Ухвала суду № 55103150, 19.01.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року справа №805/2502/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів: Ляшенко Д.В., Компанієць І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у справі №805/2502/15-а за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу у загальному розмірі 11761,57 грн., з яких: заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2052,78 грн., заборгованість зі сплати орендної плати фізичних осіб в розмірі 9708,79 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу у загальному розмірі 11761,57 грн., з яких: заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2052,78 грн., заборгованість зі сплати орендної плати фізичних осіб в розмірі 9708,79 грн. (а.с. 3-4).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 м. Маріуполь (87531, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету Іллічівського району м. Маріуполя (код платежу 18050400, р/р 31418699700053, отримувач: Маріуп. УК/Іллічів р-н./18050400, код отримувача: 37989721, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб штрафні фінансові санкції з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 2050 (дві тисячі п'ятдесят дві гривні) 78 копійок.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 м. Маріуполь (87531, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету (код платежу: 18010900, р/р 33212815700053, отримувач: Маріуп. УК/Іллічів р-н./18010900, код отримувача: 37989721, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) заборгованість зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірів сумі 2795 (дві тисячі сімсот дев*яносто п*ять гривні) 75 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 51-54).

Оскільки позовна заява Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби Донецької області не була задоволена в повному обсязі, позивач, частково не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її винесеною частково необґрунтовано, з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначив, що у відповідності до вимог статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом дії цього Закону, єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань є сертифікат Торгово-промислової палати України, однак такий сертифікат відповідачем до Маріупольської ОДПІ наданий не був. На думку апелянта, позиція Маріупольської ОДПІ щодо нарахування податкового зобов'язання та застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за несплату узгодженого податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб та орендної плати з фізичних осіб є правомірною, а судом першої інстанції не було враховано усіх обставин справи та не надано їм належної оцінки (а.с. 55-56).

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2015 року здійснено процесуальне правонаступництво, а саме, замінено позивача, Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області правонаступником - Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (а.с. 68).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, дата державної реєстрації - 16.05.1997 р., № державної реєстрації - НОМЕР_5, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 6-7), перебуває на обліку у позивача як платник податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2014 року відповідачем подано податкову декларацію за 2013 рік № НОМЕР_2 зі сплати єдиного податку з фізичної особи-підприємця, де графі 29 відповідачем самостійно визначена сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумкам поточного звітного (податкового) періоду у сумі 1 139 грн. 05 коп. (а.с. 19-20).

Крім того, 10 травня 2014 року відповідачем подано податкову декларацію за 2014 рік № НОМЕР_3 зі сплати єдиного податку з фізичної особи-підприємця, де графі 29 відповідачем самостійно визначена сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумкам поточного звітного (податкового) періоду у сумі 1000 грн. 80 коп. (а.с. 21-22).

Згідно облікової картки платника податків, за відповідачем обліковується переплата у сумі 87 грн. 07 коп. (а.с.33).

Маріупольська ОДПІ зазначає, за відповідачем обліковується податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 2 052 грн. 78 коп., який виник у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно визначених сум грошових зобов'язань за вказаними вище деклараціями.

Податковим зобов'язанням, в розумінні Податкового Кодексу України (надалі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ).

За змістом цієї норми, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суми податкового боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2052,78 грн. є узгодженими. Оскільки в цій частині постанова суду першої інстанції відповідачем не оскаржується, суд апеляційної інстанції переглядає рішення в межах апеляційної скарги у відповідності до ст.. 195 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується вимог Маріупольської ОДПІ про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 9708,79 грн., колегія суддів зазначає наступне.

04.02.2013 року відповідачем до Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), відповідно до якої 203,35 грн. недоїмка станом на 01.01.2014 за грудень 2013 р.;

- 864,14 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р.за січень 2014 р.;

- 864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р.№ НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за лютий 2014 р.;

- 864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р.№ НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за березень 2014 р.;

- 864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за квітень 2014 р.;

- 864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за травень 2014 р.;

- 864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за червень 2014 р.;

- 864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за липень 2014 р.;

- 864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за серпень 2014 р.;

- 864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за вересень 2014 р.;

- 864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за жовтень 2014 р.;

- 864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за листопад 2014 р.

З розрахунку вбачається, що заборгованість утворилась внаслідок несплати орендної плати з юридичних осіб за грудень 2013 року - листопад 2014 року.

Із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка належить відповідачу на праві користування згідно договору оренди, що укладені з Маріупольською міською радою, місце знаходження земельних ділянок - м. Маріуполь.

На підставі п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За приписами п.59.3 цієї статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, статтею 6 Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669) передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Згідно до ст.1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Антитерористична операція розпочата 14 квітня 2014 року та триває по теперішній час.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу № 405/2014.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

На виконання абзацу 3 п. 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до цього переліку м. Маріуполь відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року.

Розпорядженням КМУ №1275 від 02.12.2015 року затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася Антитерористична операція, в зв'язку з чим втратили чинність розпорядження КМУ № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Відповідно до Переліку, затвердженого розпорядження КМУ №1275 від 02.12.2015 року м. Маріуполь відноситься до населених пунктів, на території якої здійснювалася антитерористична операція.

Оскільки, відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території Донецької області де здійснювалася антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, нормою прямої дії Закону №1669 передбачено звільнення таких суб'єктів господарювання під час проведення АТО, які здійснюють діяльність на території проведення АТО від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, на час проведення АТО з квітня 2014 року відповідач звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки період грудень 2013 по березень 2014 року в сумі 2795,75 грн. не підпадають під дію зазначеного Закону.

На підстави викладеного судова колегія не приймає доводи апелянта, щодо ненадання відповідачем будь-якого Сертифіката торгово-промислової палати України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року по адміністративній справі №805/2502/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року по адміністративній справі №805/2502/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач Л.В. Ястребова

Судді Д.В.Ляшенко

І.Д. Компанієць