Ухвала суду № 55118731, 21.01.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/5812/15-ц Номер провадження 22-ц/775/144/2016

Єдиний унікальний номер 225/5812/15-ц

Справа 22ц-775-144-2016 Суддя 1 інстанції: Геря О.Г.

Категорія 55 Доповідач: Новосядла В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів Азевича В.Б., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 11 листопада 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 11 листопада 2015 року було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» і ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись із ухвалою суду, публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» принесло апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду з тих підстав, що судом першої інстанції не було враховано:

- пункт 2 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, відповідно до якого у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи-позичальника і до юридичної особи-поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту,

- договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції сторони не з'явились, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчать направлені на їх адреси телефонограми, зареєстровані у журналі телефонограм апеляційного суду і розміщення на офіційному сайті суду списку справ, призначених до слухання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається.

6 жовтня 2015 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» і ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 5 березня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» і товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж» був укладений кредитний договір № ККРОВ.1500.010, а 4 червня 2014 року в забезпечення виконання зобов*язань позичальника перед банком, між ОСОБА_2 та банком був укладений договір поруки, згідно із яким останній зобов*язався відповідати перед банком за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж» зобов*язань за кредитним договором. Через невиконання позичальником умов кредитного договору позивач просив стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором і судові витрати.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 11 листопада 2015 року було відмовлено у відкритті провадження по справі.

При цьому суд першої інстанції виходив із вимог статті 16 ЦПК України та роз*яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2009.

Крім того, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції посилався на пункт 15 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» згідно із яким позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача до відповідачів нерозривно пов*язані, а тому позивачу необхідно звернутись із цим позовом до господарського суду Донецької області.

Разом з тим, зробивши правовий висновок про взаємопов*язанність позовних вимог до позичальника та поручителя, суд першої інстанції не врахував роз*яснення, викладені у пункті 3 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року згідно із якими в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишились роз*яснення Вищого господарського суду України, викладені у пункті 1.3 Постанови «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» №1 від 24 листопада 2014 року, відповідно до якого, у разі участі у справі кількох позивачів та відповідачів, одним з яких є фізична особа, господарські суди мають виходити з того, що справа в частині позовних вимог фізичної особи або до фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, господарському суду не підвідомча.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження по справі, а тому ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження по справі (про відкриття або про відмову у відкритті провадження по справі) .

Керуючись статтями 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» задовольнити.

Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 11 листопада 2015 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження по справі .

Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: