Рішення № 55122188, 21.01.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

21.01.2016

Справа № 2/489/104/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

21.01.2016 р. м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

при секретарі - Бреженюк Н.С.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Капітал» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 р. ОСОБА_1, який діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ПАТ «Перший український міжнародний банк», ПАТ «ОСОБА_3 Капітал» про визнання договору дарування недійсним. Свої вимоги мотивував тим, що 21.09.2013 р. між ПАТ «ОСОБА_3 Капітал» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 17464 грн. 63 коп. строком на 37 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом. Однак позивач зазначає, що ОСОБА_2 є недієздатним, страждає стійким хронічним психічним розладом, внаслідок чого не може розуміти значення своїх дій і керувати ними. На переконання позивача невідомі особи скористались безпорадним станом його сина, шляхом омани спонукали ОСОБА_2 укласти кредитний договір та отримані гроші привласнили собі.

Посилаючись на вищевикладене позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним кредитний договір № 85019277491 від 23.09.2013 р., укладений між АТ «ОСОБА_3 Капітал» та ОСОБА_2, право вимоги за яким перейшло у власність ПАТ «Перший український міжнародний банк».

Відповідно до заяви, представник позивача просив про розгляд справи без його участі, підтримав вимоги.

Представник відповідача ПАТ «ПУМБ» в судове засідання не зявився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ПАТ «ОСОБА_3 Капітал» в судове засідання не зявився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ухвали суду проводиться заочний розгляд справи.

Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

21.09.2013 р. між ОСОБА_2 та АТ «ОСОБА_3 Капітал» був укладений Кредитний договір № 85019277491, який складався з Пропозиції укласти договір (оферти), Загальних умов договорів кредитування та Графіку платежів. Згідно положень вищезазначеного договору ОСОБА_2 отримав від Банку грошові кошти в кредит в сумі 17464 грн. 63 коп., строк кредиту - 37 місяців, розмір процентної ставки 0,01 % річних.

У відповідності до положень кредитного договору відповідач зобовязався щомісячно сплачувати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання та комісію.

Відповідно до ст.ст. 202-204, 215 правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обовязковими для виконання.

У відповідності до ст. 628, 629 ЦК України договір є обовязковим до виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Разом з тим в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що позичальник за кредитним договором ОСОБА_2 відповідно до Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.07.2014 р. визнаний недієздатним, він страждає на хронічні психічні захворювання, не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними.

За клопотанням позивача судом було призначено судову психіатричну експертизу для визначення психічного стану позичальника станом на час укладання кредитного договору.

Згідно Висновку судово-психіатричної експертизи № 542 від 24.11.2015 р. ОСОБА_2 в час укладення кредитного договору 23.09.2013 р. не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані докази в сукупності та приймаючи до уваги, що на час укладення кредитного договору ОСОБА_2 ще не був визнаний судом недієздатним, однак Згідно Висновку судово-психіатричної експертизи не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, суд вважає, що він не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення даного правочину.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

На підставі ст. ст. 207, 1222, 1233, 1257 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 14, 30, 60, 62, 88, 212-214, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, який діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Капітал» про визнання кредитного договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 85019277491 від 23.09.2013 р., укладений між АТ «ОСОБА_3 Капітал» та ОСОБА_2, право вимоги за яким перейшло у власність ПАТ «Перший український міжнародний банк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», ЄДРПОУ 14282829, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Капітал», ЄДРПОУ 26333064, в рівних частках, на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп., по 121 грн. 80 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: