Постанова № 55130032, 19.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2016 р. Справа№ 927/1237/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковалевська Ю.О., довіреність № 04-01/16 від 04.01.2016

від відповідача: Шокур А.Ю., довіреність № 05/01/16-1 від 05.01.2016

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна автомобільна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01 грудня 2015 року

у справі № 927/1237/15 (суддя Репех В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комспек"

до Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна автомобільна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 1 039 278,71 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комспек" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна автомобільна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 039 278,71 грн., з яких 576 717,01 грн. - сума основного боргу, 37 127,86 грн. - 3 % річних, 425 433,84 грн. - інфляційних втрат (т.І, а.с.2-3).

25 листопада 2015 року позивачем було подано заяву № 25-11/15/1 про збільшення позовних вимог. Так, посилаючись на договірні відносини, Позивач просив суд стягнути в з Відповідача 1 043 888,15 грн. боргу з яких: основний борг у сумі 576 717,01 грн., 3 % річних у сумі 36 515,72 грн. (зменшено на 612,14 грн.) та інфляційних втрат у сумі 430 655,42 грн. (збільшено на 5 221,58 грн.).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01 грудня 2015 року (повний текст складено і підписано 02 грудня 2015 року) у справі № 927/1237/15 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 571 009,72 грн. основного боргу, 430 655,42 грн. інфляційних втрат та 36 515,72 грн. 3% річних, у задоволенні вимог про стягнення основного боргу у сумі 5 707,29 грн. відмовлено (т.ІІІ, а.с. 114-120).

11 грудня 2015 року Дочірнє підприємство "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна автомобільна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01 грудня 2015 року у справі № 927/1237/15 та просило скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01 грудня 2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 грудня 2015 року для розгляду апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна автомобільна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/1237/15 від 01 грудня 2015 року визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року у справі № 927/1237/15 апеляційну скаргу ТОВ "Комспек" на рішення Господарського суду Чернігівької області від 01.01.2015 призначено до розгляду на 19 січня 2016 року.

15 січня 2015 року ТОВ "Комспек" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначало про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області та просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна автомобільна компанія "Автомобільні дороги України" в судовому засідання 19 січня 2016 року надав суду пояснення, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01 грудня 2015 року у справі № 927/1237/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність довіреності та супровідних документів, що підтверджують походження продукції.

Представник ТОВ "Комспек" в судовому засіданні 19 січня 2016 року надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 01 грудня 2015 року у справі № 927/1237/15 без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

03 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комспек", (надалі - Продавець) та Дочірнім підприємством "Чернігівський облавтодор" (надалі - Покупець) було укладено договір поставки товару № 03/01-1 (надалі - Договір) (т.ІІІ, а.с. 98).

Відповідно до п.п. 1.1., Договору Продавець зобов'язується поставити у власність покупця товар в кількості та в асортименті згідно заявок Покупця.

Згідно з підпунктом 2.2. Договору визначено, що кількість товару в кожній партії визначається відповідно до заявок Покупця і зазначаються у відповідній накладній.

Відповідно до підпункту 3.2. вартість кожної партії товару зазначається у відповідній накладній.

Підпунктом 4.1. Договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно з підпунктом 4.2. Договору розрахунок здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця.

Підпунктом 5.1. Договору передбачено, що поставлення чергової партії Товару здійснюється за усною або письмовою заявкою Покупця, направленою за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, тощо.

Пунктом 6.1. Договору передача товару здійснюється відповідно до законодавства України шляхом підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до підпункту 7.1. Договору, він діє до 31 грудня 2010 року.

Між сторонами 31 грудня 2010 року було підписано Додаткову угоду № 3 до Договору поставки № 03/01-1, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору, на той самий період, тобто на 5 років. У зв'язку з чим домовились, що цей Договір діє до 31 грудня 2015 року (т.ІІІ, а.с. 100).

Як зазначав Позивач, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаного Відповідачем та Позивачем 10.07.2015 р., станом на 01.06.2013 заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 611 691,61 грн.

В період з 07 червня 2013 року по 18 вересня 2013 року Позивач передав у власність Відповідача щебеневу продукцію на загальну суму 775 025,40 грн. що підтверджується видатковими накладними: № 07/06-1 від 07.06.2013 р. на суму 16822,80 грн.; № 07/06-2 від 07.06.2013 р. на суму 28816,80 грн.; № 08/06-1 від 08.06.2013 р. на суму 37650,00 грн.; № 08/06-2 від 08.06.2013 р. на суму 29770,80 грн.; № 11/06-1 від 11.06.2013 р. на суму 31579,20 грн.; № 11/06-2 від 11.06.2013 р. на суму 28838,40 грн.; № 15/06-1 від 15.06.2013 р. на суму 20910,00 грн.; № 15/06-2 від 15.06.2013 р. на суму 14162,40 грн.; № 15/06-3 від 15.06.2013 р. на суму 33900,00 грн.; № 15/06-4 від 15.06.2013 р. на суму 28470,00 грн.; № 18/06-1 від 18.06.2013 р. на суму 72516,00 грн.; № 18/06-2 від 18.06.2013 р. на суму 36981,60 грн.; № 18/06-3 від 18.06.2013 р. на суму 36679,80 грн.; № 10/07-2 від 10.07.2013 р. на суму 65892,00 грн.; № 2408-1 від 24.08.2013 р. на суму 33752,40 грн.; № 2408-2 від 24.08.2013 р. на суму 39552,00 грн.; № 0809-1 від 08.09.2013 р. на суму 47895,60 грн.; № 1009-1 від 10.09.2013 р. на суму 53899,20 грн.; № 1509-1 від 15.09.2013 р. на суму 31399,20 грн.; № 1709-1 від 17.09.2013 р. на суму 39476,40 грн.; № 1809-1 від 18.09.2013 р. на суму 46060,80 грн. (т.3, а.с. 31-51).

Як зазначає Позивач, Відповідач за вищезазначений період сплатив грошові кошти за поставлену продукцію у розмірі 810 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 01.06.2013 р. на суму 360 000,00 грн.; від 05.06.2013 р. на суму 100 000,00 грн.; від 07.06.2013 р. на суму 100 000,00 грн.; від 04.07.2013 р. на суму 150 000,00 грн.; від 27.08.2013 р. на суму 100 000,00 грн. (частково оплачує видаткову накладну № 15/06-2 від 15.06.2013 р. на суму 3 920,39 грн.) (т.І а.с. 32-36).

Відповідно до розрахунку Позивача, заборгованість Відповідача за поставлену продукцію складає: 611 691,61 грн. (заборгованість станом на 01.06.2013 р.) + 775 025,40 грн. (заборгованість за продукцію поставлену з 07.06.2013 р. по 18.09.2013 р.) - 810 000 грн. (сума сплаченої заборгованості у період з 01.06.2013 р. по 27.08.2013 р.) = 576 717, 01 грн.

Позивач, посилався на те, що неоплаченими залишили наступні видаткові накладні на загальну суму 571 009,72 грн.: № 15/06-2 від 15.06.2013 р. на суму 4 534,72 грн. з 14 162,40 грн.; № 15/06-3 від 15.06.2013 р. на суму 33900,00 грн.; № 15/06-4 від 15.06.2013 р. на суму 28470,00 грн.; № 18/06-1 від 18.06.2013 р. на суму 72516,00 грн.; № 18/06-2 від 18.06.2013 р. на суму 36981,60 грн.; № 18/06-3 від 18.06.2013 р. на суму 36679,80 грн.; № 10/07-2 від 10.07.2013 р. на суму 65892,00 грн.; № 2408-1 від 24.08.2013 р. на суму 33752,40 грн.; № 2408-2 від 24.08.2013 р. на суму 39552,00 грн.; № 0809-1 від 08.09.2013 р. на суму 47895,60 грн.; № 1009-1 від 10.09.2013 р. на суму 53899,20 грн.; № 1509-1 від 15.09.2013 р. на суму 31399,20 грн.; № 1709-1 від 17.09.2013 р. на суму 39476,40 грн.; № 1809-1 від 18.09.2013 р. на суму 46060,80 грн.

Відповідно до уточнень Позивача, поданих місцевому господарському суду, замість видаткової накладної № 15/06-2 від 15.06.2013 р. на суму 14 162,40 неоплаченої на суму 4 534,72 грн. є неоплаченою видаткова накладна № 15/06-1 від 15.06.2013 р. суму 4 534,72 грн.(т.ІІІ а.с. 110).

Крім того, Позивач 08.02.2010 р. поставив Відповідачу технічну сіль на загальну суму 333 677,29 грн., що підтверджується видатковими накладними доданими до матеріалів справи (т.ІІІ а.с. 90-95). На наступний день Відповідач розрахувався за цей товар на суму 327 970,00 грн. (т.І а.с. 96), отже неоплаченою залишилась заборгованість за поставлену технічну сіль у сумі 5 707,29 грн.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору 11.09.2015 р. надіслав на адресу Відповідача вимогу на суму 576 717,01 грн. з пропозицією погасити існуючу заборгованість до 18.09.2015 р. Проте відповідачем вказану пропозицію було залишено без відповіді та реагування (т.І а.с. 38).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 06 листопада 2015 року підписаного, підписаного та скріплено печатками сторін, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 576 717,01 грн. (т.І, а.с. 123)

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, положення якої кореспондуються зі статтею 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач своє зобов'язання щодо повної оплати поставленої щебеневої продукції та технічної солі не виконав. Доказів оплати всієї вартості одержаного від позивача товару на суму 576 717,01 грн. (з яких: вартість неоплаченої технічної солі у сумі 5 707,26 грн. та вартість неоплаченої щебеневої продукції у сумі 571 009,72 грн.) не надав.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за змістом статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частинами 3-5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно, за позовною вимогою про стягнення заборгованості по оплаті за поставлену 08.02.2010 р. технічну сіль на суму 5 707,17 грн. строк позовної давності сплинув.

Враховуючи викладене та те, що факт поставки продукції підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення боргу за поставлену у період з 07 червня 2013 року по 18 вересня 2013 року щебеневу продукцію на суму 571 009,72 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та те, що Відповідач допустив прострочення по оплаті поставленого товару, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 36 515,72 грн. 3% річних від простроченої суми та 430 655,42 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 30 липня 2013 року по 31 жовтня 2015 року. Належний розрахунок даної заборгованості міститься у матеріалах справи (т.ІІІ, а.с. 101-102).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з позицією господарського суду Чернігівської області про часткове задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи допустимих доказів (первинних документів), що підтверджують поставку продукції та доказів передачі товару саме Відповідачу, а також щодо відсутності заявок Відповідача на поставку товарів та інших супроводжувальних документів (сертифікатів якості, технічних паспортів, ттн), враховуючи вищевикладене та з огляду на наступне.

Надані на підтвердження позовних вимог видаткові накладні є первинними документами в розумінні п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складеними у відповідності з вимогами, встановленими ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону і пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та скріпленні печатками підприємств, що підтверджує .

У абзаці 2 пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі № 3-77гс15 відсутність довіреності на отримання цінностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. При цьому вчинення Позивачем дій з поставки, підтверджується видатковими накладними, які містяться у матеріалах справи.

В свою чергу, Відповідачем доводів Позивача не спростовано та не надано доказів погашення заборгованості ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Посилання у апеляційній скарзі на відсутність заявок Відповідача на поставку товарів та інших супроводжувальних документів (сертифікатів якості, технічних паспортів, ттн) спростовуються умовами Договору та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом норм процесуального права та матеріального права скаржником суду апеляційної інстанції не наведено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду Чернігівської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01 грудня 2015року у справі № 927/1237/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна автомобільна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01 грудня 2015року у справі № 927/1237/15 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна автомобільна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01 грудня 2015року у справі № 927/1237/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01 грудня 2015року у справі № 927/1237/15 залишити без змін.

3.Справу № 927/1237/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова