Ухвала суду № 55127706, 21.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Справа № 876/11371/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Андрушків І.Я.,

за участі позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про скасування постанов та стягнення коштів на відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області в якому просив скасувати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП №23468261 від 27 грудня 2012 року і стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням та бездіяльністю відповідача на загальну суму 45200 гривень, із яких 27700 гривень моральна шкода та 17500 гривень матеріальна шкода.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на неї, в якій просив скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду від 28 жовтня 2015 року в справі №308/97/13-а та прийняти нову постанову суду якою стягнути з відповідача на його користь завдану йому матеріальну та моральну шкоду в розмірі 45200 гривень, а також стягнути із відповідача сплачений ним судовий збір в розмірі 1330 гривень 06коп.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що суд першої інстанції неповно і не об'єктивно, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права виніс оскаржувану постанову.

Також, апелянт по справі зазначив, що суть його адміністративного позову полягала в проханні до суду першої інстанції, на підставі вимог закону та попередньо прийнятих судових рішень, забезпечити виконання своїх функціональних обов'язків підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, щодо виплати йому листків непрацездатності за період із 22 квітня по 20 жовтня 2009 року на загальну суму 60975,44 гривні, боржником - Воловецькою районною радою, однак суд першої інстанції не з'ясував те, що 2 липня 2015 року боржник частково виконав рішення суду і виплачено йому 39440 гривень лікарняних.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 24 грудня 2010 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області виніс рішення, яким зобов'язав Воловецьку районну раду провести нарахування та оплату ОСОБА_2 згідно листків непрацездатності №368614 від 13 травня 2009 року; №044389 від 22 травня 2009 року; №741374 від 09 червня 2009 року; №861250 від 12 червня 2009 року; №885420 від 11 серпня 2009 року; №807829 від 12 серпня 2009 року; №735014 від 20 вересня 2009 року; №467826 від 20 жовтня 2009 року.

27 грудня 2010 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, на виконання виконавчого листа №2а-5981/09, відкрито виконавче провадження ВП №23468261.

03 лютого 2011 року Воловецька районна рада повідомила відповідача про виконання рішення суду в повному обсязі, тобто позивачу проведено нарахування та оплату листків непрацездатності в розмірі 2087,36грн. і надано розрахунок середньомісячної заробітної плати для нарахування лікарняних, згідно якого 6 днів лікарняних в розмірі 2505,84 гривні за рахунок коштів районної ради, 146 днів лікарняних в розмірі 60975,44 гривень за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

05 липня 2011 року відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Воловецьку районну раду в розмірі 680 гривень, а 12 липня 2011 року винесено постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі 1360 гривень, у зв'язку з тим що боржником не було виконано рішення суду.

13 липня 2011 року і 26 жовтня 2012 року відповідач звертався в Прокуратуру Воловецького району з поданнями щодо вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Воловецької районної ради за ознаками злочину, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України, а саме: «Невиконання судового рішення».

Листом від 04 жовтня 2012 року за №328 Воловецька районна рада повідомила позивача, що відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності виплачується роботодавцями після проведення відповідного фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (робочими органами на місцях) виключно з коштів Фонду.

27 грудня 2012 року головним державним виконавцем відповідача Секерня В.М. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку відмовляючи в задоволені адміністративного позову, так як відповідач по справі здійснив усі необхідні заходи для виконання судового рішення, в тому числі неодноразово звертався до суду з проханням встановити спосіб і порядок виконання даного рішення. Таким чином, дії відповідача, щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є правомірними.

Щодо прохання позивача стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням та бездіяльністю на загальну суму 45200 гривень, із яких 27700 гривень моральна шкода та 17500 гривень матеріальна шкода, то колегія суддів вважає зазначити, що в цій частині позовних вимог слід відмовити зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральних страждань або втрат майнового чи немайнового характеру.

При визначенні розміру компенсації суд має врахувати (а сторони мають довести) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат. Окрім цього, відповідно до ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Приписами ч.3 наведеної норми передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Стаття 2 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачає, що у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Однак, позивачем не надано суду розрахунок понесених витрат у відповідності до вищенаведеного для можливості встановлення його граничного розміру, а відтак витрати відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 196, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2015 року по справі по справі №308/97/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя В.М. Багрій

Суддя Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 21 січня 2016 року.