Рішення № 55112779, 25.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/233/15 Справа № 205/4041/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Залімська Н. В. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 53/55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ 25 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г

суддів - Осіяна О.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Хлус Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки її виплати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки її виплати, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди, який неодноразово нею було уточнено /т.1 а.с. 1-7, 21-24, т.2 а.с. 22-24 /.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що з вона у період з 04.01.2011 року по 15.10.2013 року працювала на посаді архіваріуса в ОКП «Дніпродзержинське БТІ» та була звільнена з посади за власним бажанням.

Однак, при звільненні її не було повідомлено про нараховані суми, належні їй до виплати. На її звернення відповідач таку інформацію не надавав.

Лише 06.05.2014 року позивачці стало відомо про її доходи за 2013 рік з довідки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська та виявилося, що заробітна плата, з невідомих їй причин, у 2013 році щоквартально зменшувалась, хоча посада яку вона займала залишалася незмінною та жодних повідомлень про зміну умов праці та зменшення належної їй заробітної плати, вона не отримувала.

Також, отримуючи заробітну плату у 2013 році, позивачка помітила про її зменшення в порівнянні з 2012 роком, однак на її звернення до керівництва, будь-яких роз'яснень надано не було, чим були грубо порушені її права.

За таких обставин, позивачка вважає, що відповідач недонараховував та не виплатив належну їй заробітну плату у розмірі 7829,31 грн.

У зв'язку з тим, що при звільненні з позивачкою не було проведено повний розрахунок, то вона також просила суд стягнути на її користь суму середнього заробітку за весь час затримки виплати належної їй заробітної плати у розмірі 76759,50 грн.

Оскільки на час звільнення за власним бажанням позивачці не було відомо про грубі порушення законодавства про працю з боку відповідача, про які вона дізналася лише у травні 2014 року, то позивачка вважає, що вона підлягає звільненню на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а тому, в силу ст. 44 КЗпП України, просила суд стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу у розмірі 7226,97 грн., із розрахунку її посадового окладу у третьому кварталі 2012 року.

Крім того, позивачка вважає, що незаконними діями відповідача, щодо не нарахування та невиплати їй заробітної плати у повному обсязі, їй була спричинена моральна шкода, яка полягала у тому, що вона була змушена докладати суттєвих зусиль для організації свого життя та життя її дитини, відмовляти собі і дитині у повноцінному харчуванні, придбанні предметів першої необхідності, позичати гроші у своїх друзів та родичів, а неможливість їх сплати зіпсувала відносини між ними, постійно знаходилася під загрозою допущення заборгованості по сплаті комунальних послуг, не мала можливості з донькою повноцінно розвиватися та відвідувати різноманітні заходи. Все це, на думку позивачки, спричинило їй сильні душевні страждання та моральну шкоду, яку вона оцінює у 10 000 грн.

За таких обставин, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь несплачену заробітну плату у сумі 7829,31 грн., середній заробіток за час затримки виплати належної їй заробітної плати у розмірі 76659,50 грн., вихідну допомогу у розмірі 7226,97 грн. та моральну шкоду у сумі 10000 грн. / т.1 а. с. 1-7, 21-24, т.2 а. с. 22-24 /.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.09.2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено / т. 1 а. с. 101-103/.

З таким рішенням суду першої інстанції не погодилася ОСОБА_2 і звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / т. 1 а. с. 108-112 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відмовляючи позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було допущено порушень трудового законодавства, як при нарахуванні позивачці заробітної плати, так і виплат при її звільненні. До того ж, суд першої інстанції вважає, що позивачкою не було надано належних доказів в підтвердження її позовних вимог.

Однак, з такими висновком суду погодитися неможна, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи та діючому матеріальному і процесуальному праву.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, згідно з наказом №03-К від 4.01.2011 року, було прийнято на посаду архіваріуса ОКП «Дніпродзержинське БТІ» з окладом згідно штатного розкладу /т.1 а. с. 62/.

ОСОБА_2 14.10.2013 року подала, власноручно написану, заяву про її звільнення з посади архіваріуса ОКП «Дніпродзержинське БТІ» з 15.10.2013 року за власним бажанням, у зв'язку з її переїздом на нове місце проживання /т.1 а. с. 46/.

Наказом № 69-к від 15.10.2013 року ОСОБА_2 було звільнено з посади архіваріуса за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) /т. 1 а. с. 46, 47/.

Згідно цього наказу з відповідачкою було проведено остаточний розрахунок

/т. 1 а. с. 45/.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України - трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації, або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст. 29 ЗУ «Про оплату праці» при укладенні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть проводитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення, роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш, як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Також, ст. 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення, власник або уповноважений ним орган повинні повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Основою організації оплати праці, згідно ст. 96 КЗпП України, є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідки).

Заробітна плата, відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 110 КЗпП України - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який проводиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань і утримань із заробітної плати; в) суми заробітної плати, що належить до виплати.

Таким повідомленням є розрахунково-платіжна відомість працівника (типова форма № П-6), яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 року № 489.

Згідно ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальність, кваліфікації чи посади. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка була прийнята відповідачем на роботу з 04.01.2011 року на посаду архіваріуса з окладом згідно штатного розпису /т. 1 а. с. 62/.

Позивачка не заперечує та не оспорює нарахування та виплату їй заробітної плати у період 2011-2012 років за окладом згідно штатного розпису.

Щодо оплати заробітної плати за 2013 рік, то позивачка вважає, що відповідач безпідставно занизив розмір її заробітної плати.

Відповідно до штатного розпису ОКП «Дніпродзержинське БТІ» від 24.12.2012 року місячний оклад архіваріуса (з урахуванням коефіцієнту, мінімальної заробітної плати та мінімальної тарифної ставки) з 02.01.2013 року складав 2374,29 грн. /т. 2 а. с. 72/

Цей місячний оклад архіваріуса зберігався протягом січня - вересня 2013 року, що підтверджується відповідними штатними розписами /т. 2 а. с. 74-79/.

Отже, відповідач, у відповідності з вимогами трудового законодавства, повинен був нараховувати та виплачувати позивачці в 2013 році заробітну плату виходячи із місячного окладу 2374,29 грн., що останнім зроблено не було з посиланням на те, що згідно наказу № 04-од від 31.01.2013 року було зменшено з 01.02.2013 року розмір заробітної плати працівників у зв'язку з тяжким фінансово-економічним станом та зменшення обсягу виконуваних робіт і послуг, а згідно наказу № 07-од від 28.02.2013 року на підприємстві було встановлено неповний робочий день з 01.05.2013 року - режим неповного робочого часу: 20 годинний тиждень до подолання фінансових труднощів для працівників підприємства з оплатою пропорційно відпрацьованого часу.

Однак, з такими доводами відповідача погодитися не можна, з наступних підстав.

Дійсно, згідно наказу № 04-од від 31.01.2013 року в комунальному підприємстві з 01.02.2013 року (строком на 6 місяців) було зменшено розмір заробітної плати працівників у зв'язку з тяжким фінансово-економічним станом та зменшенням об'ємів виконуваних робіт і послуг, але, в порушення вимог ч. 3 ст. 32, 103 КЗпП України та ст. 29 ЗУ «Про оплату праці», позивачка не була ознайомлена з цим наказом, а тому ці доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги /т. 1 а. с. 168/.

Згідно наказу № 07-од від 28.02.2013 року на підприємстві було встановлено неповний робочий день з 01.05.2013 року - режим неповного робочого часу: 20 годинний тиждень до подолання фінансових труднощів для працівників підприємства з оплатою пропорційно відпрацьованого часу, і з цим наказом повинні були бути ознайомлені всі працівники під розписку, що зазначено в самому наказі та вимагає норма ч. 3 ст. 32 КЗпП України, але в порушення вимог як самого наказу, так і зазначених норм трудового права, відповідач не ознайомив позивачку з наказом № 07-од від 28.02.2013 року, що підтверджується додатком до цього наказу - списком працівників /т. 1 а. с. 215/.

Також, відповідач посилається на те, що позивачці відомо про встановлення неповного робочого дня з доповнення від 09.04.2013 року до наказу № 07-од від 28.02.2013 року «Про затвердження графіку роботи», з яким позивачка ознайомлена згідно списку, що є додатком № 2 до цього доповнення /т. 1 а. с. 216-217/, але і ці доводи відповідача є безпідставними, оскільки позивачка заперечувала своє ознайомлення з цим наказом та оспорювала свій підпис в цьому списку. Згідно висновку №1266-15 судової почеркознавчої експертизи від 26.05.2015 року - підпис від імені архіваріуса ОСОБА_2 в додатку № 2 до доповнення від 09.04.2013 року до наказу № 07-од від 28.02.2013 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису /т. 2 а. с. 4-11/.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було жодних правових підстав для нарахування та виплати позивачці заробітної плати не у відповідності з встановленим їй окладом згідно штатного розпису та відпрацьованого нею часу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунково-платіжної відомості працівника за січень 2013 року, відповідачем було нараховано позивачці заробітну плату в розмірі 2261,23 грн. (до виплати 1830,25 грн.) за відпрацьовані останньою 20 робочих днів виходячи з її посадового окладу 2374,29 грн. /т. 1 а. с. 196/ і цей розрахунок є правильним.

Щодо нарахування та виплати позивачці заробітної плати в послідуючий період (лютий - жовтень 2013 року), то ці нарахування та виплата не відповідають встановленому позивачці посадовому окладу згідно штатного розпису, а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі, за період з 01.01.2013 року по 15.10.2013 року включно, в сумі 4347,02 грн., виходячи з наступного.

Оскільки, відповідач, в порушення вимог трудового законодавства відносно позивачки, встановив режим неповного робочого часу, то проводячи розрахунок заборгованості по заробітній платі позивачки, суд апеляційної інстанції враховує норми тривалості робочого часу на 2013 рік, що були встановлені Міністерством соціальної політики України (лист від 21.08.2012 року № 9050/0/14-12/13) та виходячи з кількості робочих днів, які фактично були відпрацьовані позивачкою в спірний період та знайшли відображення в табелях обліку робочого часу, приймаючи ці дні повними робочими днями, за виключенням: відпусток (щорічних, навчальних та без збереження заробітної плати і таке інше), знаходження на лікарняних, прогулів і таке інше.

Так, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню за спірний період заробітна плата в сумі 4347,02 грн.: за лютий 2013 року в сумі 228,79 грн. ( 2374,29 грн. : 20 днів = 118,71 грн. х 7 днів = 830,97 грн. - 602,18 грн. = 228,79 грн., де: 2374,29 грн. - місячний оклад штатної одиниці архіваріуса; 20 робочих днів - що визначені Мінсоцполітикою України; 7 робочих днів -відпрацьовані позивачкою в цьому місяці; 602,18 грн. - розмір заробітної плати нарахованої відповідачем в лютому) / т. 1 а. с. 188, 197 /; за березень 2013 року в сумі 321,44 грн. (2374,29 грн. : 20 днів = 118,71 грн. х 10 днів = 1187,10 грн. - 865,66 грн. = 321,44 грн., де: 2374,29 грн. - місячний оклад штатної одиниці архіваріуса; 20 робочих днів - що визначені Мінсоцполітикою України; 10 робочих днів - відпрацьовані позивачкою в цьому місяці; 865,66 грн. - розмір заробітної плати нарахованої відповідачем в березні) / т. 1 а. с. 188, 198 /; за квітень 2013 року в сумі 302,52 грн. ( 2374,29 грн. : 22 дня = 107,92 грн. х 10 днів = 1079,20 грн. - 776,68 грн. = 302,52 грн., де: 2374,29 грн. - місячний оклад штатної одиниці архіваріуса; 22 робочих дні - що визначені Мінсоцполітикою України; 10 робочих днів -відпрацьовані позивачкою в цьому місяці; 776,68 грн. - розмір заробітної плати нарахованої відповідачем в квітні) / т. 1 а. с. 189, 199 /; за травень 2013 року в сумі 626,70 грн. ( 2374,29 грн. : 19 днів = 124,96 грн. х 8 днів = 999,68 грн. - 372,98 грн. = 626,70 грн., де: 2374,29 грн. - місячний оклад штатної одиниці архіваріуса; 19 робочих днів - що визначені Мінсоцполітикою України; 8 робочих днів - відпрацьовані позивачкою в цьому місяці; 372,98 грн. - розмір заробітної плати нарахованої відповідачем в травні) / т. 1 а. с. 190, 200 /; за червень 2013 року в сумі 921,63 грн. ( 2374,29 грн. : 18 днів = 131,91 грн. х 11 днів = 1451,01 грн. - 529,38 грн. = 921,63 грн., де: 2374,29 грн. - місячний оклад штатної одиниці архіваріуса; 18 робочих днів - що визначені Мінсоцполітикою України; 11 робочих днів - відпрацьовані позивачкою в цьому місяці; 529,38 грн. - розмір заробітної плати нарахованої відповідачем в травні) /т. 1 а. с. 191, 201/; за липень 2013 року в сумі 811,25 грн. ( 2374,29 грн. : 23 дня = 103,23 грн. х 11 днів = 1135,53 грн. - 324,28 грн. = 811,25 грн., де: 2374,29 грн. - місячний оклад штатної одиниці архіваріуса; 23 робочих дні - що визначені Мінсоцполітикою України; 11 робочих днів - відпрацьовані позивачкою в цьому місяці; 324,28 грн. - розмір заробітної плати нарахованої відповідачем в травні) /т. 1 а. с. 192, 202/; за серпень 2013 року в сумі 432,57 грн. ( 2374,29 грн. : 21 днів = 113,06 грн. х 6 днів = 678,36 грн. - 245,79 грн. = 432,57 грн., де: 2374,29 грн. - місячний оклад штатної одиниці архіваріуса; 21 робочих день - що визначені Мінсоцполітикою України; 6 робочих днів - відпрацьовані позивачкою в цьому місяці; 245,79 грн. - розмір заробітної плати нарахованої відповідачем в травні) /т. 1 а. с. 193, 203/; за вересень 2013 року в сумі 504,67 грн. ( 2374,29 грн. : 21 день = 113,06 грн. х 7 днів = 791,42 грн. - 286,75 грн. = 504,67 грн., де: 2374,29 грн. - місячний оклад штатної одиниці архіваріуса; 21 робочий день - що визначені Мінсоцполітикою України; 7 робочих днів - відпрацьовані позивачкою в цьому місяці; 286,75 грн. - розмір заробітної плати нарахованої відповідачем в травні) /т. 1 а. с. 194, 204/; за жовтень 2013 року в сумі 197,48 грн. ( 2374,29 грн. : 23 дні = 103,23 грн. х 3 дні = 309,69 грн. - 112,21 грн. = 197,48 грн., де: 2374,29 грн. - місячний оклад штатної одиниці архіваріуса; 23 робочих дні - що визначені Мінсоцполітикою України; 3 робочі дні - відпрацьовані позивачкою в цьому місяці; 112,21 грн. - розмір заробітної плати нарахованої відповідачем в травні) /т. 1 а. с. 195, 205/.

Отже, позовні вимоги позивачки, в частині стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі, за період з 01.01.2013 року по 15.10.2013 року включно, -підлягають частковому задоволенню, тобто, у вище визначених судом розмірах, а не в тих, що визначені позивачкою.

Оскільки, відповідачем не була виплачена позивачці заборгованість по заробітній платі в сумі 4347,02 грн. за 2013 рік, у зв'язку з неправильністю проведеного нарахування заробітної плати, яка стягується з відповідача за судовим рішенням, а отже, ця спірна сума не була виплачена позивачці при її звільненні 15.10.2013 року, то, в силу ст.ст. 116, 117 КЗпП України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (постановлення рішення по справі), тобто за період з 16.10.2013 року по 25.12.2015 року включно, в сумі 18464,12 грн., розрахунок якої проведено судом апеляційної інстанції з урахуванням грошових сум, які були отримані позивачкою за новими місцями її роботи після звільнення з КП «Дніпродзержинське БТІ» /т.2 а. с. 118, 119, 129, 130/, тобто, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати підлягають частковому задоволенню.

Розрахунок середнього заробітку проведений судом апеляційної інстанції виходячи із заробітної плати позивачки за серпень та вересень 2013 року, тобто у відповідності з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати (затверджений Постановою Кабміну України від 08.02.1995 року №100 з послідуючими змінами та доповненнями), а отже, денний заробіток позивачки складає 113,06 грн. (678,36 грн. + 791,42 грн. = 1469,78 грн. : 13 днів = 113,06 грн., де: 678,36 грн. - заробітна плата за серпень 2013 року та 6 робочих днів відпрацьованих позивачкою в серпні 2013 року; 791,42 грн. - заробітна плата за вересень 2013 року та 7 робочих днів відпрацьованих позивачкою у вересні 2013 року).

Таким чином, розмір середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати позивачці за період з 16.10.2013 по 25.12.2015 року включно, складає суму 18464,12 грн., виходячи з наступного розрахунку: жовтень 2013 року - 758,29 грн. (113,06 грн. х 12 днів = 1356,72 грн. - 598,43 грн. = 758,29 грн., де: 113,06 грн. - середньоденний заробіток позивачки; 12 - робочі дні жовтня; 598,43 грн. - заробітна плата, що отримана позивачкою за новим місцем роботи); листопад 2013 року - 1227,26 грн. (113,06 грн. х 21 день = 2374,26 грн. - 1147,00 грн. = 1227,26 грн., де: 113,06 грн. - середньоденний заробіток позивачки; 21 - робочий день листопада; 1147,00 грн. - заробітна плата, що отримана позивачкою за новим місцем роботи); грудень 2013 року - 660,32 грн. (113,06 грн. х 22 день = 2487,32 грн. - 1827,00 грн. = 660,32 грн., де: 113,06 грн. - середньоденний заробіток позивачки; 22 - робочих дні грудня; 1827,00 грн. - заробітна плата, що отримана позивачкою за новим місцем роботи); січень 2014 року - 1156,26 грн. (113,06 грн. х 21 день = 2374,26 грн. - 1218,00 грн. = 1156,26 грн.); лютий 2014 року - 932,13 грн. (113,06 грн. х 20 днів = 2261,20 грн. - 1335,07 грн. = 932,13 грн.); березень 2014 року - 1660,32 грн. (113,06 грн. х 20 днів = 2261,20 грн. - 600,88 грн. = 1660,32 грн.); квітень 2014 року - 39,52 грн. (113,06 грн. х 21 день = 2374,26 грн. - 2334,74 грн. = 39,52 грн.); травень 2014 року - 467,30 грн. (113,06 грн. х 19 днів = 2148,14 грн. - 1680,84 грн. = 467,30 грн.); червень 2014 року - 425,89 грн. (113,06 грн. х 19 днів = 2148,14 грн. - 1722,25 грн. = 425,89 грн.); за липень 2014 року - середній заробіток стягненню не підлягає, оскільки заробітна плата позивачки за новим місцем роботи склала 4119,64 грн., що перевищує середній заробіток; серпень 2014 року - 1992,02 грн. (113,06 грн. х 20 днів = 2261,20 грн. - 269,18 грн. = 1992,02 грн.); вересень 2014 року - 1728,83 грн. (113,06 грн. х 22 дня = 2487,32 грн. - 758,49 грн. = 1728,83 грн.); за жовтень, листопад та грудень 2014 року - середній заробіток стягненню не підлягає, оскільки заробітна плата позивачки за новим місцем роботи відповідно склала 3855,37 грн., 5398,01 грн. та 7138,45 грн., що перевищує середній заробіток; січень 2015 року - 787,91 грн. (113,06 грн. х 20 днів = 2261,20 грн. - 1473,29 грн. = 787,91 грн.); лютий 2015 року - 712,33 грн. (113,06 грн. х 20 днів = 2261,20 грн. - 1548,87 грн. = 712,33 грн.); березень 2015 року - 412,29 грн. (113,06 грн. х 21 день = 2374,26 грн. - 1961,97 грн. = 412,29 грн.); квітень 2015 року - 436,60 грн. (113,06 грн. х 21 день = 2374,26 грн. - 1937,66 грн. = 436,60 грн.); травень 2015 року - 1543,52 грн. (113,06 грн. х 18 днів = 2044,80 грн. - 501,28 грн. = 1543,52 грн.); за червень 2015 року - середній заробіток стягненню не підлягає, оскільки заробітна плата позивачки за новим місцем роботи склала 5031,53 грн., що перевищує середній заробіток; липень 2015 року - 681,21 грн. (113,06 грн. х 23 дня = 2600,36 грн. - 1919,15 грн. = 681,21 грн.); за серпень 2015 року - середній заробіток стягненню не підлягає, оскільки заробітна плата позивачки за новим місцем роботи склала 3362,48 грн., що перевищує середній заробіток; вересень 2015 року - 492,15 грн. (113,06 грн. х 22 дня = 2438,32 грн. - 538,45 грн. = 1899,87 грн. - 1407,72 грн. = 492,15 грн.); жовтень 2015 року - 201,83 грн. (113,06 грн. х 22 дня = 2487,32 грн. - 2285,49 грн. = 201,83 грн.); за листопад 2015 року - середній заробіток стягненню не підлягає, оскільки заробітна плата позивачки за новим місцем роботи склала 4006,20 грн., що перевищує середній заробіток; грудень 2015 року - 2148,14 грн. (113,06 грн. х 19 дня = 2148,14 грн.).

Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, то суд апеляційної інстанції провів розрахунок сум: 4347,02 грн. - заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2013 року по 15.10.2013 року включно та 18464,12 грн. - середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 16.10.2013 року по 25.12.2015 року, - без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Так як, відповідачем були порушені законні права позивачки щодо належної оплати її праці, що призвело до моральних страждань останньої, то колегія суддів вважає за необхідне, в силу ст. 237-1 КЗпП України, виходячи з дійсних обставин справи та наслідків що наступили, стягнути з відповідача на користь позивачки 300 грн. у відшкодування моральної шкоди, тим самим частково задовольнивши ці позовні вимоги ОСОБА_2

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на її користь вихідної допомоги в сумі 7226,97 грн., на підставі ст. 44 КЗпП України, то ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачка була звільнена з роботи у відповідності із її заявою від 14.10.2013 року, де вона просила відповідача звільнити її за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання /т. 1 а. с. 46/, що і було зроблено відповідачем - позивачка звільнена за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України /т. 1 а. с. 47/, а з позовними вимогами щодо оспорення підстав звільнення - позивачка до суду не зверталась.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, то в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, які понесені останньою, тобто 2949,12 грн., що сплачені позивачкою за проведення почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України - якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з розміру задоволених судом вимог та в силу ч. 3 ст.88 ЦПК України і ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави, складає 1102,40 грн.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2014 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі, за період з 01.01.2013 року по 15.10.2013 року включно, в сумі 4347,02 грн. (чотири тисячі триста сорок сім гривен 02 копійки), розрахунок якої проведений судом без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, за період з 16.10.2013 року по 25 грудня 2015 року включно, в сумі 18464,12 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 12 копійок), розрахунок якої проведений судом без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_2 300 грн. (триста гривень) у відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати за проведення експертизи в розмірі 2949,12 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять гривень 12 копійок).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради на користь держави судовий збір у сумі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: