Ухвала суду № 55110418, 04.01.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2016 року

слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В. за участю секретаря Норенка А.А., прокурора відділу прокуратури м. Києва Коцюбко І.В., розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва Коцюбко І. В. про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор відділу прокуратури міста Києва Коцюбко І.В. звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 397, 1 кв.м, житлова площа 83,3 кв.м., земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0, 0598 га та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,15 га, що у АДРЕСА_1, у вигляді заборони для ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3 у володінні якого перебуває майно (житловий будинок та земельні ділянки), розпоряджатися будь-яким чином таким майном.

В обґрунтування вимог, викладених у клопотанні про арешт майна, прокурором зазначено, що прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12015100070002212 від 03.04.2015 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В ході розслідування встановлено, що у 2014 році невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи майном,що належить гр.ОСОБА_3 та встановлено, що до Подільського РУ надійшла заява від представника ОСОБА_3, 1985 року народження, про те, що приблизно наприкінці серпня - на початку вересня 2014 року громадянин ОСОБА_4 зловживаючи довірою гр. ОСОБА_3 та увівши останню в оману заволодів належним їй майном, а саме наступними транспортними засобами:LAND ROVER RANGE ROVER (НОМЕР_4);MAN TGA 41.430F (НОМЕР_5);MAN TGA 41.430 (НОМЕР_6);VOLVO FM 84R (НОМЕР_7); VOLKSWAGEN TRANSPORTER (НОМЕР_8);RENAULT PREMIUM 420 (НОМЕР_9); LEXUS LX 570 (НОМЕР_10);DAF CF 85.480 (НОМЕР_11);PORSCHE CARRERA (НОМЕР_12); DAF CF 85.380 (НОМЕР_13); RENAULT PREMIUM 420 (НОМЕР_14); DAF CF 85.380 (НОМЕР_15); DAF CF 85.480 (НОМЕР_16); DAF CF 85 НОМЕР_17);VOLVO FM 9 (НОМЕР_18);PEUGEOT BIPPER (НОМЕР_19); LEXUS RX 300 (НОМЕР_20), тим самим завдавши ОСОБА_3 матеріальної шкоди приблизно в розмірі шість мільйонів гривень.

Допитана потерпіла ОСОБА_3 показала, що протягом періоду часу з серпня 2011 року по осінь 2014 року проживала разом з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Протягом часу спільного проживання з ОСОБА_4 останній завоював її довіру та приймав участь у веденні робочих справ, зокрема він повністю був у курсі питань, пов'язаних із підприємницькою діяльністю та заснованих мною підприємств, виконував функції її представника щодо ведення переговорів, укладення контрактів, ведення розрахунків із контрагентами, тощо. Вона в свою чергу повністю довіряючи ОСОБА_4 лише підписувала необхідні договори, рахунки, платіжні доручення, та інші документи які їй надавав ОСОБА_4. Окрім того, останній перебував, на скільки їй відомо, на керівній посаді у заснованому нею підприємстві - Товаристві з обмеженою відповідальністю «Автоспецтех 22».

У зв'язку із тим, що підприємницька діяльність приносила прибуток, вона яка не є спеціалістом у сфері права, зміст документів не перевіряла, довіряючи та покладаючись на сумлінність ОСОБА_4, з яким вона на той час спільно проживали. Також, з тих самих підстав, вона, як засновник, не здійснювала контроль за діяльністю ТОВ «Автоспецтех 22».

При цьому повідомляю, що одним з напрямів її підприємницької діяльності було здавання в оренду належних їй на праві власності спеціальних та загальних транспортних засобів. Усі питання щодо оренди вказаних транспортних засобів фактично вирішував ОСОБА_4, а вона, як зазначалося вище, за необхідності підписувала необхідні документи, як власник. При цьому, частина транспортних засобів здавалися в оренду ТОВ «Автоспецтех 22», яке за їх допомогою виконували різноманітні підрядні роботи.

Приблизно наприкінці серпня - на початку вересня 2014 року ОСОБА_4 запропонував їй підписати довіреності на належні мені транспортні засоби, а саме: самоскид MAN (номер шасі НОМЕР_6), самоскид MAN (номер шасі НОМЕР_5), самоскид RENAULT (номер шасі НОМЕР_9), самоскид КАМАЗ (номер шасі НОМЕР_21), самоскид DAF (номер шасі НОМЕР_22), фургон малотонажний PEUGEOT (номер кузова НОМЕР_19), самоскид DAF (номер шасі НОМЕР_23), самоскид DAF (номер шасі НОМЕР_24), самоскид DAF (номер шасі НОМЕР_25), фургон Volkswagen Transporter (номер кузова НОМЕР_26), самоскид DAF (номер шасі НОМЕР_27), самоскид VOLVO (номер шасі НОМЕР_18), самоскид RENAULT (номер шасі НОМЕР_14), самоскид VOLVO (номер шасі НОМЕР_7) сумарною вартістю приблизно 15000000 (п'ятнадцять мільйонів) грн. Необхідність видачі вказаних довіреностей ОСОБА_4 мотивував тим, що зазначені транспортні засоби необхідно обслуговувати, проводити технічний огляд, здійснювати їх доставки орендарям, тощо, тому необхідно надати повноваження відповідній людині.

Як з'ясувалось у лютому-березні 2015 року, зазначені раніше транспортні засоби були без їй відома перереєстровані ОСОБА_4 на його ім'я, після чого відчужені третім особам. При цьому згоди на перереєстрацію власних транспортних засобів вона не надавала, і взагалі не була присутня при перереєстрації і не підписувала жодних документів щодо відчуження належного їй майна.

Окрім того, під час спільного проживання з ОСОБА_4 та довіряючи йому повністю, прийняла рішення щодо придбання будинку за власні кошти для майбутнього спільного проживання. Про що повідомила ОСОБА_4, тоді він повідомив, що його знайомий - ОСОБА_6 - займається зведенням спільно з інвесторами для продажу будинків у Київській області і через деякий час запропонував подивитись будинок з тих, якими займався ОСОБА_6. Вказану особу раніше ніколи не бачила.

Саме на перегляді та придбанні цього будинку наполіг сам ОСОБА_4

Після перегляду будинку, ОСОБА_4 продовжив наполягати на придбанні саме цього будинку, а саме будинок АДРЕСА_1. З метою наступного придбання вказаного будинку нею укладено попередній договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1; земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, який знаходиться по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0598 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. Даний договір був укладений в присутності ОСОБА_6, нотаріус ОСОБА_7 та ОСОБА_4

З метою забезпечення укладання продавцем договору купівлі-продажу у майбутньому, вона в момент підписання попереднього договору сплатила продавцеві 3 197 200 (три мільйони сто дев'яносто сім тисяч двісті) грн., що на момент укладання попереднього договору становило 400 000 (чотириста тисяч) доларів США.

При цьому, продавцем було повідомлено, що основний договір купівлі-продажу буде нотаріально-оформлений після сплати повної вартості будинку у розмірі 1750000 (один мільйон сімсот п'ятдесят тисяч) доларів США, а до того моменту вона та ОСОБА_4 можуть проживати у вказаному будинку, за умови своєчасної сплати обумовлених платежів. Також в момент укладання попереднього договору ОСОБА_6 передав їй та ОСОБА_4 ключі від зазначеного будинку, і вони переїхали у будинок АДРЕСА_1, де почали проживати, вільно ним користуватися, сплачувати комунальні платежі, тощо.

Погодившись з такими умовами, які зазначені у попередньо-обумовленому договорі із продавцем вона в відповідні строки передавала через ОСОБА_4 грошові кошти. При цьому останній показував їй пару раз розписки про те, що ОСОБА_6 отримував вказані кошти, чим відвертав будь-які можливі з її боку підозри. Однак вказані розписки залишались у ОСОБА_4, окрім розписки від 04.06.2013 р. щодо прийняття ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 200000 (двохсот тисяч) доларів США. Усі інші розписки ОСОБА_4 забрав із дому разом з своїми речами та сейфом у якому вони знаходилися.

Окрім того, ОСОБА_4 повідомив їй, що він також буде здійснювати виплати за будинок, а згодом повідомив, що всі виплати він завершив і будинок вже належить їй, що до нотаріуса їхати не потрібно, і всі деталі він владнав. Оскільки весь час з моменту укладання договору вона та ОСОБА_4 проживали у вказаному будинку, та продовжували проживати після моменту, коли необхідно було укласти основний договір купівлі-продажу, оскільки продавець їй не телефонувала, то вона усвідомлювала, що будинок дійсно придбаний нею і що останній дійсно владнав усі деталі щодо його оформлення.

Крім цього, вона повністю облаштувала весь будинок меблями та технікою за власні кошти.

В подальшому ОСОБА_4 раптово без пояснення причини вивіз усі свої речі та обірвав усі зв'язки та залишив записку, у якій повідомив, що зазначений будинок продав та написав, що на вказані кошті купить квартиру.

Після чого вона ще чотири місяці проживала у вказаному будинку.

Однак, через вказаний період часу, на початку березня 2015 року, ОСОБА_4 з'явився до вказаного будинку з двома озброєними людьми та, погрожуючи застосуванням насильства до неї та мами, повідомив, що вона має його покинути, оскільки не має права там проживати і будинок їй не належить, на що вона відмовилась, оскільки сплатила за нього гроші, про що повідомила ОСОБА_4 В той же час було подано заяву до міліції щодо незаконних дій та погроз ОСОБА_4, яка знаходиться у відділенні міліції м. Українка Київської області.

Тоді наступного дня до вказаного будинку приїхав знайомий ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_15 (телефон НОМЕР_28, НОМЕР_29), який діяв за довіреністю від іншого їхнього знайомого ОСОБА_2, який повідомив, що ОСОБА_2 придбав вказаний будинок та показав нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1. Тоді вона була вимушена покинути будинок, за який сплатила грошові кошти.

Як стало відомо пізніше, ОСОБА_4 дій щодо оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, який знаходиться по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0598 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 не вчиняв, при цьому отримуючи від ОСОБА_3 грошові кошти на його придбання та вводячи її в оману щодо того, що він вчиняє всі належні дії щодо купівлі цього будинку.

Окрім того, ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_30, паспорт НОМЕР_31 виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України у м. Києві 25.09.2001 р.) 04.09.2014 р. уклала договір купівлі продажу вказаного вище будинку з іншою особою - ОСОБА_9 (паспорт НОМЕР_32, виданий Красноградським РВ УМВС України у Харківській області).

При цьому, ціна продажу вказаного будинку ОСОБА_2 становила 959 160 грн., що більш, як на 13 мільйонів гривень менше за ціну, вказану у попередньому договорі, укладеному ОСОБА_8 з ОСОБА_3, що свідчить про надання ОСОБА_8 неправдивої інформації і введення в оману її щодо вартості будинку та небажання з самого початку продавати будинок ОСОБА_3

Щодо транспортних заходів - довіряючи ОСОБА_4, ОСОБА_3 оформила нотаріально посвідчені довіреності щодо вказаних вище транспортних засобів на ОСОБА_10, який, як згодом виявилось, був співробітником ТОВ «Автоспецтех 22» та підлеглим ОСОБА_4 При цьому, як і раніше, зміст довіреностей вона не перевіряла, а довірилась поясненням ОСОБА_4

Однак, як з'ясувалось у лютому-березні 2015 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 перереєстрували належні їй транспортні засоби на інших осіб, які на даний час є невідомими, при цьому вона жодних компенсацій чи винагород не отримувала і свого дозволу на проведення вказаних дій щодо належного їй майна не давала.

При цьому на автомобілі, а саме: «Лексус РХ 300» д.н.з. НОМЕР_33, «Лексус 570», д.н.з. НОМЕР_34 та «Порш 911» д.н.з. НОМЕР_35 жодних довіреностей ОСОБА_3 не давала та жодних коштів не отримувала, яким способом ОСОБА_4 продав ці автомобілі їй невідомо.

Таким чином, зазначені вище особи, увівши ОСОБА_3 в оману, таємно, без її відома заволоділи наступними транспортними засобами, які їй належали на праві власності, а саме:

1. LAND ROVER RANGE ROVER (НОМЕР_4);

2. MAN TGA 41.430F (НОМЕР_5);

3. MAN TGA 41.430 (НОМЕР_6);

4. VOLVO FM 84R (НОМЕР_7);

5. VOLKSWAGEN TRANSPORTER (НОМЕР_8);

6. RENAULT PREMIUM 420 (НОМЕР_9);

7. LEXUS LX 570 (НОМЕР_10);

8. DAF CF 85.480 (НОМЕР_11);

9. PORSCHE CARRERA (НОМЕР_12);

10. DAF CF 85.380 (НОМЕР_13);

11. RENAULT PREMIUM 420 (НОМЕР_14);

12. DAF CF 85.380 (НОМЕР_15);

13. DAF CF 85.480 (НОМЕР_16);

14. DAF CF 85 (НОМЕР_17);

15. VOLVO FM 9 (НОМЕР_18);

16. PEUGEOT BIPPER (НОМЕР_19);

17. LEXUS RX 300 (НОМЕР_20).

Допитаний як свідок ОСОБА_11 показав, що приблизно в 2013 році ним було прийнято рішення про продаж будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1. З початку до нього звернулися ріелтори, які привели чоловіка на імя ОСОБА_4 (прізвище йому не відоме). Його в цей час не було на Україні тому він звернувся до свого доброго знайомого на ім'я ОСОБА_6 та попросив його організувати перегляд його ,elbyre, який був оформлений на його жінку ОСОБА_13 та розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Продажем будинку займався ОСОБА_6, тому він з ОСОБА_4 бачився лише раз при обговоренні якихось питань на рахунок продажу дому. Чому попередній договір купівлі продажу будинку, розташованого за вказаною адресою був підписаний жінкою (він її не знає), а не самим ОСОБА_4, який вів переговори, йому невідомо. Згідно вищезазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_4 та його жінка повинні були до 2014 року повністю розрахуватися за дім.

