Постанова № 55130047, 11.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2016 р. Справа № 920/1550/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1

третя особа не зявився.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 5651 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 03.11.15 р. у справі № 920/1550/15

за позовом Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 фінансова інспекція України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче технологічне підприємство Енерготехнології, м. Суми

про стягнення 6532,46 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 підприємство Національна енергетична компанія Укренерго в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система м. Харків звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить залучити до участі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 фінансову інспекцію, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче технологічного підприємства Енерготехнології 6532,46 грн. збитків, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.09.2015 р. у справі № 920/1550/15 порушено провадження у справі, призначено до розгляду, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 фінансову інспекцію, та ін.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.11.2015 р. у справі № 920/1515/15 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що виявлені ОСОБА_3 фінансовою інспекцією порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором, підтверджені відповідними актами виконаних робіт, та ін.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2015 р. у справі № 920/1550/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Третя особа у призначене судове засідання не зявилася.

Враховуючи факт належного повідомлення третьої особи про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 28.08.2012 р. між державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробниче технологічне підприємництво «Енерготехнології» (підрядник) укладений договір № 228-22/49П-12 (далі - договір) відповідно до умов якого підрядник зобовязався виконати роботи з капітального ремонту шинного моста ШМ- 15.75 з заміною ізоляторів на розподільчому пристрої РП-15.75 ПС Північноукраїнська (Автотрансформатор фаза А,В,С-2АТ) (інв.№50008), надалі - об'єкт, згідно з актом дефектів (Додаток №1), надалі - роботи. Замовник зобовязався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного договору.

Під час проведення планової ревізії ОСОБА_3 фінансовою інспекцією України фінансово господарської діяльності Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2013 р. складений акт № 05-21/259 від 18.10.2013 р., яким встановлено, що відповідно до п. 2.4.2 вищезазначеного договору затрати підрядника на відрядження, придбання матеріалів, комплектуючі, транспортні витрати, застосування механізмів, пристосувань, що фактично застосовувалися при виконанні робіт включаються до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на підставі підтверджуючого документу.

Відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за жовтень 2012 року, вартість робіт складає 259096,15 грн.

Перевіркою планової ревізії встановлено, що до акта приймання виконаних робіт включена вартість роботи крана при виконанні робіт з монтажу технологічного устаткування на суму 6532,46 грн. (з ПДВ), яка фактично не підтверджена документально.

До складу інших матеріальних витрат у 2012 році включено витрати на проведення робіт з капітального ремонту шинного моста ШМ-15.75 з заміною ізоляторів на розподільчому пристрої РП-15.75 ПС Північноукраїнська (Автотрансформатор фаза А, В, С-2АТ) (інв. № 50008), які проводилися підрядним способом за договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість робіт за цим договором є твердою та визначається договірною ціною (додаток № 2), складеною на підставі локального кошторису № 4-1-1 (додаток № 3), що є невідємною частиною цього договору і становить 259109,02 грн. у тому числі ПДВ 20 %.

Відповідно до п. 2.2.. договору, у вартість робіт входять всі витрати, повязані з виконанням підрядника зобовязань за договором.

Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2012 рік від 04.12.2012 р. № 554 відповідачем виконані роботи з капітального ремонту шинного моста ШМ-15.75 з заміною ізоляторів на розподільчому пристрої РП-15.75 ПС Північноукраїнська на загальну суму 259109,02 грн.

За виконані роботи по договору позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховані кошти в повному обсязі в розмірі 1651232,06 грн. (а. с. 36-37).

Як зазначено вище, в ході перевірки ОСОБА_3 фінансовою інспекцією встановлено, що до акта приймання виконаних робіт включена вартість роботи крана при виконанні робіт з монтажу технологічного устаткування на суму 6532,46 грн. (з ПДВ), яка фактично не підтверджена документально.

У позовній заяві позивач зазначає, що при виконанні вищезазначених робіт, недотримані вимоги п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV в частині невиконання умов договору щодо включення витрат на відрядження, придбання матеріалів, комплектуючі, транспортні витрати, застосування механізмів, пристосувань, що фактично застосовувалися при виконанні робіт до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на підставі підтверджуючих документів, та порушені вимоги п. 3.3.12 ДБН Д. 1.1-1-2000, що призвело до завищення вартості будівельних робіт на суму 6532,46 грн. та втрати активів у вигляді зайвого перерахування Сумськими МЕМ коштів ТОВ Енерготехнології за роботи, вартість яких безпідставно завищена (при відсутності по обліку Сумських МЕМ дебіторської заборгованості) на загальну суму 6532,46 грн. та до матеріальної шкоди (збитків), завданих Сумським МЕМ, на відповідну суму.

ОСОБА_3 фінансова інспекція України направила на адресу ТОВ ВТП Енерготехнології вимогу про усунення порушень від 18.10.2013 р. № 05-21/259 (а. с. 38), яка відповідачем не виконана.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що виявлені ОСОБА_3 фінансовою інспекцією порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. ст. 837, 843, 845 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У даному спорі правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню та їх вартість, оскільки відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.

Як свідчать матеріали справи, сторони виконали повністю свої зобов'язання за договором, що підтверджується актами приймання-передачі робіт та підписаними сторонами без будь-яких зауважень. Позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами в договорі.

До того ж, договір в частині визначення ціни не визнаний недійсним повністю або частково з підстав її завищення, до нього не внесені зміни.

Проте, в даному випадку відсутні і інші належні та допустимі докази протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання.

Акт ревізії не може підтверджувати порушення відповідачем умов договору, отже, відсутні правові підстави, передбачені ст. ст. 22, 611 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України для відшкодування збитків через відсутність усіх елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків, к наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду).

Крім того, акт Державної фінансової інспекції України не є актом індивідуальної дії, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, акт ревізії, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовою особою об'єкта, що ревізується, зокрема і заявлення відповідного позову до суду, проте не позбавляє цю особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та доступними засобами доказування.

Крім того, акт ревізії фактично не є беззаперечним доказом в обґрунтування позовних вимог.

Положення п. 3.3.12. ДБН Д. 1.1.-1-2000, на який посилається позивач, також не можуть бути застосованими в даній справі, враховуючи те, що вони регулюють відносини, пов'язані з виявленням безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва, допущених при складанні актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрати, які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди.

Більше того, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження обставин на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог, окрім акту ревізії, а долучених до позовної заяви доказів не достатньо для доведення протиправної поведінки відповідача, наявність майнової шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вини та факту спричинення відповідачем матеріальної шкоди позивачу на суму 6532,46 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо отримання збитків, позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, проте Закон України від 16.07.99 № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні порушення норм якого встановлено актом ревізії, визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні та не визначає (не регулює) виникнення зобов'язань сторін по договору.

Основною умовою Договору підряду, крім строків виконання роботи, її якості є ціна роботи.

Відповідно до ст. 844 ЦК України ціна роботи визначається Кошторисом, складеним та підписаним Сторонами. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим.

Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Як свідчать матеріали справи, будь-яких змін до Локального кошторису № 4-1-1 від 22.08.2012 р., розрахунку загальновиробничих витрат та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року сторонами не вносилося.

Ціна, обумовлена сторонами у договорі підряду № 228-22/4914-12 від 28.08.12 залишилась незмінною.

Тому, незалежно від того яким чином або за рахунок яких засобів за договором здійснено виконання робіт, замовник зобовязаний оплатити підряднику їх вартість обумовлену договором.

Відповідно до ст. 853 ЦК України Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Обсяг робіт передбачений договором підряду № 228-22/4911-12 від 28.08.12 виконано відповідачем у повному обсязі та прийнято позивачем без зауважень, що підтверджується актом виконаних будівельних робіт від 29.10.2012 р.

Таким чином, зобов'язання сторін визначені договором виконані сторонами у повному обсязі. Не надання відповідачем документів, що підтверджують вартість роботи крана при здійсненні підрядних робіт жодним чином не впливає на обумовлену сторонами договірну ціну робіт та дійсність (чинність) правочину в цілому, оскільки факт виконання робіт позивачем не заперечується.

Більш того, виконання підрядних робіт з використанням крана на автомобільному ходу підтверджується поясненнями директора Сумських МЕМ ОСОБА_4 та інженера 1 категорії ВТС Сумських МЕМ ОСОБА_5, які підписали акт приймання будівельних робіт форми Кб-2в від імені замовника, а також поясненнями наданими директором ТОВ ВТП Енерготехнології, наданими ДФІ.

Предметом договору підряду № 228-22/49П-12 від 28.08.12 є роботи з капітального ремонту шинного моста ШМ-15.75 з заміною ізоляторів на розподільчому пристрої РП-15.75 ПС Північноукраїнська, а не вартість послуг підйомних механізмів.

В даному випадку між сторонами укладений договір підряду, а кошти які позивач просить стягнути з відповідача отримані останнім як оплата належно виконаних за договором робіт, кошти набуті за наявності правової підстави - договору і вони не є ані збитками, ані безпідставно набутим майном. Посилання позивача та третьої особи на недотримання відповідачем вимог п. 3.3.12 ДБН Д. 1.1-1-2000 є безпідставним.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 03.11.15 р. у справі № 920/1550/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 03.11.15 р. у справі № 920/1550/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 16.01.2016 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.