Постанова № 55096923, 18.01.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.01.2016 справа №908/5559/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача не зявився; ОСОБА_4, за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна рішення господарського суду Запорізької областівід19.11.2015 р. (підписано 24.11.2015 р.)у справі№ 908/5559/15 (суддя Топчій О.А.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київдо Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжяпростягнення 13 694 625,27 грн.В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 13 694 625,27 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 р. позовні вимоги задоволено частково, зменшено розмір пені на 50% з 2 514 738,72 грн. до 1 257 369,36 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 257 369,36 грн. пені, 160 644,25 грн. 3% річних та 182 700,00 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.12.2015р. виправлено описку та арифметичну помилку, допущені в рішенні господарського суду Запорізької області від 19.11.2015р. в частині розподілу судових витрат.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині зменшення розміру пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги в частині стягнення пені задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з неправильним застосуванням матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення не дотримано вимог ст. 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Також в обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд неправильно застосував норму ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не врахувавши матеріального стану та інтересу стягувача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача, що не скористався своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 28.11.2014р. було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 30/15-ПР/20/2014/2047 (далі Договір), відповідно до якого позивач зобовязався передати у власність відповідача у 2015 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується відповідачем виключно для власних потреб. Відповідач є кінцевим споживачем (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ та його транспортування до повного погашення заборгованості (п. 11.1 Договору).

Умовами п. 3.4. Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобовязується надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобовязується повернути відповідачу та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Згідно п. 6.1 Договору, оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться відповідачем виключно грошовими коштами. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковими угодами № 1-3 вносились відповідні зміни до умов статей Договору щодо ціни та кількості газу (а.с. 16-18).

Позивачем на виконання умов договору протягом січня, лютого та червня 2015 року поставлено природний газ на загальну суму 357 312 892,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р. за січень 2015р. на суму 157 524 009,89 грн., від 28.02.2015р. за лютий 2015р. на суму 146 027 448,21 грн. та від 31.03.2015р. за квітень 2015р. на суму 53 761 344,00 грн. (а.с. 19-21) та не заперечується сторонами.

За природний газ, поставлений в січні, лютому та квітні 2015 року відповідач здійснив оплату з порушенням строку, передбаченого умовами Договору, а саме, за газ поставлений: в січні 2015 року 27.02.2015р., в лютому 2015 р. 20.03.2015р. та за газ, отриманий у квітні 2015 року 29.05.2015р.

За порушення відповідачем свого зобовязання по оплаті поставленого газу позивачем нараховані 3 % річних в сумі 160 644,25 грн. та інфляційні в сумі 10 793 606,32 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних в сумі 160 644,25 грн., заявлених до стягнення за періоди з 15.02.2015р. по 20.02.2015р., з 21.02.2015р. по 27.02.2015р., з 15.03.2015р. по 20.03.2015р. та з 15.05.2015р. по 29.05.2015р. судова колегія вважає його вірним.

Також є вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних в сумі в сумі 10 793 606,32 грн., оскільки позивачем розрахунок обчислювався за період менший календарного місяця (з 15.01.2015р. по 28.01.2015р.), а врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як за один місяць, оскільки саме за такий період передбачено встановлення індексу інфляції.

Крім того, позивачем була заявлена до стягнення пеня в сумі 2 740 374,71 грн. за періоди з 15.02.2015р. по 20.02.2015р., з 21.02.2015р. по 27.02.2015р., з 15.03.2015р. по 20.03.2015р. та з 15.05.2015р. по 29.05.2015р.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

За таких підстав зроблений судом розрахунок пені в сумі 2 514 738,72 грн. на підставі п. 7.2. Договору та ст. 231 Господарського кодексу України, судова колегія вважає арифметично вірним.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зазначені вимоги закону при вирішенні спірного питання судом дотримано.

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги незначний термін прострочення оплати відповідачем, те, що оплата за договором здійснена відповідачем у повному обсязі, те, що порушення відповідачем зобов'язання не потягло за собою значних збитків для позивача, а також враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан.

Отже, судова колегія перевіривши розрахунок розміру позовних вимог, вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зменшення розміру пені з 2 514 738,72 грн. до 1 257 369,36 грн., стягнення з відповідача на користь позивача 160 644,25 грн. 3% річних та 1 257 369,36 грн. пені.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 року у справі № 908/5559/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 року у справі № 908/5559/15 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіК.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим.: 1 позивачу, 2 відповідачу, 3 до справи, 4 ДАГС, 5 ГС