Рішення № 55133957, 21.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/808/16 Справа № 199/3900/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Богун О. О. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченко Е.І.

за участю секретаря - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди - задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5: відшкодування майнової шкоди у розмірі 22876, 06 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн., витрати на проведення оцінки вартості майнової шкоди у розмірі 1500 грн., судовий збір у розмірі 487,20 грн., а усього стягнуто 25863,26 грн.

Стягнуто з ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» на користь ОСОБА_5: відшкодування майнової шкоди у розмірі 41770, 71 грн., судовий збір у розмірі 243, 60 грн., а усього стягнуто 42014, 31 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_5 відшкодування майнової шкоди у розмірі 22876, 06 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн., витрати на проведення оцінки вартості майнової шкоди у розмірі 1500 грн., судовий збір у розмірі 487,20 грн. та ухвалите нове, яким у задоволені позовних вимог до нього відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Тому, колегія суддів не переглядає це рішення в частині стягнення відшкодування із ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО».

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Вказані вимоги ЦПК України суд першої інстанції не врахував.

Згідно п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК, підставою зміни або скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ч. 1 ст. 1166 ЦК України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи ,також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом, що створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 п.1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 2 п.1 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з п.22.1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За пунктом 34.3 ст. 34 Закону якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи

Згідно п. 3 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує: - характер страждань, їх обсяг, можливість відновлення пошкодженого майна, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, небажання відповідача в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, загальний розмір завданої позивачеві матеріальної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2014 року близько 17 години 15 хвилин водій - ОСОБА_4, керуючи автомобілем Сітроен д/н НОМЕР_3, рухаючись по вул. Леніна у місті Дніпропетровську, в районі перехрестя з вул. Мечникова, при зміні напрямку свого руху ліворуч, не переконався, що це було безпечно, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Пежо, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, котрий рухався ліворуч в попутному напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

Винуватцем даної дорожньо-транспортної пригоди постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2014 року визнано ОСОБА_4, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

06 січня 2014 року відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», що підтверджується полісом №АС/8616471. Відповідно до даного полісу страхова сума на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну майну складає 50000 грн.

Із висновку № 30/07/14-1 від 30.07.2014 оцінки вартості збитків, спричинених власнику автомобіля Peugeot 407, д/н НОМЕР_1, вартість матеріального збитку складає 41770,71 грн.

Відповідно до наданих позивачем чеків відновлювальний ремонт автомобіля склав 64646,77 грн., що підтверджується наданими ним: нарядом-замовленням №Ч-00000307, рахунком №С-00004495 від 01.10.2014 ТОВ «Вилтон», який є офіційним дилером Peugeot в Україні та чеками - №12022015165058 від 12.02.2015 на суму 12000 грн., №13022015111330 від 13.02.2015 року на суму 14000 грн., №13022015120506 від 13.02.2015 року на суму 2500 грн., №16022015154858 від 16.02.2015 року на суму 14000 грн., №17022015141438 від 17.02.2015 року на суму 14500 грн., №18022015113146 від 18.02.2015 року на суму 7646,77 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на висновок № 30/07/14-1 від 30.07.2014 про проведення оцінки вартості збитків, також на те, що ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» не скористалося правом брати участь в судовому засіданні, заперечувати та надавати докази на обґрунтування своїх вимоги, зокрема щодо можливості виплати позивачу страхового відшкодування та дане питання вирішено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів. В зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення із ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» 41770,71 грн.

Застосувавши ч. 1 п. 1 ст. 1188 ЦК України, суд першої інстанції зазначив про необхідність стягнути з відповідача ОСОБА_4, різницю між фактично понесеними позивачем витратами на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля у розмірі 22876,06 грн. та понесені позивачем витрати на проведення оцінки вартості майнової шкоди у розмірі 1500 грн.,

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції посилався на слушність доводів позивача відносно відшкодування моральної шкоди відповідачем ОСОБА_4, ступень його страждань та негативних явищ, а також засади розумності, виваженості та справедливості та визначив за необхідне стягнути відшкодування в розмірі 1000 грн.

Колегія суддів частково погоджується з висновком щодо визначення розміру відшкодування, яке підлягає стягненню з ОСОБА_7, оскільки відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність несе відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати.

Відповідно до страхового полісу №АС/8616471 ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», застрахована особа ОСОБА_4, ліміт відповідальності за шкоду спричинену майну становить 50000 грн. Фактично понесені витрати позивача на відновлюваний ремонт складають 64646,77 грн., Таким чином, непокрита сума відшкодування становить 14646,77 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5

Також колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачу його право на звернення до суду із позовом про відшкодування ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» різниці між стягнутою сумою та страховим лімітом.

Доводи апелянта в частині неприйняття судом в якості доказу висновку експертного авто технічного дослідження від 30.06.2015 р. № 14/15, відповідно до якого водій ОСОБА_6 мав можливість запобігти зіткненню, що на думку апелянта звільняє його від цивільної відповідальності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст..212 ЦПК оцінка доказів є виключним правом суду та їх переоцінка є неприпустимою.

Суд першої інстанції відповідно до принципу належності та допустимості доказів послався на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2014 року, відповідно до якої в скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4 Постанова є чинною та встановлені нею обставини не потребують додаткового встановлення, що передбачено ст..61 ЦПК.

Відповідно до зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції відповідно до зазначеного вище.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 відшкодування майнової шкоди у розмірі 22876, 06 грн. змінити, зменшивши стягнуту суму до 14646,77 грн. та зменшивши загальну суму стягнення до 17633 грн. 97 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: