Рішення № 55133950, 21.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/261/16 Справа № 204/6677/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Токар Н. В. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченка Е.І.

за участю секретаря - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, Дочірнього підприємства «Швейна фабрика «Отава» Приватного підприємства «Тоджима» про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и л а:

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ДП «Швейна фабрика «Отава» ПП «Тоджима» про стягнення заборгованості - задоволені.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ДП "Швейна фабрика "Отава" ПП "Тоджима" на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 012/02-40/601 від 21.09.2007 року у розмірі 2648497,24 грн., яка складається із основної заборгованості у розмірі 2143714,45 грн., нарахованих та несплачених відсотків у розмірі 312809,39 грн., пені за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом у розмірі 144200,05 грн., пені за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків у розмірі 47773,35 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4, ДП "Швейна фабрика "Отава" ПП "Тоджима" на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у сумі 1720,50 грн., з кожного.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та закрити провадження по справі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Проте, суд першої інстанції вказані вимоги не врахував.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ДП «Швейна фабрика «Отава» ПП «Тоджима» укладено кредитний договір №012/02-40/601, відповідно до умов якого позичальнику надаються кредитні кошти в розмірі 3000000, 00 грн., на рефінансування заборгованості в «ОТП - Банк» та розвиток бізнесу, строком до 20.09.2017 року під відсоткову ставку 12,0% річних на період з 21.09.2007 року по 20.03.2008 року та 14,5% річних з 21.03.2008 року по 20.09.2017 року.

Протоколом загальних зборів акціонерів №3б-45 від 14.10.2009 року прийняте рішення про зміну найменування ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками ВАТ«Райффайзен Банк Аваль».

Позивачем здійснено перерахування кредитних коштів, згідно з умовами кредитного договору, а саме:

- 27.09.2007 року кредитні кошти в розмірі 1100097,31 грн., платіжним дорученням №2 - з позичкового рахунку НОМЕР_1 перераховані до ОТП Банку для рефінансування кредитної заборгованості;

- 27.09.2007 року кредитні кошти в розмірі 499902,69 грн., меморіальним ордером №77 - з позичкового рахунку НОМЕР_1 перераховані на поточний рахунок на розвиток бізнесу;

- 28.11.2007 року кредитні кошти в розмірі 300000,00 грн., меморіальним ордером №9 - з позичкового рахунку НОМЕР_1 перераховані на поточний рахунок на розвиток бізнесу;

- 19.02.2008 року кредитні кошти в розмірі 300000,00 грн., меморіальним ордером №5 - з позичкового рахунку НОМЕР_1 перераховані на поточний рахунок на розвиток бізнесу;

- 25.03.2008 року кредитні кошти в розмірі 300000,00 грн., меморіальним ордером №8 - з позичкового рахунку НОМЕР_1 перераховані на поточний рахунок на розвиток бізнесу;

- 23.04.2008 року кредитні кошти в розмірі 300000,00 грн., меморіальним ордером №22 - з позичкового рахунку НОМЕР_1 перераховані на поточний рахунок на розвиток бізнесу;

- 11.06.2008 року кредитні кошти в розмірі 200000,00 грн., меморіальним ордером №22 - з позичкового рахунку НОМЕР_1 перераховані на поточний рахунок на розвиток бізнесу (том 1 а.с.50-51).

Всього ДП «Швейна фабрика «Отава» ПП «Тоджима» надані кредитні кошти в розмірі 3000000,00 грн.

Банком відповідачу, виданий банківський кредит у відповідності з вимогами передбаченими ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою регламентовано, що банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

02 березня 2009 року між ДП «Швейна фабрика «Отава» ПП «Тоджима» та позивачем укладена додаткова угода №012/02-40/601/1 до кредитного договору №012/02-40/601 від 21.09.2007 року, відповідно до якої встановлена фіксована відсоткова ставка в розмірі 14,00% річних та підписаний новий графік погашення кредиту.

24 вересня 2009 року додатковою угодою №012/02-40/601/2 до кредитного договору №012/02-40/601 від 21.09.2007 року позичальнику проведена реструктуризація простроченої заборгованості, шляхом капіталізації прострочених відсотків у розмірі 35394,99 грн., у зв'язку з чим, сума основної заборгованості збільшена.

За період з 21.09.2007 року по 24.09.2009 року ДП «Швейна фабрика «Отава» ПП «Тоджима» здійснено часткове погашення основної заборгованості у сумі 212857,64 грн.

24 вересня 2009 року між позивачем та ДП «Швейна фабрика «Отава» ПП «Тоджима» укладена Додаткова угода №012/02-40/601/3 до кредитного договору №012/02-40/601 від 21.09.2007 року, відповідно до якої позичальнику, тимчасово, на період з 01.09.2009 року до 28.02.2010 року надані кредитні канікули по сплаті щомісячного платежу.

01 березня 2010 року основна заборгованість збільшена на суму нарахованих та несплачених, за період кредитних канікул відсотків, а саме на 75859,83 грн.

13 травня 2010 року між позичальником та банком підписана додаткова угода №012/02-40/601/4 до кредитного договору №012/02-40/601 від 21.09.2007 року, відповідно до якої позичальнику проведена реструктуризація простроченої заборгованості у розмірі 31149,68 грн., шляхом її капіталізації та збільшення на зазначену суму тіла кредиту.

14 травня 2010 року додатковою угодою №012/02-40/601/5 до кредитного договору №012/02-40/601 від 21.09.2007 року позичальнику, тимчасово, на період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року, надані кредитні канікули по сплаті щомісячного платежу.

30 серпня 2010 року основна заборгованість збільшена на суму нарахованих, але не сплачених відсотків, а саме на 40621,59 грн.

30 вересня 2010 року додатковою угодою №012/02-40/601/6 до кредитного договору №012/02-40/601 від 21.09.2007 року позичальнику, тимчасово, на період з 01.09.2010 року до 31.08.2011 року надані кредиті канікули по сплаті щомісячних платежів.

За період з 24.09.2009 року по 01.08.2013 року відповідачем здійснено часткове погашення основної заборгованості у сумі 736454,00 грн.

За період з 21.09.2007 року по 15.07.2013 року за користування кредитними коштами, за кредитним договором №012/02-40/601, залишаються нарахованими, але несплаченими відсотки за користування кредитними коштами 79556,44 грн.

На підставі п.п. 4.1.1. відповідачу нарахована пеня у розмірі 4010,92 грн. - за непогашення основної заборгованості та пеня у розмірі 1509,86 грн. - за непогашення нарахованих відсотків.

На виконання умов кредитного договору №012/02-40/601, на адресу ДП «Швейна фабрика «Отава» ПП «Тоджима» направлено повідомлення вимога за вих.№140-9-1-00/16-536-1 про добровільне погашення заборгованості, яка отримана останнім, проте залишена без задоволення, кредитна заборгованість не погашена.

В порушення умов кредитного договору відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого, утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором, яка станом на 03.04.2014 року становить 2648497,24 грн. та складається із основної заборгованості у розмірі 2143714,45 грн., нарахованих та несплачених відсотків у розмірі 312809,39 грн., пені за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом у розмірі 144200,05 грн., пені за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків у розмірі 47773,35 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №012/02-40/601, 21 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки №012/02-40/601/, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе відповідальність по борговим зобов'язанням боржника ДП «Швейна фабрика «Отава» ПП «Тоджима», які виникають з кредитного договору №012/02-40/601 від 21.09.2007 року, а саме повернути кредит у розмірі 3000000,00 грн., сплатити відсотки за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

На виконання умов договору поруки №012/02-40/601/1, на адресу ОСОБА_4 направлено повідомлення вимога за вих.№140-9-1-00/16-536-1 про добровільне погашення заборгованості, яка отримана останнім, проте залишена без задоволення, кредитна заборгованість не погашена.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №012/02-40/601 між позивачем та ПП «Тоджима», 13 травня 2010 року укладено договір поруки №12/133-00/286, відповідно до якого останнє зобов'язується виконати всі зобов'язання боржника перед банком по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положення кредитного договору №012/02-40/601, в тому числі, щодо повернення загальної суми заборгованості в розмірі 3183821,02 грн., сплати процентів за користування кредитними коштами, комісійної винагороди, неустойки (пені та штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодування можливих збитків та виконання інших умов кредитного договору в повному обсязі.

На виконання умов договору поруки №12/133-00/286, на адресу ПП «Тоджима» направлено повідомлення-вимога за вих.№140-9-1-00/16-536-1 про добровільне погашення заборгованості, яка отримана останнім, але залишена без задоволення, кредитна заборгованість не погашена.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2014 року позовна заява ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині вимог до ПП "Тоджима" про стягнення заборгованості - залишена без розгляду та станом на 19 серпня 2015 року ухвала суду набрала законної сили.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1054 ЦК України.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до вимог ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що позивач відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, довів за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини порушення відповідачами умов кредитного договору.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції оскільки останнім не прийнято до уваги положення ст.16 ЦПК України, відповідно до якої не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст.. 17) або ГПК України (ст.. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанцій у частині вирішення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до Дочірнього підприємства «Швейна фабрика «Отава» Приватного підприємства «Тоджима» необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити. Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України необхідно повідомити ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що розгляд його позовних вимог до Дочірнього підприємства «Швейна фабрика «Отава» Приватного підприємства «Тоджима» про стягнення заборгованості за договором кредиту віднесено до юрисдикції господарських судів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується доводів апелянта в іншій частині, то вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції оскільки зводяться до тлумачення норм чинного законодавства та обставин справи на власний розсуд останнього з метою ухилення від виконання своїх обов'язків за договором поруки та уникнення стягнення грошових коштів.

Так посилання апелянта не недопустимість стягнення коштів за споживчим кредитом строк давності по якому сплинув не заслуговують на увагу, оскільки кредит був наданий не на споживчі цілі, а на рефінансування заборгованості Дочірнього підприємства «Швейна фабрика «Отава» Приватного підприємства «Тоджима» в «ОТП - Банк» та розвиток бізнесу, що підтверджується самим договором. Відповідно до п.3 додаткової угоди № 012/02-40-/601/5 від 14.05.2010 р. сторонами зафіксовано, що фактична заборгованість становить 2929546,86 грн., тобто це є невиконане зобов'язання, а не прострочена заборгованість. Строк виконання зобов'язання встановлено - вересень 2017 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя вважається як направлення або вручення йому вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позивальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

Відповідно до наданих документів та розрахунку заборгованості, вбачається, що останнє погашення кредиту за кредитним договором кредитором здійснене 27.06.2013 р. З позовом до суду банк звернувся 13.09.2013 р., тобто в межах строку позовної давності.

За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження в частині стягнення заборгованості з ДП "Швейна фабрика "Отава" ПП "Тоджима" на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягненням заборгованості з та судових витрат з ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, ч.1 ст.205, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2015 року скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Дочірнього підприємства «Швейна фабрика «Отава» Приватного підприємства «Тоджима» про стягнення заборгованості закрити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 012/02-40/601 від 21.09.2007 року у розмірі 2648497,24 грн., яка складається із основної заборгованості у розмірі 2143714,45 грн., нарахованих та несплачених відсотків у розмірі 312809,39 грн., пені за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом у розмірі 144200,05 грн., пені за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків у розмірі 47773,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у сумі 3441 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: