Ухвала суду № 55103753, 18.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 року м. Київ К/9991/79844/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Кислинської О.М.

відповідача Григор?єва Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Вишгородської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012

у справі № 2а-1968/12/1070

за позовом Приватного акціонерного товариства «Фабрика «Комбі»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 09.12.2011 №0000862304 та №0000872304.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на правонаступника Вишгородську об?єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Вакко» за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 22.11.2011 № 2588/23-1/19016050.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України - правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Вакко», має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу приписів Закону;

- пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит по податку на додану вартість в березні 2010 року на суму 10116,00 грн., в квітні 2010 року на суму 15680,00 грн., в червні 2010 року на суму 15680,00 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за квітень 2010 року в сумі 10116,00 грн., за травень 2010 року в сумі 15680,00 грн., а також завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 15680,00 грн. за липень 2010 року.

Зазначені порушення пов'язані з господарськими операціями з придбанням позивачем у ТОВ «Вакко» товарно-матеріальних цінностей (масло ефірне ромашки, вугілля), які з огляду на акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вакко» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства від 21.02.2011 № 104/23-10/36425949, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, тобто не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000862304 від 09.12.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25796,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6449,00 грн.;

- № 0000872304 від 09.12.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15680,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3920,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки реальність господарських операцій позивача з придбання у ТОВ «Вакко» товарно-матеріальних цінностей, а також використання їх у господарській діяльності, підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими та податковими накладними, отримання ТМЦ здійснювалось на підставі довіреностей №84 від 11.03.2010, №131 від 13.04.2010, №152 від 26.04.2010, видача яких підтверджується журналом реєстрації довіреностей, на підтвердження якості поставлених товарів постачальником були надані копії сертифікатів якості, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, посвідчення про якість вугілля АКО, оприбуткування ТМЦ на склад сировини відображено в регістрах бухгалтерського обліку по рахунках 201, 203, списання масла ефірного ромашки та вугілля АКО на виробничі потреби здійснювалось на підставі накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ, залишок ТМЦ на складі сировини підтверджено інвентаризаційним описом, які були оцінені судом відповідно до вимог ст.86 КАС України.

Видані позивачу податкові накладні постачальником товарів (робіт, послуг), складені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення», на час їх видачі контрагент мав необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, був зареєстрованим платником ПДВ в установленому порядку на момент здійснення спірних господарських операцій.

Разом з цим, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про неможливість здійснення ТОВ «Вакко» господарських операцій з огляду на пояснення ОСОБА_3, яка значилась керівником ТОВ «Вакко» та була особою відповідальною за фінансово-господарську діяльність.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що податкові накладні від імені директора ТОВ «Вакко» були підписані ОСОБА_3, яка була вказана керівником ТОВ «Вакко» згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств України.

Доводи відповідача зазначених висновків не спростовують, оскільки згідно пояснень ОСОБА_3, відображених старшим слідчим з ОВС ОСОБА_4 в протоколі допиту обвинуваченої від 07.01.2011 та від 11.01.2011, які покладені в основу доводів податкового органу про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вакко», вона щомісяця підписувала бухгалтерські документи які їй приносили.

Крім іншого, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, вироків у кримінальних справах, постановлених стосовно посадових осіб позивача, чи ТОВ «Вакко», матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду касаційної інстанції.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано, у той час, як позивач, відповідно до принципу змагальності, довів реальність операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «Вакко», які призвели до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтовані рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вишгородської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун