Постанова № 55130377, 01.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року 14:20Справа № 808/6858/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Запорізького міського управління юстиції

2. Державного реєстратора Запорізького міського управління юстиції Полтавця Дмитра Володимировича

третя особа Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 вересня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №22369592 від 25 червня 2015 року, винесене державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Полтавцем Дмитром Володимировичем;

- зобов'язати Державну реєстраційну служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області здійснити державну реєстрацію права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 05.02.2015 по справі №331/9206/14-ц визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що дало право позивачу на звернення до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості. Однак, відповідачем прийнято рішення №22369592 від 25.06.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Підставою для прийняття такого рішення стала наявність у відповідних державних реєстрах: іпотеки №4531802 від 21.02.2007, обтяження (арешт нерухомого майна) №8746685 від 16.02.2015 на вищезазначену квартиру, власником якої є ОСОБА_4 та заборона на нерухоме майно №4531710 від 21.02.2007. На думку позивача обтяження вищевказаного об'єкта нерухомості іпотекою та забороною його відчуження не поширюється на ОСОБА_1, у зв'язку з чим, остання вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 14 вересня 2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 07 жовтня 2015 року.

07 жовтня 2015 року задоволено клопотання представника відповідача та здійснено заміну первинного відповідача - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області на належного відповідача - Запорізьке міське управління юстиції, залучено в якості другого відповідача - Державного реєстратора Запорізького міського управління юстиції Полтавця Дмитра Володимировича та зупинено провадження у справі до 04.11.2015.

04 листопада 2015 року провадження у справі зупинялося до 01.12.2015.

01 грудня 2015 року представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву (вх. № 53384) про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження та підтримку позовних вимог.

Відповідач-1 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву (вх. № 53385) про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження. Проти позову заперечує з підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву (вх.№53374) про розгляд справи за його відсутності, просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до п. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до положень статті 128 КАС України, з урахуванням клопотання представника позивача та відповідача-1 про розгляд справи за їх відсутності, неявки відповідача-2, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 05.02.2015 по справі №2/331/189/15 (331/9206/14-ц) задоволено позовну заяву ОСОБА_1, поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 майно, що є об'єктом їх спільної сумісної власності як подружжя, наступним чином: виділено ОСОБА_1 1/2 частку квартири АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 05.02.2015 набрало законної сили 10 березня 2015 року.

19 червня 2015 року представником ОСОБА_1 громадянкою ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності від 14.07.2014 №812 посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Китаєвою О.О., було подано до державного реєстратора реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції заяву про державну реєстрацію права власності відносно квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та документи: рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 05.02.2015 по справі №2/331/189/15 (331/9206/14-ц) та технічний паспорт, виданий ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 28.02.2001.

25 червня 2015 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Полтавцем Д.В. прийнято рішення №22369592, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що заяву подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Так, в ході пошуку інформації в Державному реєстрі речових прав в спеціальному розділі знайдено: обтяження (арешт нерухомого майна) №8746685 від 16.02.2015 на вищезазначену квартиру, іпотека №4531802 від 21.02.2007 та заборона на нерухоме майно №45311710 від 21.02.2007, власник квартири: ОСОБА_4. Державним реєстратором зазначено, що для проведення державної реєстрації переходу права власності на 1/2 частину квартири за ОСОБА_1, необхідно припинити вищезазначені обтяження та іпотеку.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

В Преамбулі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV, зі змінами та доповненнями, зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 № 4152-VI) передбачено, що з 01.01.2013 державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється в порядку, визначеному цим Законом. Абзацом третім частини першої статті 2 Закону встановлено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну реєстраційну службу України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у сфері реєстрації релігійних організацій, а також функції Міністерства юстиції України з реалізації державної політики у сфері реєстрації.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 та п.3 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок №868).

Відповідно до п.15 Порядку №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Положеннями пункту 94 Порядку №868 передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння адміністративного збору та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), - у разі їх наявності в органі державної реєстрації прав.

В свою чергу згідно пункту 95 Порядку №868 державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про:

державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав;

обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав;

обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст, - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Порядок використання Реєстру прав власності на нерухоме майно та перенесення державним реєстратором відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру прав встановлений наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 №1844/5.

Так, судом з'ясовано, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів, державним реєстратором було встановлено, що відповідно до рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 05.02.2015 по справі №2/331/189/15 (331/9206/14-ц), за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, в результаті поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 майна, що є об'єктом їх спільної сумісної власності як подружжя.

В свою чергу відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно державному реєстратору стало відомо, що право власності на вищезазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_4.

Також, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державним реєстратором встановлено, що відносно даного об'єкту нерухомого майна зареєстровано: іпотеку №4531802 від 21.02.2007, заборону на нерухоме майно №4531710 від 21.02.2007, обтяження (арешт нерухомого майна) №8746685 від 16.02.2015 при цьому особа, майно/права, якої обтяжуються - ОСОБА_4.

Отже, заява ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.06.2015 була подана після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Статтею 24 Закону №1952-ІV встановлений вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації, так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, фактично набуття права власності позивача на 1/2 частину спірної квартири відбулось шляхом вилучення частки та зменшення вартості майна, що прямо зачіпає інтереси третіх осіб, відтак, державним реєстратором правомірно прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав із зазначенням підстави «заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна».

За таких обставин суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини третьої статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ґрунтуючись на доказах наявних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

За правилами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує судові витрати в тому випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка їх здійснила. Враховуючи те, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом не може бути застосовано приписи ст.94 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Запорізького міського управління юстиції, до Державного реєстратора Запорізького міського управління юстиції Полтавця Дмитра Володимировича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П.Бойченко