Ухвала суду № 55127849, 21.01.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"21" січня 2016 р. Справа № 5004/1853/11

Суддя господарського суду Волинської області Бондарєв С.В., розглянувши матеріали за скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №б/н від 20.01.2016р. (вх.№01-49/4/16 від 20.01.2016р.) на дії Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції

по справі №5004/1853/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", м. Київ

до Підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про стягнення 1 945 356,82 грн.

Встановив: 20 січня 2016 року скаржник- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду зі скаргою №б/н від 20.01.2016р. (вх.№01-49/4/16 від 20.01.2016р.) на дії Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, в якій просив скасувати постанову про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 відкритому в філії-Волинське обласне управління АТ "Державний Ощадний банк України" у національній валюті для зарахування пенсії.

В обгрунтування скарги, посилаючись на ч. 6 ст. 70 ЗУ "Про виконавче провадження", ч. 2 ст. 50 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 1212 ГПК України зазначив, що 18 січня 2016р. йому стало відомо, що згідно постанови державного виконавця Другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Іщенко Г.С. про арешт коштів боржника, було накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках в установах банку.

Зокрема, було накладено арешт на рахунок НОМЕР_1, відкритий в філії-Волинське обласне управління AT "Державний ощадний банк України".

Відповідно до Довідки від 21.12.2015р. №16-1-1514, рахунок НОМЕР_1 відкритий в філії- Волинське обласне управління AT "Державний ощадний банк України" у національній валюті для зарахування пенсії.

Повідомив, що з травня 2008p., він являється пенсіонером та отримує пенсію, яка щомісячно надходить на арештований банківський рахунок.

Звернув увагу суду на ту обставину, що в 2014 р. виконавчою службою було розпочато стягнення заборгованості з його пенсії в розмірі 20% щомісячно.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більше 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням статті 121 2 ГПК, господарським судам слід мати на увазі таке.

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статтей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1-3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XIIІ ГПК тощо.

Відповідно до п.п. 3-5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Між тим, скаржник-Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звертаючись зі скаргою до суду, не вказав та не обгрунтував в чому саме полягає невідповідність дій державного виконавця Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з скарги та доданих до неї документів, постанова про арешт коштів боржника ВП № 38181694 винесена державним виконавцем 16.11.2015р.

Скарга на дії органу Державної виконавчої служби згідно штемпеля вхідної кореспонденції подана до господарського суду Волинської області 20.01.2016р., що дає підстави вважати про пропуск процесуального строку для подання скарги.

Скаржник, вказуючи на ту обставину, що йому стало відомо 18.01.2016р. про наявність оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника ВП №38181694 від 16.11.2015р. не підтверджує цього факту належними доказами.

Заява про відновлення пропущеного строку для оскарження в матеріалах скарги відсутня.

Згідно приписів ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням статті 121 2 ГПК, господарським судам слід мати на увазі таке.

Встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Водночас, статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено право сторін виконавчого провадження ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження.

Проте, заявник не обґрунтовує поважність причин та наявність підстав, які б перешкоджали поданню скарги у визначений строк.

Керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ухвалив:

Скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №б/н від 20.01.2016р. (вх.№01-49/4/16 від 20.01.2016р.) на дії Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у справі №5004/1853/11 залишити без розгляду.

Додаток: заявнику - матеріали скарги з додатками на 7-и арк.

Суддя С. В. Бондарєв