Ухвала суду № 55108996, 20.01.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

суддів Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,

секретаря судового засідання Шептицької С.С.,

за участю

позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що зявились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, в твердій грошовій сумі по 800 грн. (вісімсот гривень) на кожну дитину щомісячно, починаючи з 20 липня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

На підставі п.3 ч.1ст.5 Закону України "Про судовий збір"звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 243,60 грн. в дохід держави.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач вважає що рішення суду першої інстанції не в повній мірі ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом не повно зясовано усі фактичні обставини справи, не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, при цьому суд не сприяв повному, обєктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Вказує, що суд не взяв до уваги стан його здоров'я, а відповідно до акту №2423 від 25 лютого 2015 року лікарсько-консультативної комісії КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» йому встановлено діагноз остеохондроз поперекового відділу хребта.

Звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, прожитковий мінімум з 01 січня 2015 року для дітей віком від 6 до 18 років становить 1286 гривень, а в перерахунку до 30% становить 428,66 гривень.

Доводить, що він знаходиться в дуже важкому моральному та матеріальному становищі, що й просить врахувати при прийнятті рішення.

За викладених обставин просить рішення змінити, ухвалити нове про часткове задоволення позову, стягнувши з нього аліменти в твердій грошовій сумі, в розмірі 428 гривень щомісячно від дня предявлення позову до досягнення дітьми повноліття.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, від якого мають синів ОСОБА_6, 22 червня д2001 року народження та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 04 березня 2014 року, розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, синів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 залишено проживати з матір'ю, а позивачці присвоєно прізвище "Щербакова".

З довідки, виданої Бережницькою сільською радою, за №639 від 17 липня 2015 року, вбачається, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на утриманні матері ОСОБА_1

У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене та у відповідності до положень ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено жодних доводів та не надано, а судом не встановлено, належних та допустимих доказів, які свідчили б про наявність підстав, передбаченихст.182 СК України, що враховуються при визначенні судом розміру аліментів, а також доказів щодо неспроможності ним сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі по 800 грн. на кожну дитину щомісяця.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно дост.180 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як вказано уст.182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Cуд встановив, що й не заперечувалось в судовому засіданні, що відповідач не має основного місця роботи, їздить на сезонні роботи, інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина немає.

Місцевий суд дані обставини врахував та виходячи з приписів ст.182 СК України, прийшов до правильного висновку про недоведення належними та допустимими доказами неспроможності сплачувати відповідачем аліменти в розмірі по 800 гривень.

Доводами апеляційної скарги ці обставини не спростовано, та не зазначені інші обставини, що дають підставу вважати за неможливе відповідача сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі визначеному рішенням суду.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо стану здоровя відповідача, як підставу для зменшення розміру аліментів на утримання дітей, з огляду на те, що лікарський діагноз не є тою обставиною, що може свідчити про неспроможність платника аліментів здійснювати платежі в розмірі визначеному рішенням суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом зясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,316,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий Ю.М.Рожин

Судді М.П.Григоренко

ОСОБА_9