ОСОБА_4 згідно попереднього договору купівлі-продажу будинку було внесено 400 000 доларів США та пізніше ОСОБА_4 передав 200 000 доларів США. Всього ОСОБА_4 по вищевказаному договору було сплачено 600 000 доларів США.

Всі переговори по розрахунків і виконанню обов'язків згідно вищевказаного договору з ОСОБА_4 вів ОСОБА_6.

Як ОСОБА_4 та його жінка покинули будинок за вказаною адресою та хто при цьому був присутній йому не відомо.

Після того як ОСОБА_5 та його жінка не виконали своїх договірних обов'язків, не розрахувалися за будинок, та з тим, що йому потрібні були гроші вони з жінкою вирішили продати дім знову.

Через деякий час, до нього звернувся ОСОБА_6 та повідомив, що є покупець на його будинок. Після чого його жінка ОСОБА_8 оформила продаж будинку теперішньому власнику. В цей час його не було в Києві, тому він не був присутній при продажі будинку. Будинок був проданий дешевше тому, що на той час ринок почав падати на нерухомість та йому швидко потрібні гроші.

До продажу дому він не був знайомий з ОСОБА_5 та його жінкою. З новим покупцем будинку він не зустрічався та його ніколи не бачив.

На даний час, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2. Також відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0, 0598 га, що у АДРЕСА_1 є ОСОБА_2. Крім цього, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,15 га, що у АДРЕСА_1 є ОСОБА_2. Тобто, вказаний житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 397, 1 кв.м, житлова площа 83,3 кв.м., земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0, 0598 га та земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,15 га, що у АДРЕСА_1 є об'єктом кримінально-протиправних дій і предметом кримінального правопорушення в розумінні ч. 2 ст. 167 КПК України.

Таким чином, внаслідок незаконних дій невстановлених осіб, житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 397, 1 кв.м, житлова площа 83,3 кв.м., земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0, 0598 га та земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,15 га, що у АДРЕСА_1, є предметом вчинення злочину та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення і перебувають у власності ОСОБА_2, код ІПП НОМЕР_3, з метою запобігання його подальшому незаконному перепродажу та втрати доказової бази на вищевказані об'єкти необхідно накласти арешт.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав повністю, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання здійснено без повідомлення власника майна.

Згідно ч. 1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя надходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання та матеріали кримінального провадження, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав клопотання та просив його задовольнити, приходжу до висновку про необхідність задоволення клопотання з наступних підстав.

03.04.2015 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за номером № 12015100070002212 зареєстровано кримінальне провадження, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;

4) наслідки арешту майна для інших осіб;

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи наведене, та беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 397, 1 кв.м, житлова площа 83,3 кв.м., земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0, 0598 га та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,15 га, що у АДРЕСА_1, у вигляді заборони для ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3 є предметом кримінального правопорушення, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, набуті злочинним шляхом, незастосування арешту даного житлового будинку та земельних ділянок може призвести до подальшого незаконного їх відчуження, на яке спрямоване кримінальне правопорушення, вважаю що клопотання прокурора підлягає задоволенню з метою забезпечення кримінального провадження, а незастосування засобу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може призвести до його зникнення або втрати, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Суддя також враховує положення абз.2 ч. 6 ст. 170 КПК України, проте вважає, що за викладених прокурором обставин правопорушення, що підтверджується достатніми доказами, долученими до клопотання, обставини добросовісності набуття зазначеного майна ОСОБА_2 мають бути перевірені слідчим шляхом.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

За таких обставин вважаю необхідним застосувати спосіб арешту зазначеного вище майна - шляхом заборони розпорядження ним будь-яким чином.

Керуючись ст. 131,132,170-173 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва Коцюбко І.В. про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 397, 1 кв.м, житлова площа 83,3 кв.м., земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0, 0598 га та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,15 га, що у АДРЕСА_1, шляхом заборони ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3, розпоряджатися таким майном будь-яким чином.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя С. В. Шапутько