Ухвала суду № 55124083, 12.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Плавич Н.Д.

суддів: Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.

при секретарі Коноваленко Х.В.

у відкритому судовому засідання у присутності представника ОСОБА_2, за ордером та договором про надання правової допомоги,

розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.08.2015р.

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3

про стягнення процентів за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні позивач ОСОБА_2 звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області до ОСОБА_3 з позовом про стягнення процентів за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між сторонами, ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_3 ( позичальник) був укладений договір позики від 12 березня 2010 року, на підставі якого позивач передав відповідачу 2000,00 доларів США зі сплатою відсотків із розрахунку 10 % від суми заборгованості на місяць.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2010 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму основного боргу 14288,40 грн.

На час звернення позивача до суду з вказаним позовом сума боргу за договором позики від 12 березня 2010 року позичальником не повернула.

Позивач, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідачки проценти за користування позикою у сумі 7200 доларів США.

Справа розглянута без участі відповідача ОСОБА_3, яка повідомлялася про день та час розгляду справи.

Першим рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 проценти за користування позикою у сумі 75556,80 грн.(а.с.98-99).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2014 року рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2014 року залишено без змін(а.с.123-126).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2014 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2014 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції(а.с.160-161)..

У висновках і мотивах, з яких скасовані рішення суду, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав на неналежне повідомлення відповідачки про день, час та місце розгляду справи, тобто скасував судові рішення з процесуальних підстав.

В суді першої інстанції при новому розгляді справи представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлений та уточнений позов (а.с.82).

Останнім рішенням місцевого суду від 19 серпня 2015р. позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 проценти за користування грошима за договором позики в розмірі 6480,00доларів США. Суд стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 720,00грн.

В апеляційній скарзі апелянт, відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції від 19 серпня 2015р., закрити провадження по справі посилаючись на те, що висновок місцевого суду не відповідає вимогам процесуального права. За доводами апелянта при розгляді позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування грошима за договором позики, суд не звернув увагу, що набрало чинності рішення суду першої інстанції від 02.12.2010р. На підставі вказаного рішення стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики. За цим же рішенням в позові ОСОБА_4 про стягнення процентів за договором позики відмовлено, тому на підставі ст. 205ч1п2 ЦПК України є всі підстави для скасування рішення і закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики.

Представник відповідача ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав.

В останнє судове засідання на 12.01.2016р. представник відповідача не зявився, про день та час розгляду справи сповіщений, вказане підтверджується довідковим листом.

Представник позивача надав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення законним.

У відповідності з вимогами ст. 305ч2 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день та час розгляду справи не перешкоджає її розглядові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, колегія дійшла висновку апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав..

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються вимогами ст. ст. 1046,1047,1048, ЦК України.

По матеріалам справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 уклав з відповідачем ОСОБА_3 договір позики від 12 березня 2010року, на підставі якого позикодавець надав ОСОБА_3 2000,00 доларів США, а позичальник зобовязалася у строк до 12 червня 2010 року повернути позивачу суму боргу, зі сплатою 10% від суми боргу щомісячно.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2010 року, яке набрало чинності, визнано дійсним договір займу від 12 березня 2010 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з позичальника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму основного боргу 14288,40 грн. В частині стягнення відсотків за три місяця ( квітнень, травень, червень 2010р.), пені, моральної шкоди відмовлено (а.с.5-7).

Позивач ОСОБА_4 при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 процентів за користування грошима за договором позики посилався на те, що позичальник ОСОБА_3 рішення суду від 02.12.2010року не виконала, суму боргу не повернула. За розпискою від 12.03.2010р. позичальник ОСОБА_3 взяла в борг 2000доларів США зі сплатою за користування грошима 10 відсотків щомісячно.

Враховуючи, що відповідач суму боргу не повернула, продовжує користуватися грошима позивача, він просив стягнути з відповідача проценти за користування грошима за три роки ( в межах строку позовної давності) за період з 01.04.2011р. по 01.04.2014р. за наступним розрахунком: 36 місяців ( три роки) при сумі боргу 2000доларів США, 10 відсотків від вказаної суми ( за розпискою) 200доларів х 36місяців = 7200доларів США(а.с.82-83). Позивач посилався на те, що він передавав позивачу борг в доларах США, тому розрахунок суми процентів просив стягнути в доларах США.

За рішенням суду позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01 квітня 2011 року встановлено, що ОСОБА_3 частково виконала боргове зобовязання у сумі 200,00 доларів США.

Позичальник взяла в борг 2000доларів США, повернула 200доларів США, таким чином залишок суми боргу становить 2000доларів США 200доларів США= 1800доларів США.

10 відсотків від 1800 доларів США складає 180доларів США х 36місяців = 6480доларів США. Таким чином, суд стягнув з відповідача на користь позивача проценти в іноземній валюті - 6480доларів США.

Колегія погоджується з вказаним висновком місцевого суду враховуючи вимоги діючого законодавства, а саме вимоги ст. ст. 1046,1047,1048,1049,1050,610 ЦК України.

Згідно ч.1ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в та в порядку, що встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ч.2 статті 533 ЦК України сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У запереченнях на заявлений позов, а також в апеляційній скарзі відповідач посилалася на те,, що рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, відмовлено у частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення відсотків за договором позики, тому він не вправі звертатися до суду з позовом про стягнення відсотків за договором позики.

Суд першої інстанції надав оцінку доводам відповідача враховуючи наступне. Рішенням суду від 02.12.2010р. ОСОБА_5 відмовлено в позові про стягнення процентів за період - квітнень, травень, червень 2010р.

На теперішній час позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення відсотків ( процентів) за користування грошима, оскільки відповідач суму боргу не повернула, за період з 01.04.2011р. по 01.04.2014р., тобто, за інший період часу.

Також у своїх заперечення відповідач посилалася на те, що позивач не є субєктом підприємницької діяльності, а тому не може отримувати відсотки за надану ним позику, посилаючись на Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює право фінансових установ на здійснення операцій з надання фінансових послуг, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Оскільки сторони у справі не є ні фінансовими установами, ні фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, тому до спірних правовідносин не застосовується Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідач до теперішнього часу борг за договором позики від 12 березня 2010 року у повному обсязі не повернула, тобто правовідносин сторін по договору позики не припинені, позивач має право на отримання суми процентів.

Відповідач у своїх запереченнях просила застосувати строки позовної давності до позовних вимог, стверджувала, що позовна заява була подана після спливу строку позовної давності, яка відраховується від дати закінчення строку дії договору позики, тобто від 12 червня 2010 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З позовом про стягнення відсотків за користування грошима позивач звернувся в вересні 2013р., справа за вказаним позовом розглядалася судами неодноразово, уточнив позовні вимоги в квітні 2014р. позивач просив стягнути відсотки за користування грошима в межах строку позовної давності, за три роки.

Суд стягнув з відповідача відсотки (проценти) за користування грошима в іноземній валюті. Проценти це не фінансова санкція, це плата за користування грошима. За договором позики від 12.03.2010р. позичальник ОСОБА_3 брала в борг 2000доларів США, повернула частку боргу (200доларів) в доларах, проценти за користування грошима в розписці визначені в доларах США (10 відсотків).

В ході розгляду справи, а також в апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_3 не надавала своїх заперечень щодо стягнення з неї процентів в іноземній валюті, оскільки акцентувала увагу на те, що позивач взагалі не має право на стягнення процентів з суми боргу, що неповернута, тому колегія погоджується з висновком суду, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 відхиляється, рішення місцевого суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст.307ч1п1,308, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.08.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення процентів за договором позики, - залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: Н.Д.Плавич

ОСОБА_6

ОСОБА_7