Постанова № 55096940, 18.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2016 р. Справа№ 910/20367/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання Данилік Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №744 від 22.10.2015 року (вх. № 06-29.2/9137 від 25.11.2015 року) Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 року

у справі № 910/20367/15 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс»

до Міністерства оборони України

про стягнення 29 197,32 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Данилова А.А., довіреність б/н від 01.01.2016

від відповідача: Кривошея Д.А., довіреність № 220/825/д від 30.12.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (позивач у справі) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (відповідач у справі) про стягнення 21 668,70 грн основного боргу, 7 217,55 грн витрат від інфляції; 311,07 грн 3% річних, а всього 29 197,32 грн (а.с. 5-9) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг за договором №286/5/14/4 від 02.07.2014 про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів для державних потреб.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі №910/20367/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» 21 668,70 грн основного боргу; 5 149,40 грн втрат від інфляції; 205,30 грн - 3% річних та 1 690,89 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 69-75).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Міністерство оборони України, подав апеляційну скаргу №744 від 22.10.2015 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач, Міністерство оборони України посилається на те, що позивачем порушено порядок надання документів на оплату послуг, який визначений укладеним сторонами договором, тому у Міністерства оборони України з урахуванням приписів Бюджетного кодексу України відсутні підстави для оплату позивачу грошових коштів після закінчення бюджетного періоду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2015 року поновлено Міністерству оборони України строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу №744 від 22.10.2015 року на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі №910/20367/15 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 18.01.2016 року.

У судовому засіданні 18.01.2016 року представник відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі № 910/20367/15 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у справі заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі №910/20367/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

02.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (виконавець за договором, позивач у справі) та Міністерством оборони України (замовник за договором, відповідач у справі), було укладено договір №286/5/14/4 про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуг прання) для Державних потреб (а.с. 10-15), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався у 2014 році надати послуги щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (Лот 2. Послуги з прання) білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна (для військових частин (установ), дислокованих у Рівненській, Волинській, Київській та Житомирській обсластях), а замовник - прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень договору.

Згідно з п. 1.2.-1.3 договору ціна послуг з ПДВ складає 674 271,00 грн. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Як передбачено абз.2 п. 2.2. договору, належним чином оформлений та підписаний акт є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю та направляється замовнику після надання послуг разом з рахунком-фактурою.

Пунктом 4.1. договору сторонами погоджено, що розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання щомісячно, протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства за даним кодом видатків) з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою виконавця (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі). У рахунку-фактурі виконавця відображається: найменування платника та одержувача коштів із зазначенням банківських реквізитів замовника та виконавця послуг, найменування послуг, кількість (вага), ціна на послуги (без ПДВ), сума (без ПДВ), ПДВ, сума (з ПДВ).

Відповідно до п. 4.2. договору до рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю якості та кількості наданих послуг, в якому повинні бути оригінали підписів представника замовника та виконавця, засвідчені мастичними печатками, який є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата за надані послуги не проводиться. Відповідно до статей 48, 51, 112 БК України та зважаючи на пункт 2.4 Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, виконавець зобов'язаний надавати документи, які являються підставою для оплати послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття послуг замовником, але не пізніше передостаннього робочого дня календарного місяця у якому були надані послуги. Замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати послуг у випадках, передбачених чинним законодавством, а також при наданні послуг представнику замовника у більшій кількості, ніж передбачено специфікацією та планом надання послуг з прання військовим частинам (установам)

Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства за даним кодом видатків) з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформлених документів, передбачених договором; прийняти надані послуги згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймального контролю якості та кількості наданих послуг (підпункти 6.1.1 та 6.1.2 пункту 6.1 Договору);

Відповідно до п. 10.1. договору, він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Сторонами було укладено додаткові угоди (а.с. 17-22) до договору, за умовами яких, зокрема, було внесено зміни до реквізитів сторін, плану надання послуг тощо.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги з прання на суму 21 668,70 грн, що підтверджується такими актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг: актами здачі-приймання послуг №2331121 на суму 639,85 грн., №2331124 на суму 800,81 грн., №41336 на суму 281,72 грн., №41337 на суму 282,13грн., №41339 на суму 619,75 грн., №41342 на суму 1 224,00 грн., №41371 на суму 587,93 грн., №41419 на суму 751,85 грн., № 41420 на суму 314,16 грн., № 41421 на суму 195,84 грн., №41435 на суму 858,54 грн., №2331122 на суму 1 253,78 грн., №2331123 на суму 2 534,90 грн., №41338 на суму 1 301,42 грн., №41255 на суму 3 539,40 грн., № 41292 на суму 775,20 грн., № 41310 на суму 3 988,20 грн., №2331111 на суму 1 382,82 грн., №2331112 на суму 336,40грн (а.с. 24-47)

Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб без будь-яких зауважень щодо якості, кількості наданих послуг, а відтак є належними доказами виконання позивачем зобов'язань за договором, в обумовлений сторонами строк.

Позивач у справі для оплати наданих послуг виставило Міністерству оборони України рахунки-фактур, були відправлені на адресу відповідача листами №1911 від 12.01.2015 та №1937 від 11.02.2015 (а.с. 48, 51).

У свою чергу, Міністерство оборони України надіслало позивачу листи від 24.01.2015 № 286/6/553 та від 24.02.2015 № 286/6/1529, в яких повідомило про те, що відповідач не має можливості здійснити оплату за зобов'язаннями з минулого бюджетного періоду за рахунок кошторисних призначень на 2015 рік.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи 15.01.2015 року сторонами було проведено звіряння розрахунків за Договором та оформлено акт, за яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 21 668,70 грн (а.с. 60). Підписання Акту звірки розрахунків між сторонами є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.04.2007 року №26/271.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у Міністерства оборони України заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» у розмірі 21 668,70 грн, що також і не заперечується самим відповідачем.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечно та не спростовано факт отримання послуг згідно укладеного з позивачем договору, однак доказів оплати вартості послуг відповідач не надав.

Як на підставу несплату вартості наданих позивачем послуг, Міністерство оборони України посилається на порушення ТОВ «Пральний комплекс» положень абз.3 п. 4.2. договору, а саме стверджує, що у визначений договором і Бюджетним кодексом України строк позивач не надав необхідних документів, на підставі яких відповідач міг би здійснити розрахунки.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правовідносини, які склались між сторонами є цивільними правовідносинами, які згідно ст.1 ЦК України засновані на юридичній рівності сторін, і незважаючи на те, що у спірних правовідносинах однією із сторін є орган державної влади та залучені бюджетні кошти, це відносини не бюджетні, а цивільно-правові, а відтак бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в рамках виконання своїх договірних зобов'язань.

Окрім того, відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року № 01-06/908/2012 за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446, постановах Вищого господарського суду України від 19.03.2015 року у справі №910/24268/14, від 24.12.2014 року у справі №906/404/14).

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 21668,70 грн обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №286/5/14/4 року та існування у нього суми боргу у розмірі 21 668,70 грн, а тому колегія суддів вважає правомірним нарахування позивачем у справі на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат. Разом з цим, перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про невірне обрахування позивачем суми інфляційних втрат, а відтак суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та правомірним стягнення з відповідача на користь 5 149,40 грн інфляційних втрат, які розраховані Господарським судом міста Києва у відповідності до п. 4.1. договору з дати отримання відповідачем відповіді на претензії.

Разом з цим, апеляційний господарський суд звертає увагу, що з приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України вбачається, що три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Однак, сторонами у договорі, а саме в абз. 2 п. 7.3.7. договору, погоджено, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України сторони встановили інший розмір процентів 0 (нуль) процентів.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони, скориставшись правом, передбаченим ч. 2 ст. 625 ЦК України, визначили інший розмір процентів, а саме 0%.

Отже, нарахування позивачем у справі на суму боргу 3% річних, що складає за розрахунком позивача 311,07 грн та відповідно задоволення місцевим господарським судом вимоги про стягнення з Міністерства оборони України 3% річних є безпідставним та необґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, однак, враховуючи помилкове стягнення з відповідача 3% річних, апеляційний господарський дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України та про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі №910/20367/15 в частині стягнення з Міністерства оборони України 205,30 грн - 3% річних. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі №910/20367/15 залишити без змін.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання позову та за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п.2 ч. 1 ст. 103, п.4 ч.1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі №910/20367/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі №910/20367/15 в частині стягнення з Міністерства оборони України 205,30 грн - 3% річних скасувати.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд.6, код ЄДРПОУ 34344528) 21 668 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн 70 коп основного боргу, 5 149 (п'ять тисяч сто сорок дев'ять) грн 40 коп інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1 678 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім) грн 12 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд.6, код ЄДРПОУ 34344528) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, розпекти Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 14 (чотирнадцять) грн 13 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

6. Справу №910/20367/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий