Ухвала суду № 55124077, 20.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/46/16

Номер справи місцевого суду: 522/22595/15-к

Головуючий у першій інстанції Коваленко

Доповідач Балабан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Балабана В.Ф.,

суддів: Балана В.Ф., Копіци О.В.,

при секретарі с/з: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю:

прокурора: Притули Є.С.,

підозрюваного: ОСОБА_3,

захисника: ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 грудня 2015 року, якою продовжено строк тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3,-

встановив

Оскарженою ухвалою було частково задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП України в Одеській області ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №12015160000000770 від 09.10.2015 року про продовження строку утримання під вартою відносно:

ОСОБА_3 Фрідріха Йосифовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого керуючим директором ПАТ «Юніон ОСОБА_6», одруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_3 підозрюється в тому, що він, перебуваючи на посаді керуючого директора публічного акціонерного товариства «Юніон ОСОБА_6» всупереч інтересам ПАТ «ЮСБ ОСОБА_6», вкладників та інших кредиторів ОСОБА_7, за попередньою змовою з радником Голови правління ПАТ «Юніон ОСОБА_6» ОСОБА_8, зловживаючи своїм службовим становищем здійснив розтрату ввірених йому грошових коштів у ПАТ «ЮСБ ОСОБА_6» на загальну суму 63 517 037 гривень, 405 000 ЄВРО та 44 000 доларів США.

При прийнятті рішення щодо продовження строку утримання під вартою ОСОБА_3, слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.

Крім того, як вважав слідчий суддя, на даний час, ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були прийняти до уваги при обранні підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також при продовженні строку тримання його під вартою залишилися, а саме : тяжкість кримінального правопорушення в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_3, наявність у нього, всупереч вимогам діючого законодавства подвійного громадянства, необхідність виконання слідчих та процесуальних дій, а саме: допит свідків, проведення експертних досліджень.

Слідчий суддя відмітив, що обставини, передбачені ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні.

На підставі всіх цих обставин слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою на 60 діб, а саме до 29.02.2016 року.

Будучи незгодним з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою.

Як підстави для скасування ухвали слідчого судді, вказав на те, що висновки суду, викладені у судовому рішенні є такими, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також те, що сама ухвала прийнята з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

При цьому захисник посилається на недоведеність органами досудового слідства обґрунтованості підозри, яка предявлена ОСОБА_3, а висновки слідчого судді про її обґрунтованість засновані на документі, який є підробленим.

Захисник вважає, що у досудового слідства немає доказів на наявність у ОСОБА_3 повноважень по розпорядженню готівковими коштами, та відсутні докази щодо підтвердження змови на вчинення ним кримінального правопорушення разом з ОСОБА_8

Також захисник висловлює думку з приводу того, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження є недопустими, так як отриманні з порушенням закону.

Крім того захисник послався на те, що слідчий суддя не звернув уваги на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які приймались до уваги судами при обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також при продовженні строку тримання під вартою на даний час зменшилися, що на його думку дає суду можливість для змінення запобіжного заходу.

Також на думку захисника, слідчий суддя не звернув увагу на те, що клопотання слідчого було подано в суд з пропуском пятиденного строку, необхідного для звернення до суду.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних причин.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

При цьому, у відповідності до вимог ч.3 ст.199 КПК України, повинні враховуватися дані, що заявлені ризики не зменшилися чи з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів досудового слідства, ОСОБА_3 підозрюється в тому, що він займав посаду керуючого директора ПАТ "Юніон ОСОБА_6" згідно наказу №353 від 29.05.2014 року.

На думку органів досудового слідства цей наказ надавав ОСОБА_3 розподільчі обовязки, згідно яких він є персонально відповідальною особою за наступні департаменти та управління: департаменти карткового та корпоративного бізнесу, управління клієнтської підтримки та маркетингу.

З пояснень свідка ОСОБА_9, який є головою правління ПАТ "Юніон ОСОБА_6" вбачається, що саме безпосередньо ОСОБА_3, який спільно з ОСОБА_8, здійснювали контроль за обміном, інкасацією, роботи міжбанківського ринку, купівлі-продажу валюти, інвестуванню та розміщенню грошових коштів у банку, а також у інших банках, в тому числі контроль підрозділів, які відповідають за рух грошових коштів.

Це знайшло своє підтвердження у поясненнях свідків інших свідків.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обовязок розглядати обґрунтованість підозри, що є взагалі підставою для обрання відносно особи запобіжного заходу.

На переконання апеляційного суду, той факт, що підозрюваний ОСОБА_3 був особою, яка за показаниями свідків фактично керувала банком та безпосередньо, разом з ОСОБА_8 мала доступ до розпорядження грошовими коштами банку, була обізнана про відсутність грошових коштів та надавала вказівки, направленні на проведення відділеннями банку операцій з грошовими коштами, які фактично не надходили до цих відділень, дає підстави вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що твердження захисника ОСОБА_4 щодо пропуску слідчим строку на подання клопотання про продовження ОСОБА_3 строку тримання під вартою, є безпідставними, так як попередня ухвала слідчого судді про продовження ОСОБА_3 строку тримання під вартою втрачала чинність після 2 січня 2016 року, а клопотання про продовження строку тримання під вартою датоване 29.12.2015 року та зареєстроване в Приморському районному суді м. Одеси 29.12.2015 року.

Таким чином апеляційний суд вважає, що слідчий подав клопотання про продовження строку тримання під вартою у строк встановлений ч. 1 ст. 199 КПК України.

Що стосується існування передбачених ст.177 КПК України ризиків, які на думку слідчого судді на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою не зменшилися, то судова колегія погоджується з висновками слідчого судді про те, що вони не зменшилися, так як на разі існують можливості ОСОБА_3 вчиняти тиск на потерпілих та свідків у справі,

Також судова колегія погоджується з висновком слідчого судді про урахування тяжкості покарання у разі визнання особи винуватою в скоєнні кримінальних правопорушень по яким йому повідомлено про підозру, що може свідчити, про існування ризиків можливого переховування ОСОБА_3 від органів досудового слідства та суду, знищення чи переховування ним документів, що може перешкоджати досудовому слідству та встановленню інших осіб, причетних до заволодіння грошовими коштами.

При цьому апеляційний суд враховує факт наявності у ОСОБА_3, крім громадянства України також громадянства Угорщини.

При вирішені питання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 апеляційний суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Апеляційний суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування та тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі доведеності його вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за рішенням суду та існування ризиків, апеляційний суд з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

При перегляді ухвали слідчого судді районного суду, будь яких порушень вимог кримінального процесуального закону, на які посилається сторона захисту в апеляції по поясненнях встановлено не було.

Щодо доводів захисника ОСОБА_4 про недопустимість доказів. які надані на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення. передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, судова колегія вважає, що вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, згідно ст.ст. 89, 94 КПК України та ОСОБА_2 28 КПК України, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання їх такими з огляду на ст. 87 КПК України апеляційна скарга не містить і апеляційним судом вони не встановлені.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що ухвала слідчого судді обґрунтована на законі, в звязку з чим підстав для її скасування та обрання більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 немає.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 376, 404, 405, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 грудня 2015 року, якою продовжений строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 до 29.02.2016 року - залишити без зміни.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

В.Ф. ОСОБА_10ОСОБА_11Копіца