2 (а.с.61-64).

Відповідно до інформації Головного територіального управління юстиції розміщена інформація про проведення електронних торгів з реалізації арештованого державним виконавцем майна (а.с. 65)

З відповіді Центрально- Міського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області встановлено, що ОСОБА_2 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 57).

Постановляючи ухвалу про задоволення подання держвиконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту ухилення останнього від виконання ним рішення суду, яке набрало законної сили.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.ч.2,3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Враховуючи зазначене, при вирішенні питання про тимчасове обмеження конституційного права, державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну" громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.

Відповідно п.5 вищевказаної статті Закону, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Пунктом 18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Однак, у супереч наведених вимог, подання державного виконавця не містить жодних обґрунтувань та доказів на підтвердження факту умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх зобов'язань. Державним виконавцем не було надано суду належних та допустимих доказів того, що дійсно боржник свідомо не виконує належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково, зокрема докази того, що він має змогу виконувати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин і таке інше.

Так, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів подання та виконавчого провадження.

З копій документів, що додані державним виконавцем до подання (виконавчі листи, постанови про відкриття виконавчих проваджень, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, постанови про розшук майна боржника, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, тощо / а. с. 17-83 /, - не вбачається ухилення ОСОБА_2 від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Доказів належного примусового виконання судового рішення, у встановленому законом порядку та ухилення боржника від примусового виконання судового рішення - державним виконавцем теж суду не надано, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про необхідність задоволення подання державного виконавця і необґрунтовано встановив щодо боржника ОСОБА_2 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки наведені у поданні обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст. 377-1 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні, а подання державного виконавця є необґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слід скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Керуючись п.2 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312, п.6 ч.1 ст. 314, ст. 315, ст..317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року скасувати.

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області Єременко Ю.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2, у праві виїзду за межі України до виконання його зобов'язань.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

І.Є. Ляховська