Ухвала суду № 55132509, 21.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 168/769/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Хаврона О.Й. Провадження № 22-ц/773/146/16 Категорія: 19 Доповідач: Мудренко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Мудренко Л. І.,

суддів - Русинчука М. М., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря - Губарик К. А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Махонюка С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до СМП "Стара Вижваагробуд" про стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання зобов'язання за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 01 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся із позовом, в якому зазначає, що в грудні 2014 р. зборами колективу СМП "Стара Вижваагробуд" /далі - Підприємство/ прийнято рішення про продаж йому приміщення контрольно-пропускного пункту (далі - КПП), належного Підприємству. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, письмово договір мав бути укладеним після виготовлення відповідачем технічної документації на приміщення. Для виготовлення технічної документації він перерахував на рахунок Підприємства 15000 грн. Вважає, що за таких обставин між ним і відповідачем укладений договір купівлі-продажу. Перерахувавши кошти як аванс за договором, він виконав частково свої зобов'язання. Відповідач відмовляється від виконання зобов'язань, проте продовжує користуватись авансом. З огляду на наведене, просить стягнути з відповідача сплачений аванс 15000 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК стягнути втрати від інфляції в розмірі 5567,02 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань 4299,04 грн., на підставі ст. 536 ЦК проценти за користування чужими грошовими коштами 335,34 грн., а всього 25201,40 грн. і судові витрати в справі.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 01 грудня 2015 року позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з СМП "Стара Вижваагробуд" на користь ОСОБА_3 15000 /п'ятнадцять тисяч/ грн. У решті позову відмовити. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав в ній наведених та просила її задовольнити.

Представник відповідача Махонюк С. В. в судовому засіданні апеляційну скаргу позивача не визнав та просив її відхилити.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення зборів колективу Підприємства вирішено продати позивачу шляхом укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухоме майне, належне Підприємству, що зафіксовано в протоколі зборів, яким уповноважено голову ОСОБА_4, головного бухгалтера ОСОБА_5 після надходження коштів на рахунок оформити необхідну документацію на дане приміщення /а.с. 7/.

Для забезпечення виконання договору позивач, вважаючи договір таким, що укладений, перерахував на рахунок підприємства 15 000 грн. для покриття витрат на виготовлення технічної документації, як часткову попередню оплату за договором в рахунок майбутніх платежів - аванс /а.с. 6, 18/. Факт надходження цих коштів на рахунок підприємства сторони також визнають. Також визнають й те, що на час одержання коштів відповідач не мав технічної документації на нерухоме майно, договір мав бути укладеним після її виготовлення. Таким чином між сторонами лише досягнуто домовленості про укладення договору купівлі-продажу, перераховано аванс, однак письмово договір купівлі-продажу не укладався, рішенням суду дійсним не визнаний.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що між сторонами виникли не договірні зобов'язання, а набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, оскільки, має місце набуття або збереження майна - отримання відповідачем грошових коштів; набуття або збереження здійснено за рахунок іншої особи - має місце наявність квитанції про отримання відповідачем саме від позивача 15000 грн., відсутні підстави для набуття або збереження майна - у матеріалах справи відсутні відомості, що договір купівлі-продажу був укладений, під час розгляду справи встановлено, що такий договір не укладався у зв'язку з відсутністю технічної документації і правовстановлюючих документів у відповідача. Рішенням суду відмовлено у визнанні договору купівлі-продажу дійсним (а.с. 20-21). Тому і відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення втрат від інфляції, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, процентів за користування чужими грошовими коштами.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

За ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

В даному випадку за твердженням позивача між сторонами виникли договірні відносини, однак, суд вважає, що оскільки сторонами не дотримано письмової форми договору та вимоги закону про його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію, а тому в силу вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України він є нікчемним. Виконання за нікчемним правочином є безпідставним, отримане у порядку такого виконання підлягає поверненню іншій стороні згідно положень ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення на підставі ст. 625 ЦК втрат від інфляції в розмірі 5567,02 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 4299,04 грн., на підставі ст. 536 ЦК процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 335,34 грн., оскільки ст. 536 ЦК України розмір процентів не встановлений, а договір, в якому міг би бути визначений такий розмір, момент передачі товару, сплати коштів за товар, сторонами не був укладений.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін в частині відмови від позову як таке, що є законним та обґрунтованим. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 01 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: