Ухвала суду № 55112847, 18.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1045/16 Справа № 409/8125/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шендрик К. Л. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Красвітної Т.П.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання заповіту недійсним і застосування наслідків його недійсності, усунення від права на спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просили встановити факти, що мають юридичне значення, а саме: що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року в селі Богданівка Богданівського району Павлоградської округи (нині Павлоградський район Дніпропетровської області) та її батьками є: батько - ОСОБА_7, росіянин, 21 рік та мати ОСОБА_12, росіянка, 21 рік; ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селі Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської округи (нині Дніпропетровська область) і його батьками є: батько - ОСОБА_7, росіянин, 23 роки та мати - ОСОБА_12, росіянка, 23 роки; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є рідними братом і сестрою, ОСОБА_9 є рідною тіткою ОСОБА_3 та ОСОБА_2, останні є для неї племінницями; дата народження ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яка зазначена в паспорті серія НОМЕР_1, виданого 03 вересня 1997 року міським в/м Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, в попередньому паспорті та в похідних від паспорту документах є такою, що не відповідає дійсності; паспорт ОСОБА_9, серії НОМЕР_1, виданий 03 вересня 1997 року Міським в/м Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області; заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4, посвідчений 12 вересня 1997 року державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_5; актовий запис про реєстрацію одруження між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за № 330 від 01 липня 1978 року та актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за № 21 від 05 січня 1984 року (свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_2) у Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області; актовий запис про смерть ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 року за № 769 від 12 жовтня 2009 року, у Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області є документами, що належали та були оформлені відносно ОСОБА_9, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Також позивачі просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4, посвідчений 12 вересня 1997 року державним нотаріусом Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі під № 1-1068, застосувати наслідки його недійсності - повернути сторони в первісний стан, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4, яке видане 18 травня 2010 року державним нотаріусом Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 і зареєтроване в реєстрі за № 2-1076, повернути квартиру АДРЕСА_1 до спадкової маси ОСОБА_9 та усунути відповідачку від права на спадкування за заповітом. (т.1 а.с. 1-11, т.2 а.с.66-95)

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року в селі Богданівка Богданівського району Павлоградської округи (нині Павлоградський район, Дніпропетровська область) та її батьками є: батько - ОСОБА_7 (21 рік, росіянин на момент народження дитини) та мати - ОСОБА_12 (23 роки, росіянка на момент народження дитини).

Встановлено факт, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селі Богданівка Богданівського району Павлоградської округи (нині Павлоградський район, Дніпропетровська область) і його батьками є: батько - ОСОБА_7 (21 роки, росіянин на момент народження дитини) та мати - ОСОБА_12 (росіянка, 23 роки, на момент народження дитини).

Встановлено факт, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є рідними братом і сестрою, ОСОБА_9 є рідною тіткою для ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно останні є для неї племінницями.

Встановлено факт, що паспорт ОСОБА_9, серії НОМЕР_1, виданий 03 вересня 1997 року Міським в/м Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області; заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4, посвідчений 12 вересня 1997 року державним нотаріусом Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_5; актовий запис про реєстрацію одруження між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за № 330 від 01 липня 1978 року та актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за № 21 від 05 січня 1984 року (свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_2) у Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області; актовий запис про смерть ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 року за № 769 від 12 жовтня 2009 року в Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, є документами, що належали та були оформлені відносно ОСОБА_9, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.(т.3 а.с.236)

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про визнання заповіту недійсним та застосування наслідків його недійсності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, усунення від права на спадкування та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог. (т.4 а.с. 3-19)

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні вищевказаних позовних вимог, його законність та обґрунтованість в іншій частині колегією суддів не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що рідна тітка позивачів - ОСОБА_9 була власником квартири АДРЕСА_1, в якій проживала одна, сім'ї не мала.(т.1 а.с.116)

За життя, 12 вересня 1997 року, вона склала заповіт, на ім'я ОСОБА_4, яким заповіла їй вказану квартиру. Заповіт посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі № 1-1068.(т.1 а.с. 85)

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9 померла. (а.с.12)

21 листопада 2009 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом до Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_4, на підставі чого було відкрито спадкову справу № 1347/2009.(т.1 .с.81, 87)

04 грудня 2009 року ОСОБА_3, а 14 квітня 2010 року ОСОБА_2 подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після померлої ОСОБА_9

18 травня 2010 року ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за реєстровим № 2-1076. (т.1 а.с.119 звор)

Постановою державного нотаріуса Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори від 28 грудня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю у них документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.(т.2 а.с.118)

Звертаючись з позовною заявою, позивачі посилались на невідповідність заповіту встановленій законом формі, вважають, що вчинення такого правочину не відповідало волі спадкодавця, а також позивачі поставили під сумнів підпис ОСОБА_9 на заповіті.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 липня 2015 року у справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу. (т.3 а.с.180-181)

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 6009 від 27 серпня 2015 року підписи від імені ОСОБА_9 у першому та другому примірниках заповіту від 12 вересня 1997 року в рядку «підпис» виконані ОСОБА_9, під впливом відносно постійних природних збиваючих факторів (серед яких могли бути: вікові зміни, хворобливий стан та ін.) (т.3 а.с.184-186)

Розглядаючи по суті даний спір, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необгрунтованості позовних вимог про визнання заповіту недійсним, застосування наслідків його недійсності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, усунення від права на спадкування за заповітом.

З таким висновком колегія суддів погоджується .

Згідно ст. 48 ЦК УРСР (який діяв на момент складання заповіту) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до ч.1 ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно ст. 541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивачів на невідповідність заповіту встановленій законом формі, оскільки він складений у відповідності із вищевказаними нормами Закону, що діяли на момент його укладання.

При цьому, суд правильно відхилив доводи ОСОБА_2 стосовно того, що в заповіті не зроблена конкретизація місця його укладення, оскільки із змісту вказаного документу вбачається, що він посвідчений Третьою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою, а згідно п. 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції від 14 червня 1994, № 18/5, (в редакції, що діяла станом на день посвідчення заповіту), нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса.

Разом з тим, якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори чи поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в посвідчувальному написі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, в установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Між тим, заповіт не містить вказівок стосовно того, що він складений поза приміщенням Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори, а тому немає підстав вважати, що він був посвідчений десь у іншому місті.

А відтак і доводи апеляційної скарги стосовно невідповідності форми заповіту нормам діючого на той час законодавства є безпідставними. Посилання апелянта на порушення норм п. 8 Інструкції, зводяться до особистого тлумачення заявником її змісту.

Доводи апелянта у скарзі про те, що суд першої інстанції у рішенні помилково послався на п.11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3.03.2004 №20/5, зареєстрованим в Мін'юсті України 03.03.2004 за №283/8882, яка не була чинною на день складання заповіту, тоді як мав керуватись положеннями Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 14 червня 1994, № 18/5, (в редакції, що діяла станом на день посвідчення заповіту) є такими, що не можуть бути підставами для скасування рішення суду, оскільки вказане порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, зокрема, п.11 Інструкції (2004) щодо місця вчинення нотаріальної дії та п. 8 Інструкції (у редакції 1994 року) є аналогічними.

Посилання апелянта на сумнівність підпису ОСОБА_9 на заповіті спростовується висновком судової-почеркознавчої експертизи.

За вимогами до ч. 2 ст. 59, ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи позивачів, викладені, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, стосовно того, що складання ОСОБА_9 заповіту на ім'я ОСОБА_4 не відповідало внутрішній волі спадкодавця є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, у розумінні зазначених норм Закону.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду, в оскарженій частині, залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: