Рішення № 55133702, 21.01.2016, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1305/15-ц

Провадження № 2/188/41/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Ніколаєвої І. К.

при секретарі Карпенко С. М.

з участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5 щодо усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою та будинку по АДРЕСА_1.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою та будинку по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову вказав, що 19.07.2005 року рішенням Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" йому була передана безкоштовно у приватну власність земельна ділянка для обслуговування житлового будинку площею 0,10 га в АДРЕСА_1.

На даний час він займається оформленням документів на земельну ділянку, а також намагається ввести в експлуатацію житловий будинок, але відповідачка чинить перешкоди у здійсненні йому його права. Відповідачка змінила замки на клітці, в будинку і не пускає його на подвір'я через що він позбавлений права повести геодезичні заміри цієї ділянки для отримання державного акту на земельну ділянку.

На думку позивача, своїми діями відповідач позбавляє його права користуватися вказаною земельною ділянкою.

На підставі ст.ст. 10,12,60,61,119,120 ЦПК України ст.ст. 78,8190,116,125,126, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 158 ЗК України позивач просить задовольнити його позов.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позов підтримали та вказали, що відповідачка порушує право позивача тим, що у неї замкнута калитка та будинок , що позбавляє права позивача вільно розпоряджатися земельною ділянкою. Представник не заперечував в судовому засіданні , що позивач до цього часу не оформив права власності ні на земельну ділянку, ні на житловий будинок. Прохає суд зобов'язати відповідачку не чинити перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою. Перешкода у вільному доступі до земельної ділянки перешкоджає їм провести геодезичні заміри ділянки та отримати державний акт на земельну ділянку.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала , прохає суд відмовити у його задоволенні. Пояснила, що у вказаному будинку з 1999 року проживав її померлий чоловік, з яким вони разом добудували будинок, а після його смерті вона залишилась проживати у будинку. Повідомила суду , що цей недобудований будинок придбав померлий чоловік і вони разом закінчили його будівництво. Наголосила на тому, що позивачі протягом останніх 3 років жодного разу до неї не звертались щодо надання їм дозволу на обмір земельної ділянки. Прохає відмовити у задоволенні позову врахувавши, що є рішення суду про відмову в задоволенні позивачу щодо його вимог про повернення майна вказаного житлового будинку та земельної ділянки.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення та вказав в судовому засіданні, що дана вимога не підлягає задоволенню через те, що позивач не є власником ні змеленої ділянки, ні житлового будинку, ніколи не проживав у будинку та не користувався ні будинком ні земельною ділянкою, тоді як відповідачка проживає у будинку більше 10 років та користується на правах власника як будинком так і земельною ділянкою. Підтримав свої доводи вказані у письмовому запереченні та прохає взяти до уваги рішення суду по справі № 188/1471/14-ц та вивчити частково зібрані по вказаній справі докази. Прохає у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників позивача, відповідачку та її представника, вивчивши матеріали даної справи та матеріали справи № 188/1471/14-ц, яка була витребувана з архіву суду, суд вважає, що у задоволені позову необхідно відмовити.

Судом встановлено, що між тими ж сторонами довгий час виникають спори майнового характеру.

Так рішенням Петропавлівського районного суду від 24.11.2014 року , яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду від 21.01.2015 року, позивачеві було відмовлено у задоволенні його позовних вимог пред'явлених до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позивач намагався повернути в своє користування житловий будинок АДРЕСА_1. Судом було встановлено, що у позивача - ОСОБА_4 відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, яка використовується для обслуговування даного будинку.

На день розгляду даної справи, ніяких змін в процесі користування нерухомим майном не відбулося, позивач також не надав суду правовстановлюючих документів на майно щодо якого він просить суд усунути перешкоди в користуванні .

В судовому засіданні даний факт був визнаний як самим позивачем так і підтверджений відповідачем.

Отже, позивач не набувши права на повернення в його користування та володіння житлового будинку АДРЕСА_1, звернувся до суду з даним позовом і його представники прохають суд усунути перешкоди з боку відповідача щодо користування будинком та земельною ділянкою.

Стаття 60 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відсутність у позивача права на вказане нерухоме майно підтверджене двома судовими рішеннями і даний факт визнали сторони в даному судовому засіданні.

Пунктом 33. Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року за № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Отже, єдиною підставою для усунення перешкод у користуванні майном є наявність зареєстрованого права власності (речового права) на майно. Будь яких інших обставин законодавець не визначає.

У відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В силу ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, правові підстави, для задоволення даного позову, відсутні.

Позивач не використавши свого права у позасудовому порядку вирішити вказаний спір, звернувся до суду не маючи на це правових підстав.

Позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджено висновком МСЕК і був звільнений від сплати судового збору і постільки суд у задоволенні його позову відмовив, то в порядку ст. 88 ЦПК України, судові витати в сумі 487,20 гривень необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60,61,212-2315 ЦПК України, ст.ст. 391,396,317 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року за № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 щодо усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою та будинку по АДРЕСА_1, відмовити.

Судові витрати в сумі 487,20 гривень віднести за рахунок держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. К. Ніколаєва