Рішення № 55096789, 19.01.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2016 р. Справа № 925/1961/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: - не з'явився;

від відповідача: - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапровіант" про стягнення 79 095,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 79 095,28 грн., з яких: 71 198,11 грн. основного боргу, 276,84 грн. як 3% річних, 4060,42 грн. пені та 3559,91 грн. штрафу за прострочення розрахунків за товар, на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 553/МКИ-Тн-15 від 08 травня 2015 року.

Заявою від 24.12.2015 № 902 позивач збільшив позовні вимоги (а.с. 34) та просить суд стягнути з відповідача 71 198,11 грн. заборгованості за поставлений товар, 5 641,09 грн. пені, 3 559,91 грн. штрафу та 382,18 грн. як 3 % річних з тих же підстав.

Заява про збільшення позовних вимог позивачем подана в порядку ст. 22 ГПК України, а тому підлягає прийняттю до розгляду.

В останнє судове засідання представник позивача не з'явився, направленим суду клопотанням просить розгляд справи провести без своєї участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в судові засідання не направляв, заперечень проти позову суду не подано.

Суд вважає за можливе справу розглядати за відсутності представників обох сторін за наявними документами у справі, оскільки направлення своїх представників у засідання та надання доказів для доведення позовних вимог і заперечень проти них, є правом сторони у господарському процесі.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, позовні вимоги суд задовольняє повністю з наступних підстав:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

08 травня 2015 року між сторонами по справі було укладено договір поставки № 553/МКИ-Тн-15 (а.с. 10-16), у відповідності до умов якого позивач, як Постачальник, зобов'язався поставляти (передавати у власність) відповідачу продукцію (ковбасні вироби та продукти зі свинини), а відповідач, як Покупець, зобов'язався прийняти та оплатити її.

Укладений сторонами договір відповідає положенням чинного законодавства, зокрема ст. 712 ЦК України, у відповідності до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір набуває чинності з 12.05.2015 та діє до 31 грудня 2016 (п. 9.1), а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх завершення.

Доказів припинення дії договору чи визнання його недійсним сторонами не надано.

Конкретна кількість, асортимент та ціни Товару, та строки поставки відповідної партії Товару визначаються Сторонами шляхом надання Покупцем та прийняття Постачальником відповідних заявок на Товар, оформлених за формою, визначеною в додатку № 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору)

Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість Товару встановлюються Сторонами на підставі узгоджених Заявок у видаткових накладних (які містять всі необхідні відомості щодо відповідної партії Товару, передбачені ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України у розумінні вказаної статті є специфікаціями), які є невід'ємною частиною цього Договору ( п. 1.2 договору).

За умовами п. 2.2.,1.3. договору позивач повинен поставляти продукцію відповідачу в кількості та в асортименті згідно заявок та протягом 3х робочих днів з дня прийняття заявки. Найменування та асортимент товару вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору.

За доводами позивача, на виконання договору він відпустив відповідачу готові до вживання м'ясні продукти на загальну суму 71 198,11 грн., що підтверджується накладними:

- № 5058 К від 28.09.2015 року на суму 32 342,47 грн. (а.с. 23)

- № 5144 К від 02.10.2015 року на суму 9188,39 грн. ( а.с. 24)

- № 5187 К від 05.10.2015 року на суму 30 216,50 грн. (а.с. 25), за якою було частково повернуто незамовлений відповідачем товар (буженина зі свинини запечена вищого сорту) в кількості 5,612 кг. по акту про виявлення невідповідності якості та кількості продукції на суму 549,25 грн. (457,71 + ПДВ). Тому за останньою накладною вартість поставленого товару складає лише 29 667,25 грн.

Кожна накладна має посилання на укладений між сторонами договір № 553/МКИ-Тн-15 від 08.05.2015 року, скріплена підписами уповноважених осіб на приймання-передачу товару та печатками сторін.

Згідно п. 2.6, 2.7, 2.9 договору між сторонами, зобов'язання позивача з поставки вважається виконаним у момент передачі товару відповідачу. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару в місці поставки. Моментом передачі товару є момент оформлення відповідних супровідних документів для нього і якщо немає особливої вказівки на дату передачі товару, то такою датою є день оформлення супровідних документів відповідно до вказаної дати документу.

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав. Доказів про існування спору між сторонами з приводу кількості та якості товару у справі немає.

У відповідності до п. 3.6 договору, якщо відповідач-покупець впродовж 24 годин з моменту отримання товару письмово не повідомив постачальника-позивача про дефекти товару, то товар вважається таким, що поставлений без дефектів.

У відповідності до п. 5.3. договору сторонами (як істотну умову) визначено, що відповідач здійснює оплату товару на користь позивача в розмірі 100% вартості товару за видатковими накладними, складеними на підставі наданих покупцем заявок, на протязі 10 банківських днів з дня отримання товару.

У відповідності до ст. 526, 527 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинно бути виконано особисто боржником належним чином та у строк, обумовлений договором між сторонами. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У позовній заяві позивач з приводу визначення строку виконання зобов'язання вказує, що воно у відповідності до п. 5.3. договору визначається ним на протязі 10 банківських з дня отримання товару. За умовою договору день отримання товару слід враховувати в 10-денний період, оскільки у договорі не вказано, що оплата здійснюється протягом 10 банківських днів починаючи з дня після поставки товару.

Згідно п. 14.1.133. Податкового Кодексу України -- операційний (банківський) день - це частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання.

Також у п. 2.2. договору між сторонами спеціально визначено, що робочий та/або банківський день - це календарний день з понеділка по п'ятницю окрім суботи та неділі, святкових та неробочих днів, що визначені Кодексом законів про працю України.

Таким чином слід вважати, що строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару для відповідача є таким, що закінчився, через 10 банківських (робочих) днів з (урахуванням) дня отримання товару.

Таким чином, по накладній від 28 вересня 2015 року днем прострочки є 10 жовтня 2015 року; по накладній від 02 жовтня 2015 року днем прострочки є 16 жовтня 2015 року, а по накладній від 05 жовтня 2015 року днем прострочення є 17 жовтня 2015 року.

У своїх розрахунках позивач навіть виключив перші вихідні дні після дати початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов"язання.

За доводами позивача, відповідач розрахунок за отриманий товар не провів ні в якій сумі, з чого і виник спір.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на час вирішення спору строк оплати товару за всіма накладними вже є таким, що настав, доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 71 198,11 грн. вартості товару.

За прострочення розрахунків за отриманий товар позивач просить стягнути з відповідача також і 5 641,09 грн. пені, 3 559,91 грн. штрафу та 382,18 грн. як 3% річних згідно заяви про збільшення позовних вимог ( а.с. 34-35).

Дані вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного: У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 7.6. договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець-відповідач сплачує Постачальнику-позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Крім того, за порушення строків оплати відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від вартості поставленого та неоплаченого товару за прострочення платежу понад 30 календарних днів.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 13.10.2015 року по 20.12.2015 року на суму 5 641,09 грн. Пеня розрахована по кожній поставці товару за окремою накладною та з дотриманням умови договору про обрахунок 10денного терміну оплати товару у банківських днях.

Розрахунок пені ( а.с. 35) зроблено вірно та у відповідності до умов договору і обставин справи.

Доказів сплати пені у справі немає, строк виконання даного зобов'язання є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 5 641,09 грн. пені.

Нарахування штрафу на прострочену суму зобов'язання одночасно із нарахуванням пені не суперечить чинному законодавству, виходячи із принципу свободи договору та обов'язковості виконання прийнятого стороною на себе зобов'язання.

Пеня і штраф у відносинах сторін передбачені за різний тип порушення грошового зобов'язання (пеня - по самому факту прострочення, а штраф - за прострочення понад 30 днів), що не заборонено чинним законодавством.

У постанові Верховного Суду України від 09.04.2012, № 3-88гс11|20/246-08 "Про стягнення боргу" (за позовом ТОВ "Аксон" до ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" про стягнення 48934,87 грн.) викладено правову позицію з приводу можливості одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання і вказано таке:

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Позивач просить стягнути з відповідача 3559,91 грн. штрафу за прострочення оплати продукції по всіх накладних більше ніж на 30 днів (розрахунок а.с. 35).

Розрахунок штрафу зроблено вірно та у відповідності до обставин справи, а тому до примусового стягнення з відповідача також підлягає і 3 559,91 грн. штрафу, доказів сплати якого у справі немає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних із простроченої суми боргу до сплати.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Оскільки така відповідальність за невиконання грошового зобов'язання встановлена законом, то не має значення, чи передбачена вона умовами договору між сторонами.

За розрахунками позивача, за період з 13.10.2015 року по 20.12.2015 року загальний розмірі 3% на суму боргу по всіх накладних становить 382,18 грн. (а.с. 35).

Розрахунок 3х процентів річних зроблено вірно та у відповідності до умов договору.

Доказів проведення розрахунку за процентами річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 382,18 грн. як 3% річних за порушення строків розрахунків за отриманий товар.

Відповідач не скористався своїм правом клопотати перед судом про зменшення суми неустойки, доказів сплати боргу за позовними вимогами та платежів за порушення виконання грошового зобов'язання суду на надав, а тому позов підлягає до повного задоволення і до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 71 198,11 грн. основного боргу за поставлений товар, 5641,09 грн. пені, 3559,91 грн. штрафу та 382,18 грн. як 3% відсотки річних на підставі умов договору поставки № 553/МКИ-Тн-15 від 08.05.2015 року.

На підставі статті 49 ГПК України, при задоволенні позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1218,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства із обмеженою відповідальністю "Мегапровіант" (ідентифікаційний код 39428298, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Степана Разіна, 12 корп. Б) на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" (ідентифікаційний код 34626750, Донецька область, Красноармійський район, с. Рівне, вул. Шопена, 1а, поштова адреса м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 7) -- 71 198,11 грн. основного боргу за товар, 5641,09 грн. пені, 3559,91 грн. штрафу, 382,18 грн. як 3% відсотки річних на підставі умов договору поставки № 553/МКИ-Тн-15 від 08.05.2015 року та 1218,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 19 січня 2016 року

Суддя Н.М. Спаських