Постанова № 55096941, 18.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2016 р. Справа№ 910/18274/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання Данилік Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 08.10.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року

у справі № 910/18274/15 ( суддя -Комарова О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія»

про стягнення 66 213,91 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Купенко М.С., довіреність №031215/1 від 03.12.2015 року

Левковський О.Ю., довіреність №031215 від 03.02.2015 року

від відповідача: Шинкарук М.М., довіреність №0608-1 від 06.08.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» (відповідач у справі) про стягнення заборгованості за договором в розмірі 66 213, 91 грн (а.с. 10-12).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання овердрафту №862/980-ЮО/О від 03.08.2012 року, а тому на підставі п. п. 1,6., 3.10, 5,3 договору, ст. ст. 530, 549, 629, 1050, 1054 ЦК України просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» 43 890,41 грн суму боргу по відсоткам за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 10.12.2013 року по 19.12.2013 року та 22 323,50 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом та основного кредиту, обчисленої за період з10.12.2013 року по 19.12.2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг в розмірі 43 890, 41 грн заборгованості по процентах. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 04 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване приписами ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 629, 1054 Цивільного кодексу України з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором про надання овердрафту №862/980-ЮО/О від 03.08.2012 року стосовно своєчасної сплати відсотків за користування кредитом. Разом з тим, з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності відповідно до ст. 258, 267 ЦК України суд відмовив у стягненні пені, вимога про стягнення якої заявлена позивачем після закінчення строку позовної даності.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія», подав апеляційну скаргу ( вх. №06-29.2/7702 від 08.10.2015 року), в якій просив скасувати рішення в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення основного боргу в розмірі 43 890, 41 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку відповідача, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом вже були предметом розгляду у справі №910/24592/13, за наслідками якої Господарським судом міста Києва 12.02.2014 року прийнято рішення про стягнення поточної заборгованості по процентам зі строком оплати до 05.01.2014 року за договором про надання овердрафту №862/980-ЮО/О від 03.08.2012 року, а відтак стосовно заявлених позовних вимог між тими ж сторонами вже є рішення господарського суду, що, як стверджує відповідач, не було враховано Господарським судом міста Києва при прийнятті оскаржуваного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі №910/18274/15 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 18.01.2016 року.

Через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про помилковість тверджень апелянта, оскільки в іншій справі №910/24592/13, на яку посилається відповідач, рішенням Господарського суду міста Києва була стягнута поточна заборгованість по процентам за користування кредитом, які нараховані з 01.12.2013 року по 09.12.2013 року, а тому заявлення у даній справі вимог про стягнення відсотків за користування кредитом є правомірним та обґрунтованим, оскільки такі відсотки нараховані за інший період, а саме з 10.12.2013 року по 19.12.2013 рік, відтак висновок місцевого господарського суду про їх стягнення з відповідача є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.01.2016 року підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення основного боргу в розмірі 43 890, 41 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники позивача у судовому засіданні 18.01.2016 року заперечили проти вимог апеляційної скарги, вважають рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

03 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Конверсбанк» (банк за договором, правонаступником якого відповідно до статуту є Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» (позичальник за договором, відповідач у справі) було укладено договір про надання овердрафту №862/980-ЮО/О (а.с. 13-19), відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику короткостроковий кредит у вигляді відновлювального овердрафту для проведення його платежів, у тому числі для погашення процентів за цим договором, понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника № 260051337301 в ПАТ «Конверсбанк», за рахунок кредиту в межах встановленого ліміту овердрафту, при відсутності обов'язкових до оплати позичальником платіжних документів про примусове списання/стягнення, відповідно до чинного законодавства України та вимог нормативно-правових актів НБУ про проведення розрахунків.

Відповідно до п.п 1.2 - 1.6 договору ліміт овердрафту - це максимально припустима сума кредиту, що спрямовується на покриття недостатньої суми коштів на поточному рахунку Позичальника. Ліміт розраховується на підставі аналізу даних про рух коштів по поточному рахунку, балансу позичальника і звіту про фінансові результати за останні три звітні дати, кредитної історії та інших показників відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. На момент підписання цього договору Ліміт складає 2000000,00 грн.

Процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 30% процентів річних. Комісія за відкриття рахунку нарахованих доходів - 0 процентів від розміру кредиту. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 0 процентів від розміру кредиту.

Ліміт овердрафту встановлюється строком з «03» серпня 2012 року по «02» серпня 2013 року. Залишок заборгованості по овердрафту по поточному рахунку на початок операційного дня, наступного за кінцевим терміном дії ліміту овердрафту, вважається простроченим.

Як передбачено п. 3.6. договору відсотки за користування кредитом на умовах овердрафту нараховуються на щоденні дебетові залишки на поточному рахунку позичальника або на дебетові залишки по окремому позичковому рахунку для обліку кредитної заборгованості,, перенесеної з поточного рахунку. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щоденно за фактичну кількість днів у періоді. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод «факт/факт» (якщо валюта кредиту гривня) або ж факт/360 (якщо валюта кредиту долар США/євро). При розрахунку процентів враховуються день надання та не враховується день повернення кредиту. При нарахуванні процентів залишки заборгованості по овердрафту за неробочі дні приймаються в сумах вихідних активних залишків по поточному рахунку на кінець операційного дня попереднього робочого дня.

Проценти згідно п. 3.7 договору, сплачуються щомісячно до 5 (п'ятого) числа включно, місяця, наступного за місяцем користування коштами, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту шляхом здійснення безготівкового перерахування на рахунок нарахованих доходів №2607.

Договором № 1 від 10.08.2012 року (а.с. 20) сторонами були внесені зміни до зазначеного вище договору та збільшено суму відновлювальної відкличної кредитної лінії до 6 000 000,00 грн. та змінено відсоткову ставку на 26,7 %.

Наявними в матеріалах справи виписками позивача про рух коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія», а також довідкою про стан заборгованості відповідача, підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі, та надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 6 000 000 грн.

Факти щодо укладення сторонами договору про надання овердрафту №862/980-ЮО/О від 03.08.2012 року та його виконання сторонами були встановлені також рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року у справі №910/24592/13, яке набрало законної сили, за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» про стягнення 6 602 963,79 грн, а тому наведені факти є преюдиціальними (обов'язкові для суду) і такі що не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Так, у справі №910/24592/13 судом було встановлено невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» зобов'язань щодо повернення суми кредиту у розмірі 6 000 000,00 грн та сплати нарахованих відсотків, а тому рішенням суду було стягнуто з відповідача 6 000 000,00 грн заборгованості по кредиту, 267 731,50 грн простроченої заборгованості по процентам за період жовтень-листопад 2013 року, 39 501,37 грн простроченої заборгованості по процентам строком оплати до 05.01.2014 року та пеню.

Разом з цим, як стверджує позивач, у зв'язку з подальшим невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» своїх зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, він звернувся з даним позовом про стягнення 43 890,41 грн процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 10.12.2013 року по 19.12.2013 року. Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач вважає, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/24592/13 судом вже були стягнуті проценти за цей період, а тому повторне їх стягнення, на думку відповідача, є неправомірним. Однак колегія суддів не погоджується з такими твердженнями апелянта з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення процентів за користування кредитом за договором про надання овердрафту №862/980-ЮО/О від 03.08.2012 року, які відповідно до п.3.6. договору нараховуються щодня і, зокрема, нараховані позивачем за період з 10.12.2013 року по 19.12.2013 року, і згідно з п. 3.7. договору підлягали оплаті відповідачем у строк до 05.01.2014 року. У справі №910/24592/13, на яку посилається апелянт, проценти стягувались як поточна заборгованість по процентам, які нараховані до 09.12.2013 року (включно) і які відповідно до п. 3.7. договору підлягали сплаті до 05.01.2014 року, про що і зазначено у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року у справі №910/24592/13. Нарахування і стягнення процентів саме до 09.12.2013 року у справі №910/24592/13 підтверджується також і копією позовної заяви, з якою Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» у попередній справі. Тобто, відповідач помилково ототожнює зазначений у рішенні суду строк оплати процентів з періодом, за який вони нараховувалися: оскільки проценти у розмірі 39 501,37 грн у попередній справі нараховувались за період з 01.12.2013 року по 09.10.2013 року, строк оплати яких згідно договору був до 05.01.2014 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості по процентам у розмірі 43 890,41 грн, які нараховані у період з 10.12.2013 року по 19.12.2013 року, не була предметом розгляду у іншій справі між тими ж самими сторонами, а відтак заявлена позивачем правомірно та обґрунтовано.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

В силу вимог частин 1, 2 статті 193 ГК України, ст. ст. 526, 257, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що наявні матеріали справи свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував наведених позивачем обставин, доказів оплати процентів, які були нараховані у період з 10.12.2013 року по 19.12.2013 року не надав, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» на користь Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» 43 890,41 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 21 369,90 грн пені за несвоєчасне погашення суми кредиту, та 953,60 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 10.12.2013 року по 19.12.2013 року.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом міста Києва вірно встановлено, що відповідач у визначений договором строк свого обов'язку по поверненню суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, що відповідно є підставою для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національною банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

З урахуванням доведеного та не спростованого відповідачем факту прострочення виконання свого грошового зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» правомірно заявило вимогу про стягнення з відповідача пені.

Однак, в процесі розгляду справи у суді першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» заявило клопотання про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, загальна позовна давність - встановлюється тривалість у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, а тому позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Матеріали справи свідчать, що позивач 15.07.2015 року звернувся до суду з даним позовом, в якому серед іншого заявлена вимога про стягнення пені, нарахованої за грудень 2013 року, тобто вимогу про стягнення пені Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» заявлено після спливу встановленого законом річного строку позовної давності.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суд міста Києва про відмову у стягненні 22 323,50 грн пені, оскільки така вимога заявлена після закінчення строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі №910/18274/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі №910/18274/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі №910/18274/15 залишити без змін.

3. Справу №910/18274/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий