Ухвала суду № 55133609, 11.12.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9180/15-ц

Провадження № 2/185/4888/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Болдирєвої У.М.,

при секретарі Муржиєвій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_1» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 111334 грн. 11 коп.

В обґрунтування позову він вказав на те, що 24 вересня 2013 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № КСПДФ/1015357.1. За умовами кредитного договору ОСОБА_1 надав Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 149000 грн. строком до 23 вересня 2016 року зі сплатою 15,00 % річних. Банк свої зобовязання по наданню кредиту виконав в повному обсязі. Але у порушення умов договору, відповідач ОСОБА_2 порушила взяті на себе зобовязання, починаючи з моменту отримання кредитних коштів перестала належним чином сплачувати борг за кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість. Отже, станом на 05 серпня 2015 року заборгованість становить 111334 грн. 11 коп., яка складається з наступного:

- суми заборгованості по кредиту - 108127 грн. 62 коп.,

- суми заборгованості за процентами 1925 грн. 09 коп.,

- суми заборгованості за комісіями 1281 грн. 40 коп.

Тому, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача у судове засідання не зявилася, проте надала заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не зявилася, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, причин неявки суду не повідомила.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Правовідносини за кредитним договором регулюються зокрема ст.ст.1054-1057-1ЦК України, і у відповідності до ч.2ст.1054 ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1054 ЦК Українивизначає основні ознаки кредитного договору,стаття 1055 ЦК України- форму кредитного договору, стаття 1056-1ЦК України- типи процентної ставки, умови визначення за кредитним договором розміру процентів та порядку їх сплати, стаття 1057 ЦК України- ознаки та умови укладення комерційного кредиту, стаття1057-1ЦК України-правові наслідки недійсності кредитного договору.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № КСПДФ/1015357.1 від 24 вересня 2013 року у загальному розмірі 111334 грн. 11 коп., позивач на підтвердження заявлених позовних вимог надав суду виписку з розподільчого рахунку відповідача №37390101535701 (арк.с.7-8) та роздруківку з автоматизованої банківської системи «SCROOGE-3» (арк.с.9).

Вирішуючи питання щодо належності та допустимості наданих позивачем доказів, суд виходить з такого.

Згідно зістаттею 10 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 58 ЦПК України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Частиною 2статті 59 ЦПК Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, щокожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем докази не містять відомостей про умови, встановлені кредитним договором № КСПДФ/1015357.1 від 24 вересня 2013 року, про дотримання письмової форми Договору, про визначення за Кредитним договором розміру процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплатита та інше, а також доказів на підтвердження факту виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором.

Підстав звільнення позивача від доказування, передбаченихстаттею 61 ЦПК України, судом не встановлено.

Крім того за відповідним клопотанням позивача на виконання частини 4статті 10 ЦПК Українищодо сприяння судом всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та у відповідності до частини 1статті 137 ЦПК України,судом 20 жовтня 2015 року було винесено ухвалу про витребування у відповідача доказів по справі, а саме кредитного договору № КСПДФ/1015357.1 від 24 вересня 2013 року та всіх додаткових угод до нього, договору забезпечення виконання кредитних зобовязань (договір іпотеки/застави/поруки тощо), доказів сплати платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КСПДФ/1015357.1 від 24 вересня 2013 року та всіх документів, пов'язаних з виконанням кредитного договору (заяву про видачу кредиту, листування з Банком тощо).

Проте прийнятими судом заходами отримати зазначені докази не вдалося.

Отже, відповідно до вищезазначеного суд приходить до висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_1» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: У.М. Болдирєва